Очільниця двох старостатів Тетяна Супруненко: «Ми сильні, ми витримаємо, аби лише швидше була Перемога»

Добавить новость

Пятница, 7 Марта 2025 11:00  |  Просмотров: 514

- Пані Тетяно, ви керуєте Гмирянським старостинським округом, до якого входять тепер три старостати. Також одразу, з початком повномасштабного вторгнення, стали опікуваться ще й Ольшанським старостинським округом. Про Гмирянський, об’єднаний, ви нам уже розповідали. А як справи в Ольшанському? І як ви все встигаєте? Адже це - величезна робота, яка особливо потре­бує спілкування з людьми й допомоги населенню.

- У2022 році, якраз перед війною, відбува­лася децентралізація. Після цього до Гми- рянського округу додалися ще два округи. Це чотири села - Щурівка, Однольків, Іценків, Городня. Ольшанський старостинський округ - це села Ольшана (центр округу), Нова Ольшана і Тарасівка.

В Ольшані 171 двір, тут зареєстровано 474 особи, проживають також приблизно стільки ж. Село розташоване біля траси, що веде на Прилуки. У Новій Ольшані лише три двори, мешкає там шестеро людей. У Тарасівці також три двори, живе близько 10 людей. Ці села неподалік самої Ольшани. У них немає жодної інфраструктури, влітку приїжджають дачники. Корінні мешканці ще досить мобільні, тому вони самі виїжд­жають за продуктами. Через ці села їздить автобус.

- Хто був старостою в Ольшані до вас?
- Андрій Григорович Криворучко. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, 24 лютого 2022 року він мобілізувався до лав ЗСУ. І тоді виконання обов’язків ста­рости поклали на мене, тому що село Оль­шана розташоване від Гмирянського ста- ростинського округу буквально в чотирьох кілометрах.

В Ольшані є приміщення старостату, пра­цює діловод - Ольга Сита. Комунального працівника мобілізували, на сьогодні він вважається безвісти зниклим - це Сергій Жежера.

В Ольшані працює ліцей, де навчається 41 дитина. Директорка ліцею - Людми­ла Ільченко. Також є дошкільний навчаль­ний заклад, який відвідують дев’ять діток. Його очолює Галина Пічкуренко. Є Будинок культури. Директор Василь Смолкін також мобілізований. Але заклад працює. Як і бі­бліотека, її завідувачка - Ольга Решетило. У приміщенні старостату також розташо­вується фельдшерський пункт, яким керує Оксана Ільченко.

В селі два магазини. Також маємо двох со­ціальних працівників - це Валентина Джулай та Яніна Губаренко, які обслуговують 16 лю­дей похилого віку та людей із інвалідністю.

У лавах ЗСУ наразі несуть службу 25 чоло­віків, четверо безвісти зниклих і, на жаль, один загиблий - Андрій Хмелюк. У перші дні вторгнення дуже багато хлопців стало до війська, вони відразу мобілізувалися. Протягом практично двох років усе трива­ло добре, всі були живими й здоровими. Потім отримали сповіщення про зниклих безвісти: Володимира Ільченка, Володими­ра Жежеру, Сергія Жежеру та Андрія Кри- воручка... Сподіваємося, вони повернуться додому.
- Чи є тут підприємства, котрі можуть за потреби допомогти старостинському округові?

- Так, є підприємства, які зареєстровані і працюють - ТОВ «Ічнянське», ПП «Каштан», ФГ «Реп’ях Агро» , СП «Вікторія». Вони до­помагають нам у роботі, також - вирішувати різні проблеми. А найбільша, як і в кожно­му селі, це благоустрій. Село розташова­не на трасі державного значення. Треба, щоби навколо був лад, а його наводимо ми. На допомогу приходять працівники КП «Ічнянське ВУЖКГ»: обкошували узбіччя, прибирали. Намагаємося тримати все під контролем, але це доволі важко. Чоловіки у більшості мобілізовані, хто залишився - пе­реважна більшість пенсійного віку. А жінкам така робота не під силу. Тож люди гурту­ються, виходять на суботники, загалом від­гукуються на мої прохання. За це їм велика вдячність.

Доводиться багато працювати на кладо­вищах, яких тут чимало - і вздовж траси, і так поховань дуже багато - 52. Навіть у го­родах є, бо під час бойових дій неможливо було поховати людину на кладовищі.





- Ольшана розташована на трасі, нею курсували колони російської техніки...
- Так, техніки було багато. На пагорбі оку­панти виставили свій пост. Тут, біля Ольша- ни, загинув працівник агропідприємства «Інтер» та ще чоловік, який був із ним. Вони поверталися з Прилук із хлібом для людей...
Росіяни нікого не пропускали - ні з При­лук люди не могли виїхати, ні зі зворотнь­ого боку. Проте наші хлопці пильнували, постійно були на зв’язку. Російська при­сутність тривала протягом усього періоду, доки окупанти не вийшли з Чернігівської області.

Наші жителі намагалися не виходити без потреби на вулицю, росіян не зачіпати, адже передбачити їхню реакцію було не­можливо. Загарбники стріляли, були пош­кодження житлових будівель, у магазині відбили замок і мародерили. Хоча саме приміщення уціліло.

- Як у вас налагоджена волонтерська робота?
- В Ольшанському ліцеї неодноразово про­водилися благодійні ярмарки на підтрим­ку ЗСУ. Долучалися і дошкільний заклад, і Будинок культури, і бібліотека. Такі заходи організовуються й зараз. Усі згуртовані, усі волонтерять. Наразі в Будинку культури пле­туть сітки, роблять окопні свічки, збирають продукти. Також оголошуються збори кош­тів на цільові потреби наших воїнів. У діло­вода також чоловік служить у ЗСУ - з 24 лю­того 2022-го року. Молимося за всіх, щоби захисники повернулися додому.

- Вам важко бути старостою стількох населених пунктів?
- Головне, що я знайшла спільну мову з усіма жителями. Стараюся постійно бути на зв’язку. Мені люди приєднаних старо- статів уже кажуть: «Ми до вас звикли, не потрібно нікого шукати на ваше місце». Але обсяг роботи справді дуже великий. Своєю автівкою намагаюся встигнути всюди. У нас люди не їздять в Ічню оформлювати субсидію, інші документи, все робимо на місці. Я їду сама в села, забираю папери й оформлюємо все в Гмирянці, через ЦНАП.

Для мене важливо, щоби люди отриму­вали допомогу. Хто звертається, завжди підтримуємо. Люди втомлені від війни, бо перебувають у постійному стресі, їх тре­ба розрадити, підтримати. А також маємо згуртовуватися й допомагати нашим вої­нам, яким набагато важче і небезпечніше, ніж нам. Завдяки захисникам ми живемо у своїх домівках, маємо світло, у нас тепло. А навіть якщо деякий час відключають світ­ло, це можна пережити, варто згадати лю- тий-березень 2022-го року... Ми сильні, ми витримаємо, аби лише швидше була Пере­мога.

- Тож Ольшану не покинете?
- Я вже вважаю Ольшанський округ своїм, як і його жителів. І віддаюся роботі на всі 100 відсотків.

Джерело: "Трудова слава", Людмила ЗАБАРОВСЬКА Віра СОЛОДКА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: