
У нас зростає справжній вундеркінд. Саме так. Без перебільшення. Третьокласник Риботинської школи Сергійко Єременко - у трійці переможців шахових турнірів у Чернігові та Кролевці, де змагалися не тільки діти, а і дорослі. А навчився гри в шахи у чотири з половиною роки.

Чекає татка не тільки дев'ятирічним синок Стасик, котрим так схожим на батька. Чекає свого рідного воїна - Олександра Зязю із Рождественського - уся родина. І те чекання - пронизане наскрізь пекучим болем. Уже рік від Олександра - жодної звісточки. Лише сповіщення - безвісти зниклим. І життя для рідних зупинилося. Триматися їм допомагає непохитна віра і надія: їхнім найрідніший у світі захисник живим...

Руслана Єфіменка поважали і цінували побратими, його думка для них була важливою, а поміж себе вони його називали Петрович. Таких людей, як він, з великим серцем і щирою душею, розповідали військові, - небагато. А коли воїн із Шабалинова загинув, то солдат, ризикуючи власним життям, дістав тіло Руслана, аби передати його рідним і вшанувати загиблого побратима. Нашому Герою навіки - 44 роки.

У кожного з нас свої спомини про 24 лютого 2022 року, день, коли ми почули страшне: «Війна розпочалася». Хоча вона розпочалася ще у 2014 році, але широким фронтом посунув агресор саме того зимового дня, коли всі українці мирно спали й не чекали нападу. Того ранку ми прийшли у редакцію і мали через декілька годин відправляти газету до друку. А оскільки

Йому лише двадцять п’ять. На війні - з перших секунд повномасштабного вторгнення. У складі славнозвісної 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців він, воїн-контрактник, брав участь у важких боях при обороні Києва та Київщини у лютому-березні двадцять другого.

Багатодітна родина Нешти з Карильського, де виховується четверо дітей, аби вижити, тримає добрячу череду великої рогатої худоби. А їхній старший сімнадцятирічний син у дванадцять років започаткував свою справу і вже п'ять років має
міні- свиноферму зі свиноматками, поросятками та дорослими свинями, до якої не допускає дорослих

Людина приходить у цей світ за бажанням Господа. Приходить зі своєю, якоюсь особливою, таємницею в душі. І цю таємницю вона повинна самостійно або ж з допомогою інших розгадати. Повинна пізнати себе, зрозуміти, для чого вона тут, на цій Землі...
Раїса Лябах - щира, безпосередня, красива молода жінка - вона схожа на витончену японську статуетку. Живе в Линовиці, працює вчителем

Різнокольорові тюльпани, наче тільки-но зрізані з клумби, такі ніжні-ніжні, ще й з ароматом весни... Сердечка, у яких тепло жіночих рук. Троянди, які ніколи не в'януть... Ці та інші вироби, красиві, цікаві, вишукані, створює майстриня із Понорниці Яна Нікитенко. Для неї рукоділля - це і насолода для душі, і ліки від усіх тривог.

— Як ти тут живеш? Нікуди вийти, нема де розважитися, — запитували однокласники Вероніку Тарасенко на зустрічі через 20 років після випуску. Без зверхності і злостивості, просто дивувалися, як шкільна красуня і розумниця могла залишитись у маленькому Коропі — в той час як шансів влаштуватися і побудувати кар’єру у великому місті у неї було в рази більше

У переддень 8 Березня ми знову будемо говорити про красу. Так, у кожного свої стандарти краси. Звісно, на першому місці внутрішня краса - коли людина посміхається, вона випромінює радість, захоплення - це красива і щаслива людина. Але сьогодні зупинимося на красі, яку створює перукар, без послуг яких мало хто обходиться. Бо гарна стрижка створює ті емоції, коли людина посміхається - все взаємопов’язано.