Вероніка Тарасенко розповіла про секрети успішної жінки

Добавить новость

Пятница, 7 Марта 2025 12:44  |  Просмотров: 614

— Як ти тут живеш? Нікуди вийти, нема де розважитися, — запитували однокласники Вероніку Тарасенко на зустрі­чі через 20 років після випуску. Без зверхності і злостивості, просто дивувалися, як шкільна красуня і розумниця могла за­лишитись у маленькому Коропі — в той час як шансів влашту­ватися і побудувати кар’єру у великому місті у неї було в ра­зи більше, ніж у деяких ровесників. Адже Вероніка не просто добре навчалася, а й мала бійцівський характер, займалася спортом, зокрема кікбоксингом — єдиноборством, у якому поєднуються бокс і карате. І, як ніхто, була самостійною.
Після школи навіть за навчання у вишах (має два дипло­ми — економіста і землевпорядника) сплачувала сама. Тому де тільки не працювала (іноді на двох-трьох роботах одно­часно) — була вожатою в школі, продавала булочки, рекла­мувала банківські кредити, розносила платіжки від РЕМ, бу­ла кореспондентом місцевої газети, спеціалістом земвідді­лу, їздила на заробітки за кордон.
Часу на розваги практично не було. Потім його стало ще менше: вийшла заміж, народила сина — Денисові вже 14. У 2017-му відкрила ФОП із надання послуг із землевпорядку­вання.

Начебто все склалося. Але сло­ва однокласників ніяк не виходи­ли з голови. Тим більше що й сама задумувалася, чим можна урізно­манітнити життя. Першим у спис­ку стояв спорт. І хоч Вероніка не за­кинула тренувань, вони були тіль­ки «для себе», а хотілося чогось більш масштабного. Тому вона взя­ла участь у навчанні в Академії жі­ночого лідерства (у рамках Про­грами DOBRE), а згодом — у напи­санні гендерно орієнтованого проєкту «Щаслива жінка», який перед­бачав створення в Коропі фітнес-простору і дитячої кімнати.

Проєкт переміг і отримав фінансуван­ня. За грантові кошти закупили зо­крема 12 батутів і стільки ж комп­лектів спортінвентарю (зараз він на балансі селищної ради). Фітнес-простір відкрили в жовтні 2021-го. Вероніка освоїла фізичні впра­ви на батуті однією з перших. Це був ніби стимул до нових починань: з’явилося багато ідей, які хотілося якомога швидше втілити в життя. І тепер вона вже знала як. Але поча­лося повномасштабне вторгнення.
— 24 лютого із самого ранку мені подзвонила сестра з Києва. Каже: «Війна! Мерщій на заправку і виїжджайте», — згадує Вероніка. — Заправка поряд із нами. Я подиви­лась у вікно, а там уже кілометро­ва черга. Заправитися ми встигли, але вирішили не виїжджати. Як усі, жили в постійній тривозі.
Згодом до переживань через небезпеку додалися інші: я зали­шилася без роботи — послуги зем­левпорядника стали неактуальни­ми, чоловіка звільнили. Родичі кли­кали до себе на Вінниччину. Та ми із Сашею хотіли знайти вихід самі — вдома. На свій страх і ризик від­крили невеличкий магазин побуто­вої техніки та металопластикових виробів — чоловік мав досвід у цій сфері. Вирішили: будемо заробля­ти і допомагати ЗСУ фінансово.

— А паралельно Ви почали створювати нові проєкти?
— Так. Навіть без впевненості, що з цього щось вийде. Тоді це бу­ла — у першу чергу — віддушина.
Та вже через 10 днів після того, як подала перший бізнес-план (че­рез «Дію»), Вероніка отримала за­прошення на співбесіду до Черні­гівської служби зайнятості. Згодом надійшли грантові (від єРоботи) ко­шти — 250 тис. грн. Умовою їх ви­користання було працевлаштуван­ня двох людей, сплата (за них і за себе) податків: саме в такий спосіб кошти — упродовж трьох років — мали повернутися державі.

