Про свої труди і дні розповідає очільниця Рожнівського старостинського округу Олена Бортник.
- Пані Олено, відколи ви очолюєте старостинський округ?
- Із 1 лютого 2021 року. Скоро чотири роки виповниться. Із них більша частина припадає на по- вномасштабне вторгнення. До цього я працювала вчителькою майже 30 років, викладала історію і географію.
Родом я з Більмачівки, як і моя мама Валентина Олексіївна Тригуб. Вона також педагог, майже 30 років працювала директором школи в Більмачівці. Зараз вона вже давно на пенсії. А я, можна сказати, виросла в школі, тож ким бути - для мене питання не стояло. Довгий час викладала історію. А 2015 року отримала другу вищу освіту в Ніжинському педагогічному університеті - учителя географії.
1994 року вийшла заміж, відтоді живу в Рожнівці. І щодня їздила на роботу в Більмачівську школу, це близько 10 кілометрів. Навчальний заклад є і в Рожнівці, але я звикла до Більмачівської, тож працювала там, і доволі плідно. Стала вчителем вищої категорії, мої учні успішно складали ЗНО з історії і географії, підтверджували свої бали, як і медалісти.
Але, мабуть, настав час змін. Та й люди мене підтримали.
- Коли ви прийняли округ, що відчували?
- Мені хотілося щось робити для села, для людей. Робота мене не лякала, бо я працювала в школі, з дітьми, з їхніми батьками, тож досвід спілкування у мене був. До речі, я цікавилася історією Більмачівки, навіть вийшла збірочка «Історія села Більмачівки», яку підготували разом із мамою, ми шукали інформацію скрізь, також багато дізналися від людей.
Але, як виявилася, бути старостою - це зовсім інша робота. Інші складові, інші виклики. І знову ж таки, робота з людьми, але зі старенькими, молодими, різними категоріями. Якщо в школі мені доводилося працювати з, так би мовити, окремою ланкою, то тут - з усім населенням Мак- симівки й Рожнівки. А в Довбнях нині вже ніхто не живе. Тож основна робота в Максимівці, де мешкає близько 128 жителів, і в Рожнівці - з 606-ма жителями. Село це велике, гарне, потужне.
У Максимівці школи немає, учні їздять у Рожнівсь- кий ліцей, це близько кілометра. Але в Максимівці є фельдшерський пункт. І це дуже добре для людей. До речі, там зручне сполучення. Бо поруч проходить залізнична колія. Можна сісти на потяг і доїхати до Ічні, Прилук. Є також і міжміська маршрутка.
- Пані Олено, яка найнагальніша проблема потребувала вирішення, коли ви стали старостою?
- Ключове питання - це благоустрій. Прибирання чагарників, знесення аварійних дерев, які падали під час буревіїв, наведення ладу на кладовищах. Тож найперше, що було зроблено, це випилювання старих дерев на кладовищах, які загрожували пам’ятникам. Почали з Рожнівки, де два кладовища. В Максимівці також два. Тож роботи вистачало. Деревина йшла на опалення - для старостату, Будинку культури, ФАПу, також і людям - місцевим мешканцям і переселенцям, родинам захисників, стареньким пенсіонерам, багатодітним. Хоча у нас у селі проведений газ, багато хто користується й твердопаливними котлами. Звісно, спилювали аварійні дерева, які загрожували безпеці людей.
Мене радує, що і в Максимівці, і в Рожнівці люди щирі, відкриті, працьовиті. Їм тільки варто подати ідею, як вони вже хочуть її втілювати в життя.
- У вас дуже розвинена волонтерська діяльність...
- Із перших днів повномас- штабного вторгнення ми всі почали волонтерити. Коли Чернігівщину звільнили, наші діти також стали волонтерами, організували блокпост і назбирали там грошей - близько 1000 грн. На них ми закупили основу для плетіння маскувальних сіток. Збиралися в Будинку культури, ліцеї, старостаті та плели їх. Були й посилки для наших воїнів, донати, продукти. Продовжуємо це й зараз.
У Рожнівці - співучі дівчата, колектив художньої самодіяльності очолює Микола Арсентійович Булига. Директором нашого Будинку культури працює Галина Миколаївна Петраускене. Вона дуже переймається допомогою воїнам. Галина Миколаївна сама із Більмачівки, але працює в Рожнівці. І вона залучає дівчат із художньої самодіяльності Більмачівки до співпраці.
Бібліотекарка Ірина Заєць також велика активістка, завжди бере участь у благодійних акціях. Наприклад, кошти, які ми назбирали, розділили: на РЕБи; потім був запит на ремонт автомобіля для евакуаційної бригади; ще частину грошей виділили для поїздки у шпиталь до наших хлопців у Суми.
Ми співпрацюємо з громадською організацією «Незламна Україна навіки». Вони днями виїхали на схід. І ми постійно збираємо посилки для наших хлопців - домашні смаколики, потрібні речі. У процесі приготування сма- коликів завжди беруть участь колективи ліцею та дитсадка «Колосок».
Маємо вакууматор, тож котлети, налисники, вареники ми вакуумуємо, заморожуємо та відправляємо на фронт.
До допомоги підключилися всі організації - садочок, ліцей, ФАП, Будинок культури, підприємство «Рожнівка - Агро»... І всі разом ми працюємо і робимо багато. Коли я прийшла на посаду старости, моїм першочерговим завданням було ще й згуртувати людей. Вважаю, це мені вдалося. Бо староста без людей сам працювати не зможе.
- Відчуваю, що Рожнівка тепер виглядає облаштова- ною, бо кожна господиня хоче навести лад на своїй території...
- У нас є підприємство «Рожнівка - Агро», я їм дуже вдячна за те, що вони відгукуються на всі мої прохання. Коли стояло питання навести лад у селі, вони допомогли із транспортом. Ми протягом двох років облаштовували каштановий парк у Рожнівці. Після цього виявилося, що він просто неймовірний. Ініціативу цьому подала молодь.
Коли почалася повномас- штабка, до нас у село приїхало близько 100 людей. А коли окупація Чернігівщини закінчилася, дехто на певний час залишався. Поставало питання, де можна гарно відпочити і новим мешканцям, і рожнівцям? І молодь звернулася з такою ініціативою, яку я підтримала. Тепер у нас чудовий парк. А ще у нас є хлопець із золотими руками Ярослав Лисак, який зробив дерев’яні гойдалки, альтанки. Їх ми поставили в парку.
Також ми цього року розчистили ставок. Берег заріс кленами, їх потрібно було корчувати. Підприємство також нам допомогло. А скільки ми вивезли пляшок пластикових - навіть важко уявити. Зробили набережну. На березі ставка поставили столик, лави. Тепер тут можна відпочити, навіть ловити рибу. Отож у нашому парку й зимою, і влітку постійно вирує життя. А допомагати приходило багато людей...
Добре, що ми такі згуртовані. Ремонти для нас дуже важливі. Нині у відділенні зв’язку нові східці. Людям тепер зручно сюди приходити. Стара цегла пішла для засипання ямок на вулицях.
Наразі працюємо над будівництвом другого евакуаційного виходу укриття в дитсадку. Облаштовуємо його своїми силами. Основні будівельні матеріали надало ТОВ «Рожнівка - Агро», а відділ освіти Ічнянської міськради виділив матеріали для покрівлі. Загалом, дитсадок підремонтовуємо постійно.
2021 року в ліцеї був проведений гарний ремонт. Його директор Олег Миколайович Овчаренко - фахівець, який точно на своєму місці. За підтримки агропідприємства утримуємо футбольне поле, бо маємо активну футбольну команду «Рожнівка — Агро».
- Переселенці у вас залишилися й досі?
-Так, із Костянтинівки проживає родина. Ми їм надали будиночок, наші дівчата там усе прибрали. Інша сім’я з двома дітками купила будинок і залишилися у нас, живуть і працюють. Загалом переселенці прибувають і вибувають, є ті, хто вже залишився на постійне проживання. Є люди, які живуть із 2016 року. Але запити постійно є. До тих, хто вже у нас проживає, звертаються їхні знайомі, підшукують собі житло.
- У Рожнівці були окупанти?
- Пройшли 25 лютого через Рожнівку на Максимівку. Звідти вийшли на Крупичполе. На щастя, у нас ніхто не постраждав. Звісно, були обстріли. Крайні хати до них опинилися дуже близько. Але, слава Богу, в село росіяни не заходили - ні в Рожнівку, ні в Максимівку. Ходили поза селами.
Чимало наших земляків захищають Україну в лавах ЗСУ. На жаль, є й загиблі. Це Сергій Рожок, Ігор Буренко, Іван Данильчук, Іван Кузьменко... Вічна память та слава Героям-оборонцям.
- Яка наразі для вас нагальна робота?
- Мені дуже хочеться більше уваги приділити Максимівці. Ми там уже відремонтували фельдшерський пункт. З ремонтом допомогло товариство «Рожнівка - Агро». А матеріали надало КНП Ічнянське ЦПМСД (генеральний директор Володимир Балабай). Ми часто звертаємося до Ічнянської міської ради й постійно отримуємо допомогу.
Усі проєкти, що ми втілюємо, це ініціатива людей. Наші люди хочуть жити гарно, чисто, охайно, тому вони завжди відгукуються і приходять на всі заходи. Працюють для себе та хочуть це робити. Проблем, звісно, вистачає. Але на першому місці у нас - добробут людей. А всі мріють - про Перемогу та Мир.
Джерело: “Трудова слава”, Людмила Забаровська, Віра Солодка
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.