77-річна Марія і 39-річний композитор розлучилися. Та живуть разом

Це про 77-річну Марію і 39-річного Олександра Козинців із села Краснопілля Коропського району. Про цю пару газета вже писала. Нагадаю: у вересні 2007 року бездітна 73-річна Марія Ким, яка до цього вже двічі була у шлюбі (перший чоловік помер, другий — захворів, його забрали діти), вийшла заміж за 35-річного Олександра Козинця (розлучений, має двох дітей). До цього парочка вже жила два роки разом.

Щоб відгуляти весілля, баба Маня продала одну корову (було дві), купила молодому чоловіку золотий ланцюжок з хрестиком і обручку. Гостей покликали 30 душ. Односельці тоді говорили, що баба здуріла на старості, «молодого захотіла». Марія Андріївна ж пишалася, мовляв, дивіться, молодиці, якого я чоловіка відхопила. Всім казала, що тримає його за сина. Та ніхто з селян у це не вірив, бо знають, що ревнує баба Маня Сашка до кожного стовпа. Олександр навіть заяву у сільраду писав, щоб його відгородили від сексуальних домагань дружини. Баба Маня йому і мобілку, і мотоцикл купила. Одягла, взула, м'ясцем годувала, телевізор і супутникову антену придбала. Тільки живи на готовісінькому. Навіть баян купила — Сашко ж добре грає і співає. За це й прізвисько йому дали у селі — Композитор. Думала, на весіллях підроблятиме. Помилилася...

Козинець зрозумів бабину слабинку. Смачно їсть, довго спить, а по господарству не дуже кинеться. Продала баба і другу корову. Завели кіз, і тих збула. Вже літа, без помочі не обійтися. Сашко бабу не слухався. Тільки й вимагав: купи цигарок, картку — рахунок на мобільник поповнити. Ще видалося Андріївні, що він на молодих жінок задивляється. Через це лаялася дуже. Не витерпіла баба Маня, подала на розлучення після двох років шлюбу.
Восени 2009-го їх розлучили. Та Сашко не пішов від Андріївни. Вже майже два роки бабину пенсію проїдає. Обручку свою продав. Марія Андріївна навіть у сільраду скаржитися на нього приходила. Мовляв, я ж ту обручку купила.

Та нічого не вдієш, то ж уже його річ. Було, баба Маня молодицями йому і дорікне. Один день кричить, виганяє. Другий просить розтопити пічку, бо недобре почувається. Жили, як кіт із собакою. Одні краснопільці жаліли пенсіонерку. Мовляв, бідна-бідна, знайшла ярмо на шию. Вигнала б і доживала спокійно. Інші кажуть: «Свербіло бабі в одному місці, так хай тепер голову чухає».
Та вже кілька місяців Марія і Сашко не лаються. Притих Козинець. І на городі бабі помагає, і сарай відремонтував. Старається Андріївні в усьому догодити. І не тому, що раптом коханням запалав.

Жила у Краснопіллі Сашкового вітчима мати. Він до одруження у неї і жив. Грошики весь час у неї просив. Давала. Та взимку померла старенька. А у неї ж свої спадкоємці. Першій дружині Козинець не потрібен. З бабою Манею розлучений (отож не матиме прав на майно Андріївни після її смерті). Виходить, лишився бомжем. Кажуть, добрі люди і надоумили Сашка: «Годи Мані, бо кому ти, дармоїд, треба. Де ще ти таку Марію знайдеш?».

Прислухався Олександр до доброї поради. Навіть випивати часто перестав (а він — любитель. — Авт.). І тепер усе йде по-бабиному. Слухається, добрі слова каже, на чужих жінок не заглядається. Може лише мріяти. Отак і живуть Козинці. Розлучені і щасливі разом.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №29 (1315)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.