GOROD.cn.ua

Очільниця Рожнівського старостинського округу Олена Бортник: «Наші люди щирі, відкриті, працьовиті. Їм тільки варто подати ідею, як вони вже хочуть її втілювати в життя»

 



Про свої труди і дні розповідає очільниця Рожнівського старостинського округу Олена Бортник.

- Пані Олено, відколи ви очолюєте старостинський округ?
- Із 1 лютого 2021 року. Скоро чотири роки ви­повниться. Із них більша частина припадає на по- вномасштабне вторгнення. До цього я працюва­ла вчителькою майже 30 років, викладала історію і географію.
Родом я з Більмачівки, як і моя мама Валенти­на Олексіївна Тригуб. Вона також педагог, майже 30 років працювала директором школи в Більмачівці. Зараз вона вже давно на пенсії. А я, мож­на сказати, виросла в школі, тож ким бути - для мене питання не стояло. Довгий час викладала історію. А 2015 року отримала другу вищу освіту в Ніжинському педагогічному університеті - учи­теля географії.

1994 року вийшла заміж, відтоді живу в Рожнів­ці. І щодня їздила на роботу в Більмачівську шко­лу, це близько 10 кілометрів. Навчальний заклад є і в Рожнівці, але я звикла до Більмачівської, тож працювала там, і доволі плідно. Стала вчителем вищої категорії, мої учні успішно складали ЗНО з історії і географії, підтверджували свої бали, як і медалісти.
Але, мабуть, настав час змін. Та й люди мене підтримали.

- Коли ви прийняли округ, що відчували?
- Мені хотілося щось робити для села, для лю­дей. Робота мене не лякала, бо я працювала в школі, з дітьми, з їхніми батьками, тож досвід спіл­кування у мене був. До речі, я цікавилася історією Більмачівки, навіть вийшла збірочка «Історія села Більмачівки», яку підготували разом із мамою, ми шукали інформацію скрізь, також багато дізналися від людей.
Але, як виявилася, бути старостою - це зовсім інша робота. Інші складові, інші виклики. І знову ж таки, робота з людьми, але зі старенькими, мо­лодими, різними категоріями. Якщо в школі мені доводилося працювати з, так би мовити, окре­мою ланкою, то тут - з усім населенням Мак- симівки й Рожнівки. А в Довбнях нині вже ніхто не живе. Тож основна робота в Максимівці, де меш­кає близько 128 жителів, і в Рожнівці - з 606-ма жителями. Село це велике, гарне, потужне.
У Максимівці школи немає, учні їздять у Рожнівсь- кий ліцей, це близько кілометра. Але в Максимівці є фельдшерський пункт. І це дуже добре для людей. До речі, там зручне сполучення. Бо поруч прохо­дить залізнична колія. Можна сісти на потяг і доїха­ти до Ічні, Прилук. Є також і міжміська маршрутка.

- Пані Олено, яка найнагальніша проблема потребувала вирішення, коли ви стали ста­ростою?
- Ключове питання - це благоустрій. Прибирання чагарників, знесення аварійних дерев, які падали під час буревіїв, наведення ладу на кладовищах. Тож найперше, що було зроблено, це випилюван­ня старих дерев на кладовищах, які загрожували пам’ятникам. Почали з Рожнівки, де два кладови­ща. В Максимівці також два. Тож роботи вистача­ло. Деревина йшла на опалення - для старостату, Будинку культури, ФАПу, також і людям - місце­вим мешканцям і переселенцям, родинам захис­ників, стареньким пенсіонерам, багатодітним. Хоча у нас у селі проведений газ, багато хто ко­ристується й твердопаливними котлами. Звісно, спилювали аварійні дерева, які загрожували без­пеці людей.
Мене радує, що і в Максимівці, і в Рожнівці люди щирі, відкриті, працьовиті. Їм тільки варто подати ідею, як вони вже хочуть її втілювати в життя.

- У вас дуже розвинена волонтерська діяльність...
- Із перших днів повномас- штабного вторгнення ми всі почали волонтерити. Коли Чернігівщину звільнили, наші діти також стали волонтера­ми, організували блокпост і назбирали там грошей - близько 1000 грн. На них ми закупили основу для плетін­ня маскувальних сіток. Зби­ралися в Будинку культури, ліцеї, старостаті та плели їх. Були й посилки для наших воїнів, донати, продукти. Продовжуємо це й зараз.

У Рожнівці - співучі дівча­та, колектив художньої са­модіяльності очолює Микола Арсентійович Булига. Ди­ректором нашого Будинку культури працює Галина Ми­колаївна Петраускене. Вона дуже переймається допо­могою воїнам. Галина Мико­лаївна сама із Більмачівки, але працює в Рожнівці. І вона залучає дівчат із художньої самодіяльності Більмачівки до співпраці.

Бібліотекарка Ірина Заєць також велика активістка, завжди бере участь у бла­годійних акціях. Наприклад, кошти, які ми назбирали, ро­зділили: на РЕБи; потім був запит на ремонт автомобіля для евакуаційної бригади; ще частину грошей виділили для поїздки у шпиталь до на­ших хлопців у Суми.

Ми співпрацюємо з гро­мадською організацією «Не­зламна Україна навіки». Вони днями виїхали на схід. І ми постійно збираємо посилки для наших хлопців - домаш­ні смаколики, потрібні речі. У процесі приготування сма- коликів завжди беруть участь колективи ліцею та дитсадка «Колосок».

Маємо вакууматор, тож кот­лети, налисники, вареники ми вакуумуємо, заморожує­мо та відправляємо на фронт.
До допомоги підключили­ся всі організації - садочок, ліцей, ФАП, Будинок культу­ри, підприємство «Рожнівка - Агро»... І всі разом ми працюємо і робимо багато. Коли я прийшла на посаду старости, моїм першочер­говим завданням було ще й згуртувати людей. Вважаю, це мені вдалося. Бо старо­ста без людей сам працюва­ти не зможе.

- Відчуваю, що Рожнівка тепер виглядає облаштова- ною, бо кожна господиня хоче навести лад на своїй території...
- У нас є підприємство «Рожнівка - Агро», я їм дуже вдячна за те, що вони відгу­куються на всі мої прохання. Коли стояло питання навести лад у селі, вони допомогли із транспортом. Ми протягом двох років облаштовували каштановий парк у Рожнівці. Після цього виявилося, що він просто неймовірний. Ініціати­ву цьому подала молодь.

Коли почалася повномас- штабка, до нас у село приї­хало близько 100 людей. А коли окупація Чернігівщини закінчилася, дехто на певний час залишався. Поставало питання, де можна гарно від­почити і новим мешканцям, і рожнівцям? І молодь зверну­лася з такою ініціативою, яку я підтримала. Тепер у нас чудовий парк. А ще у нас є хлопець із золотими руками Ярослав Лисак, який зробив дерев’яні гойдалки, альтан­ки. Їх ми поставили в парку.

Також ми цього року розчи­стили ставок. Берег заріс кле­нами, їх потрібно було кор­чувати. Підприємство також нам допомогло. А скільки ми вивезли пляшок пластикових - навіть важко уявити. Зроби­ли набережну. На березі став­ка поставили столик, лави. Тепер тут можна відпочити, навіть ловити рибу. Отож у на­шому парку й зимою, і влітку постійно вирує життя. А до­помагати приходило багато людей...

Добре, що ми такі згурто­вані. Ремонти для нас дуже важливі. Нині у відділенні зв’язку нові східці. Людям тепер зручно сюди прихо­дити. Стара цегла пішла для засипання ямок на вулицях.

Наразі працюємо над бу­дівництвом другого еваку­аційного виходу укриття в дитсадку. Облаштовуємо його своїми силами. Основні будівельні матеріали нада­ло ТОВ «Рожнівка - Агро», а відділ освіти Ічнянської місь­кради виділив матеріали для покрівлі. Загалом, дитсадок підремонтовуємо постійно.

2021 року в ліцеї був прове­дений гарний ремонт. Його директор Олег Миколайович Овчаренко - фахівець, який точно на своєму місці. За підтримки агропідприємства утримуємо футбольне поле, бо маємо активну футбольну команду «Рожнівка — Агро».

- Переселенці у вас за­лишилися й досі?

-Так, із Костянтинівки про­живає родина. Ми їм надали будиночок, наші дівчата там усе прибрали. Інша сім’я з двома дітками купила буди­нок і залишилися у нас, жи­вуть і працюють. Загалом переселенці прибувають і вибувають, є ті, хто вже зали­шився на постійне проживан­ня. Є люди, які живуть із 2016 року. Але запити постійно є. До тих, хто вже у нас прожи­ває, звертаються їхні знайо­мі, підшукують собі житло.

- У Рожнівці були окупан­ти?
- Пройшли 25 лютого через Рожнівку на Максимівку. Звід­ти вийшли на Крупичполе. На щастя, у нас ніхто не постра­ждав. Звісно, були обстріли. Крайні хати до них опинили­ся дуже близько. Але, слава Богу, в село росіяни не захо­дили - ні в Рожнівку, ні в Мак­симівку. Ходили поза селами.
Чимало наших земляків за­хищають Україну в лавах ЗСУ. На жаль, є й загиблі. Це Сер­гій Рожок, Ігор Буренко, Іван Данильчук, Іван Кузьменко... Вічна память та слава Героям-оборонцям.

- Яка наразі для вас на­гальна робота?
- Мені дуже хочеться більше уваги приділити Максимівці. Ми там уже відремонтували фельдшерський пункт. З ре­монтом допомогло товари­ство «Рожнівка - Агро». А ма­теріали надало КНП Ічнянське ЦПМСД (генеральний дирек­тор Володимир Балабай). Ми часто звертаємося до Ічнян­ської міської ради й постійно отримуємо допомогу.
Усі проєкти, що ми втілює­мо, це ініціатива людей. Наші люди хочуть жити гарно, чи­сто, охайно, тому вони зав­жди відгукуються і приходять на всі заходи. Працюють для себе та хочуть це робити. Проблем, звісно, вистачає. Але на першому місці у нас - добробут людей. А всі мріють - про Перемогу та Мир.









Джерело: “Трудова слава”, Людмила Забаровська, Віра Солодка

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: староста, Бортник, Рожнівка