Лариса Івченко: гуртом у громаді працювати легше

Лариса Олександрівна Івченко 45 років пропрацювала у Васьківській школі педагогом, на життєву стежину вивела не одне покоління васьківчан і їй пощастило навчати вже внуків перших учнів. А з 10 грудня минулого року у неї нова робота, інше коло обов'язків. Лариса Івченко першою сесією Срібнянської селищної ради призначена у Васьківцях старостою старостинського округу. А це значить - на виду у всього села.



- Ларисо Олександрівно! Перші враження, перші проблеми - бойові хрещення.
- Вражень багато, проблем теж. Та, впевнена, маю бажання і все вдасться. Недарма говорять, що коли людина хоче щось зробити, вона шукає можливості, а не причини, щоб не зробити. Причин не шукатиму. Тим більше, що, будучи депутатом районної ради протягом 4 скликань, у мене була не лише суто шкільна круговерть, а й завжди залишалась добре обізнаною з турботами людей цього найвіддаленішого на Срібнянщині села.

А перші кроки робити завжди важко. Тим більше, що наша сільська рада існувала в районі найдовше. Були об'єднана громада і Васьковецька сільська рада. Всі вже села в громаді були більше трьох років, а керівництво сільради чогось чекало. Може, золотого дощу, може, думало, що ми іншій громаді з багатшого району знадобимся. Чому так вийшло, хоча половина васьківчан була за об’єднання ще в 2017 році? Але що було, те спливло. Те, що вже зроблено, - не повернеш, що вже говорити тепер.

І ось ми в Срібнянській громаді, і я, сільський староста, розпочинаю спочатку той шлях, яким мої колеги із сусідніх сіл ішли вже три роки і знайомі з всіма нюансами праці в об'єднаній громаді. Кінець року, а звіти всі сільські потрібно було здати до першого січня. Їх багато і різні.
Робота нова, діловода немає, в комп'ютерах особливо не розбираюсь, Інтернету у Васьківціяї практично немає, бо село поміж пагорбів в низині та по ярах.
Звернулась до селищного голови Олени Панченко за допомогою, порадою. Словом і ділом підтримала мене вона, спеціалісти селищної ради Людмила Ромазан та Ольга Петенко із сусідніх сіл Калюжинець та Сокиринець. Радила, що і як зробити Ніна Лихогруд з Гурбинець. Отож, з перших днів я оцінила, що громада велика сила і зрозуміла, що наодинці зі своїми проблемами не залишусь. А там і діловод у мене з’явився Яна Гузенко, беручка до діла.
Щодень службові обов'язки екзаменують. Зовсім нові для мене та й для діловода нотаріальні дії, військкоматівські, земельні справи. Але не святі горшки ліплять, справляємось.
А що не знаємо - колеги, працівники Срібнянської селищної ради завжди готові підказати, прийти на допомогу.

Чим ще запам'ятались перші місяці роботи? У січні, наприклад, прорвало сільський водогін. Морози ось-ось наступлять, а село без води, бо наші колодязі вже геть зміліли. Щоправда, без води ми таки не залишились.
Перший заступник селищного голови Віталій Желіба відразу прибув з бригадою ремонтників комунального підприємства: з екскаватором, трубами, муфтами, і швидко полагодили водопровід. Саме в цьому сила громади, бо гуртом і батька легше бити.

З снігопадами завжди допомагає розібратись товариство "Батьківщина" під керівництвом директора Миколи Дмитренка - вулиці і провулки справно чистяться. Хоча, чого гріха таїти, в селі 52 трактори, та лише підприємець Сергій Петенко допомагає в розчищенні снігу...

- А які першочергові плани?
- Думаємо доробити вуличне освітлення - попробуй у нас ходити темними вузькими вуличками по пагорбах. Велика проблема мобільний зв’язок. Ще більш-менш ловить Київстар. А от із МТС зовсім біда. Скільки пробували хоча б у школі Інтернет налагодити, та з ним теж великі перебої.
Плануємо поставити енергозберігаючі вікна у приміщеннях старостинського округу та в сільській школі. Проте хто його знає, що буде із школою, бо проблема, як і всюди, демографічна. Молодь виїжджає із села - роботи немає. Щороку у Васьківській школі меншає учнів. Зараз там навчається їх всього 26. Хоча якби була робота молодим людям, то народ у нас працьовитий, діти змалку до сільського життя привчені, тож, без сумніву, вони б залишалися жити у рідному селі. Багато господарів тримають корів і не по одній, а по декілька. У Васьківцях 5 фермерів мають від 10 до 40 гектарів землі. Засівають їх, в основному, зерновими, зокрема кукурудзою, а також соняшником, соєю. Коли потрібно, наприклад, на свята, на потреби школи, вони допомагають коштами.

Звичайно, роботи багато, все нове, але в мене не болить голова за фінанси, за заробітну плату вчителям, медику, сільським культпрацівникам. Мені не потрібно думати, де взяти кошти, щоб щось полагодити, вивезти, розчистити. Потрібно просто тримати руку на пульсі життя, глибоко вивчать сільські проблеми і проявляти ініціативу з тим, щоб складний механізм сільського життя наших найвіддаленіших Васьківець працював злагоджено.

Джерело: газета "Срібнянщина", №7 (9073) від 25.02.2021, В. Петренко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.