Очільник Бурімського старостинського округу Олександр Репій: «Головне сьогодні - допомагати людям, ЗСУ. Це наш тиловий фронт»

Добавить новость

Понедельник, 10 Февраля 2025 12:24  |  Просмотров: 214

Бурімський старостинський округ Олександр Володимирович Репій очолює з 2020 року. До цього пан Олександр був фермером. Він 2019 року створив фермерське господар­ство, яке займається зерновими куль­турами та свинарством. Коли ж Олек­сандра Репія призначили старостою і за нього проголосували депутати міськради, він активно включився в роботу свого округу.



А ФГ нині займається дружина Катерина Євгеніївна. Бурімка - її батьківщина. Сьогодні ма­лому підприємництву виживати нелегко. Але ки­дати справу напівдорозі не годиться. І рух таки є. Як і допомога старостинському округу та на­шим захисникам. До прикладу, фермерське го­сподарство придбало автомобіль для фронту, тепловізор, бронежилет, рації, виділяло кошти на р емонт автівки для військових.

- Олександре Володимировичу, чи великий ваш старостинський округ?
- Центр старостату - Бурімка. За реєстрацією в Бурімці близько 500 мешканців. А по факту меш­кає 350 сільчан. Маємо свою інфраструктуру. Гімназію, яку очолює директор Олена Володи­мирівна Карпець. Тут хороший педагогічний ко­лектив. Навчається 26 дітей. На жаль, дитсадок не працює, бо немає укриття. Медичну допомогу жителям надає ФАП, яким завідує фельдшер Те­тяна Миколаївна Гижа. Є два магазини. Працює також Будинок культури. Керує ним Людмила Анатоліївна Шило. Час від часу відбуваються за­ходи до свят. Художня самодіяльність також під­тримується. Є два магазини. Бурімка майже по­руч із Ічнею, за 9 кілометрів. Що досить зручно. Два інші села - маленькі. У Шиловичах мешкає вісім людей похилого віку. За пропискою - сім­надцять. У Безбродькові зареєстровано 37 осіб, а проживає 21 людина. Інфраструктури немає. Підприємець доставляє в село продукти та інші товари раз на тиждень.

- Яка найбільша проблема вашого округу?
- Велика проблема - дорога обласного значен­ня з Ічні на Бурімку й далі до Шиловичів. Це понад 10 кілометрів. Але кошти на її ремонт не виділя­ються. І це не тільки у нас. Ми писали листа в об­ласть. Але поки що справа з місця не рухається. На жаль, країна наша воює...

- А з чого ви почали на своїй посаді?
- Практично, як і всі - з благоустрою. Ця робота - на постійній основі. Вона не закінчується ніко­ли. Наразі випилюємо аварійні дерева. Жителі попрохали, бо самі не в змозі впоратися. Ми це зробили. А люди віддали дерева на дрова для гімназії. У нас із 2021 року в селі встановлена ко­тельна на твердому паливі. І це велика економія для старостинського округу, бо газове опалення нині дуже дороге. Раніше воно коштувало нам мільйон 200 тисяч для ФАПу, старостату, гім­назії та дитсадка. А тепер було би ще дорожче. Дрова ж ростуть у селі. Інфраструктура Бурімки під’єднана до котельні. Це хороша альтернатива.

Також упритул зайнялися кладовищами. Випи­люємо дерева, фарбуємо пам’ятники, обеліски, вигрібаємо територію, ремонтуємо паркани. Міс­це останнього спочинку людей має бути облаштованим, щоби не було соромно. Навесні для впорядкування кладовищ у трьох наших селах із дружиною ми купили фарбу своїм коштом, і тепер усі пам’ятники, обеліски та паркани впорядковано.
- Волонтерська робота сьогодні вирує пра­ктично у всіх старостатах.

- І наш - не виняток. Її центр - у Будинку куль­тури. У волонтерській роботі задіяно багато меш­канців Бурімки, зокрема, це працівники БК, жінки, що зареєстровані в центрі зайнятості, педагоги... Тож плетемо маскувальні сітки, заливаємо окоп­ні свічки, збираємо донати, продукти, передаємо захисникам. У нас багато хлопців у ЗСУ - 47 із трь­ох наших сіл. Тож відправляємо кошти й конкрет­но на замовлення. Або з волонте­рами, які їдуть на позиції.

На жаль, у старостинсь- кому окрузі двоє загиблих. Минулого року ми провели в останню путь Олександра Авраменка. А тиждень тому
поховали Ярослава Єгоро- ва... Ще у нас двоє зниклих безвісти. Їхнім родичам допомагаємо.

- Що є родзинкою вашого старостинського округу?
- Маємо в селі два догля­
нуті парки. А ще у Бурімці є гарна й популярна в громаді зона відпочинку, куди влітку приїздить чимало мешкан­ців Ічнянської ТГ. Це чудовий ставок, який ми розчистили та зробили пляжну зону, по­ставили столики, лави для зручності. А ще облаштували волебольний майданчик.

Ставок ми також зариблю­вали, тепер чимало риба­лок, і не тільки з Бурімки, із задоволенням сидять там із вудками.
Загалом, робимо все, що потрібно, що просять люди. Звісно, не все одразу мо­жемо, але поступово впо- руємося з потребами наших мешканців.
Маємо і переселенців. На­приклад, сім’я з Криму, де жила довгий час, приїхала додому в Бурімку, у бать­ківську хату. Так само є у нас і кияни, й чернігівці... До де­сяти родин поповнили насе­лення Бурімки. Більшість із них живуть у спадкових бу- д инках.

- Як бурімці пережили окупацію?
- В окупацію було сутуж­но. Але нам допомагали. Зокрема продуктами. СТОВ «Інтер», яке працює на те­риторії нашого старостинсь- кого округу, забезпечувало борошном. Ічнянська міська рада передавала масло та згущенку. Хліб для нас теж замовляли. Я розвозив його людям у Бурімку, Шиловичі, Безбородьків, а ще у При- путні, Дорогинку, Вишнівку... Ми з сусідами-старостатами
підтримуємо дружні стосун­ки й за потреби допомагає­мо одне одному.

А навколо постійно курсу­вали ворожі колони. Заїжд­жали і в Бурімку, навіть ночу­вали в селі. Але обійшлося, люди не постараждали... Хоча пережили непрості часи...

- На території Ічнянщини працює чимало аграрних підприємств. У Бурімці це СТОВ «Інтер». Відчуваєте їхню допомогу?
- Так, час від часу звер­таємося до інвесторів. І нам ніколи не відмовляють. Пай­овики отримують допомогу на своїх городніх ділянках і навесні, й восени. Дякуємо генеральному директорові Михайлу Миколайовичу Бон­дарю за постійну допомогу. Наприклад, коли відповідно

до реформи в школі треба було облаштувати внутрішні туалети (інакше заклад би закрили), то СТОВ «Інтер» виконав усі роботи - від ка­налізації до облаштування приміщень та кабінок.

- Пане Олександре, знай­шли себе в цій громадській роботі? Є відчуття, що ви на своєму місці?
- За цей час я зрозумів одну нетлінну істину: головне сь­огодні - допомагати людям, особливо нашим воїнам. Це наш тиловий фронт. А мрію, як і всі люди, щоби якнай- видше закінчилася війна, настав переможний мир і наші воїни повернулися до­дому живими та неушкодже- ними й будували нове світле життя.

Джерело: "Трудова Слава", Людмила Забаровська

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: