Тетяна Супруненко тепер опікується чотирма старостинськими округами

Я не місцева, - розпо­відає Тетяна Супруненко, очільниця Гмирянського старостинського округу. - Приїхала з Полтавської області 11 років тому. За цей час звикла до Ічнянщини. З місцевими людьми знайшла спільну мову. Мені подобаєть­ся навколишня природа, загалом почуваюся вдо­ма, це тепер моя друга батьківщина. Старостою призначили 7 грудня 2020 року. І мені постійно хо­четься робити наше життя кращим. Чимало зробле­но. Але попереду багато планів і роботи».

- Полтавщина недалеко. А як ви вподобали Ічнянщину?
- Мій чоловік - місцевий, ічнян­ський. Живемо на його батьків­щині. З самого початку нашого спільного життя я працювала з чоловіком у його фермерському господарстві «Щурівське» агро­номом. Займалася городиною. Чоловік виділив мені 10 гектарів землі, я вирощувала кавуни, огірки, помідори, капусту, бу­ряк, моркву, цибулю... Продук­цію поставляли в лікарні, до навколишніх шкіл і дошкільних закладів, у Прилуки. Продавали й на місцевому ринку. Але робо­та з городиною нелегка, бо все це ручна праця. У нас трудилися наймані працівники із сусідньо­го села, а потім пішли навчати­ся, стало скрутніше. І я посту­пово відійшла від цієї справи. Чоловік продав своє фермер­ське господарство, у Гмирянці у нього є пайова земля, він там вирощує зернові, відкрив ФОП.

Мене та мого чоловіка, Іва­на Васильовича Котка, обрали депутатами Ічнянської міської ради. Але відколи я очолила старостинський округ, то депу­татський мандат склала.

- Ви маєте спеціальність аг­ронома?
- Так, я навчалася на агроно­ма. Дуже люблю землю. За­кінчила Житомирський сільсь­когосподарський технікум за спеціальністю «агрономія». Працювала після технікуму бри­гадиром городньої бригади на Полтавщині. Далі мене призначили бригадиром рільничої бригади. А потім господарство реформувалося. Далі я працювала вже на Ічнянщині.

- У старости дуже багато ро­боти...
- Звичайно. У 2022 році, якраз перед війною, відбувалася де­централізація. І два старостинські округи приєднали до Гмирянського. Гмирянка - най­більше село у ТГ, тут живе 830 людей. У нас є ліцей, садочок «Малятко», амбулаторія, буди­нок культури. Тому село й було старостинським округом. Після децентралізації до Гмирянського округу додалися ще два округи. Це чотири села - Щурівка, Однольків, Іценків, Городня. Серед них два немалі. У Щурівці живе 96 людей, у Городні - 199. До корінних мешканців додаються ще внутрішньо переміщені осо­би. До Городні, наприклад, приї­жджали люди з Харкова, прожи­ли тут літо, повернулися додому. Але ж там знову неспокійно, то вони час від часу повертаються до нас, трохи поживуть, знову їдуть додому... Переселенці у нас живуть або у знайомих, або у друзів. А старостат їм допома­гає, чим може.
Інші два села маленькі - в Однолькові мешкає чотири людини, хоча зареєстровано більше. А в Іценкові взагалі двоє людей. У ці села двічі на тиждень приїжд­жає машина з продуктами, та­кож пересувне відділення пошти. Я постійно, 24/7, перебуваю на зв’язку з жителями цих сіл, якщо знадобиться медична допомога - забезпечимо. Люди можуть зателефонувати мені, сказати, що їм потрібно, я сідаю в свою автівку і їду. Це приблизно 8 км.

Проблема, що туди немає транспортного сполучення. Просимо хоча би двічі на ти­ждень у ці села підвозити лю­дей. Але оскільки зараз пе­ревізники приватні, то кажуть, що їм туди їздити невигідно.
У Городні є діловод, працює на півставки. Є працівник із благоустрою, також на пів- ставки. Там є фельдшерський пункт, працює фельдшер.

Дітей із Щурівки і Город­ні - і там, і там по шестеро учнів - возять у Гмирянський ліцей шкільним автобусом. У ліцеї навчаються 67 учнів. Дошкільний заклад «Малят­ко» розміщується при ліцеї. Його відвідують 11 діток.
У Гмирянці є віддалене ро­боче місце ЦНАПу. Можемо оформляти субсидії, вида­вати довідки тощо. У нас чо­тири соціальні працівники, які обслуговують 24 особи похилого віку з нашого ста­р остинського округу.

- Коли ви стали старос­тою, яке найголовніше за­вдання перед вами стояло?
- Хотілося і тоді, і зараз зробити дуже багато для села. На жаль, через війну у нас немає зараз працівни­ка з благоустрою. Тож обд­звонюю жителів, небайдужі відгукуються, всі разом ор­ганізовуємося, прибираємо, косимо, пиляємо.. . Навесні наводили лад на кладови­щах. Щось устигли зробити, щось іще потрібно доробля­ти, бо роботи дуже багато. Як і скрізь, чимало аварій­них дерев, тож намагаємося їх пиляти.

У центрі села ми облашту- вали зону відпочинку, приве­ли до ладу парк, поставили лавочки, столики, альтанку, гойдалку. Замість знесених старих дерев посадили мо­лоді. Хто тепер задоволе­ний, так це молодь.
Хочеться ще облаштувати автобусну зупинку - у Гмирянці немає жодної. Потріб­но підсипати дороги по селу, доробити вуличне освітлен­ня. Закінчити ремонт у при­міщенні Будинку культури. Коли я тільки прийшла на посаду, ми організувалися і зробили велике прибиран­ня зали в БК. Там ремонт не робили 30 років. І ми свої­ми силами старалися, люди приносили гроші - хто скіль­ки міг. Виділив 4 тисячі відділ культури Ічнянської міської ради. Ми закуповували бу­дівельні матеріали, білили, фарбували. Тобто надали головній залі належного ви­гляду. Коридор, щоправда, чекає своєї черги. Але зараз не до цього - війна. Дякувати Богу, до нас росіяни не захо­дили, обминули Гмирянку. Вони йшли з Іваниці, захо­дили в Городню, ставили техніку в селі на ніч. Зранку прямували на Ольшану. А ми вранці передавали, куди прямує колона.

- Ваш округ брав участь у благодійному Покровському ярмарку.
- Так, у подібних заходах ми завжди беремо участь. Проводили осінній ярмарок і в себе в селі, збирали хлоп­цям необхідне - і кошти, й продукти. Завжди допома­гаємо, чим можемо. В’язали маскувальні сітки. Якщо до нас звертається хтось із військових за допомогою, ми намагаємося все зроби­ти. Цього разу ми збирали на паливо для бульдозера, ця техніка вивозить 200-х... Назбира ли разом із іншими старостинськими округа­ми близько 55 000. Частину коштів передали на ліку­вання дружині пораненого військового Сергія Хулапа, який працював у міській раді, був мобілізований, а торік отримав важке поранення.

У нас згуртована команда, все вирішуємо разом. Дирек­тор Гмирянського ліцею за­прошує до волонтерства всіх учителів, директор садочка - вихователів. Разом із ними директор будинку культури, старостат. Робимо смаколи- ки, відправляємо хлопцям. У 2022-му році на Великдень ми напекли 700 пасок! Нам дали двоє поросят, ми зро­били ковбаси, кров’янки, ту­шонки. Це була наша перша велика волонтерська робота.

Зараз, звісно, важко. Але в мене перед очима є при­клад - мій син Олег. Він во­ював із 2014 року. Потім де­мобілізувався в 2021-му. Як почалося повномасштабне вторгнення, я йому зателе­фонувала вранці і кажу: «По­чалася війна». А він мені від­повідає: «Уже збираюся». Я дуже переживаю. Дружина його залишилася вдома із маленькою дитиною. А Олег воює. Тому я й кажу, що хтось нагодує мого сина , а я - чий­огось. Зараз не можна ділити - ваші, наші, зараз вони всі наші. Син мого чоловіка Ро­ман також пішов на фронт за контрактом, зараз воює.



З нашого округу 28 хлопців служать у ЗСУ. На жаль, двоє зниклих безвісти, четверо загиблих. У сусідньому селі Ольшані староста Андрій Криворучко також мобіліз­увався до війська, і його по­вноваження поклали на мене, я виконую його обов’язки. Там 500 жителів. Намагаюся і їм приділити час.

До нас телефонують во­лонтери із Прилук, просять допомогти. Звісно, допома­гаємо: тушонкою, закрутка­ми, іншими продуктами. Ки­даю клич, люди несуть усе, що можуть.

Мій чоловік тримає пасіку, тож ми багато передаємо меду.

Ми готові допомагати зав­жди. Аби тільки швидше бу­ли перемога та мир.

- Пані Тетяно, як відпочи­ваєте, заспокоюєте серце, що гріє душу?
- У нас із чоловіком свій бу­динок, він дуже затишний, це - як місце спокою і сили. Я дуже люблю квіти, вони квітують на чотирьох сотках. А чоловік доглядає чотири сотки саду. Біля двору у нас 2 гектари землі. І я у вільний від роботи час потроху почи­наю займатися городиною - для себе і друзів. У мене є мрія: поставити під кожну рослину табличку з назвою квітки. Щороку, від самого початку весни, у мене буя­ють квіти. Крокуси, проліски, тюльпани, троянди... І закін­чується все хризантемами. Я нарахувала цього року, що в мене 60 видів рослин і квітів. Люблю їх усі, для мене кожна квітка гарна.

А ще люблю збирати гриби. Це такий релакс і втіха. Ліс мене надихає. Фотографую і краєвиди, й квіти, й гриби. Потім узимку переглядати­му світлини та згадуватиму приємні моменти життя...

А на завершення хочу подя­кувати підприємцям, що під­тримують наші села. Щурівці допомагає ПП «Агро-Трей­дер» (генеральний дирек­тор Михайло Миколайович Бондар), Городні - ФГ «Лан» (керівник Олександр Ми­хайлович Мащенко) та ФГ «Барс-М» (керівник Володи­мир Михайлович Мащенко). Гмирянці вдячні ПП «Гми- рянське» (керівник Михай­ло Іванович Гнойко). Також - ТОВ «Прилуки Гарант-Буд» (керівник Дмитро Миколай­ович Рожко), їм окреме спа­сибі за те, що на фермі ство­рили для гмирянців робочі місця.

Джерело: “Трудова слава”, Людмила Забаровська, Віра Солодка

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.