— Разом з тим це була можли­вість здійснити свої мрії. Я з голо­вою поринула в роботу — навіть на деякий час забула, що йде війна, — каже Вероніка.
Свій фітнес-центр вона відкри­ла в травні 2023 року. У самому центрі Коропа — щоб до нього бу­ло зручно добиратися. Дарма що ціна оренди приміщення — понад 20 тис. грн за місяць.

— Не зупинило те, що воєн­ний час і більшості не до фітнесу, тим більше що тренування платні?
— Може, це навіть підштовхну­ло. Бо не можна постійно бути в полоні негативу. Людям треба відволіктися від важких думок. Пере­ключитися. Отримати емоційне розвантаження.
А заняття, додає, спочатку бу­ли безкоштовними. Зараз дитя­чі обходяться у 85 грн, дорослі — у 98-150 грн за годину. Розумна ціна за можливість позбутися (хай навіть ненадовго) від гнітючих ду­мок і тривог.

— До фітнес-центру приходять, і щоб розім’ятися, і щоб мати кра­сиве тіло. Та тих, хто прагне скину­ти емоційний тягар, вирізняєш од­разу. І немає більшого задоволен­ня, ніж бачити, як вони усміхаються в кінці тренування, — розказує Ве­роніка. — Бо це не просто фізичні вправи, це ще й обмін енергіями.
Після першого гранту вона отримала й інші — від іноземних партнерів: від Global Communities — 5 тис. доларів і від ZOA — 1 тис. доларів. Це дозволило придбати новий якісний інвентар і розши­рити сферу послуг. Зараз у фітнес- центрі є можливість тренуватися на бордах (балансуючих дошках для утримання рівноваги), займати­ся стретчингом (комплекс вправ, спрямованих на розтяжку м’язів, зв’язок), кросфітом (система інтен­сивних тренувань, які поєднують гімнастику і важку атлетику), кенго джампом (стрибки в спеціаль­ному взутті на амортизуючій під­ошві — джамперах). Останній вид фітнесу у Вероніки улюблений. На його честь вона навіть назвала свій центр — «Kangoo jumps Korop» і стала тренеркою з кенго джампу. Пройшла відповідне навчання, як і інші два тренери — Альона Макаренко та Віталій Кобизський.

— Альона — переселенка з Хар­кова. Майстер спорту з гімнастики. Віталій — місцевий. Обоє — без пе­ребільшення — горять на роботі, — говорить Вероніка про колег.

— Хто в основному відвід­ує «Kangoo jumps» — молодь чи старші, чоловіки чи жінки?
— Відвідувачі — починаючи зі школярів. Дівчат, жінок більше. Але я маю надію, що незабаром побільшає і представників силь­ної статі, бо фітнес-центр недав­но внесли до переліку закладів, які надають послуги військовослуж­бовцям та їхнім сім’ям. Вартість та­ких занять компенсує держава.

Безкоштовні тренування можна отримати також донатячи на ЗСУ — розіграші проводяться постійно.

Розповідаючи про плани, Ве­роніка каже:

— Із масштабних — відкриття центрів психологічного відновлен­ня учасників бойових дій і членів їх. сімей та національно-патріотично­го виховання молоді. Робота над цими проєктами вже розпочата.
У фітнес-центр хотілося б до­дати банджі (різновид фітнесу на еластичних тросах. — Авт.) і роз­ширити територію кафе.

Воно називається «Friends» («Друзі»). Відкрите минулого літа — теж на грантові кошти — в одно­му приміщенні з фітнес-центром.

— Думаю, впертий характер, віра в себе, підтримка однодумців, вчасно використані можливості — при тому, що довелося ду-у-уже багато працювати. Та найбільше — захоплення спортом. Коли займа­єшся тим, що по-справжньому лю­биш, гори можна перевернути.

— Що тепер кажуть одно­класники?
— Що я роблю добру справу. Що вони теж хотіли б відвідува­ти такі тренування. Але в містах це більш проблематично: комусь да­леко добиратися, для когось — за­висока ціна...

Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: