Встав з візка через три роки

Добавить новость

Вторник, 29 Июня 2021 16:45  |  Просмотров: 4428

36-річний Геннадій Рейдало з Ічні почав потрошечку ходити. На милицях і з підтримкою, але ж ходити! До цього більше трьох років пересувався суто в колясці.

У 2017 році працював у Криму. У селі Портове будували церкву. Накривали купол, і Геннадій з купола впав. З 8-метрової висоти, спиною на бетонні блоки. Повернувся додому, до дружини та двох дітей (зараз сину 12, доньці 6 років) в інвалідному візку.

Перші кроки до повноцінного життя допомогла зробити лікарка Ічнянської центральної районної лікарні Альона Щербина. Вона ерготерапевт і фізичний терапевт. («Ерго» значить робота, дія. Ерготерапевт — це лікар, який допомагає людині відновити дії після складних травм та хвороб). Працює в кабінеті реабілітації.

Кабінет відкрили в Ічнянській центральній районній лікарні, коли та підписала з Національною службою здоров’я України пакет на медичну реабілітацію. Лікарня надає послуги, а держава за це платить.


Геннадій Рейдало піднімається з інвалідного візка, тримаючись за опору, спеціальні бруси, які зробив за порадою ерготерапевта Альони Щербини

«Кругом упирається в гроші»

— Складно було звикнути до того, що сталося, — ділиться Геннадій Рейдало. — Ходив — а тут травма, не ходиш. Тоді, у 2017 році, я був у бригаді з Черкас. Упав, відразу втратив свідомість. Викликали «швидку». Приїхала, і мене в реанімацію, у райцентр Роздольне. Звідти прораб мене забрав — на носилки, поклали в машину і повезли в Черкаси. Там зробили операцію, скріпили хребці у грудному відділі — 12 хребець з’єднали пластиною. І виписали додому, в Ічню. А далі — треба шукати лікування самому.

Шукав. Обіцяли, та до толку це доводили. Кругом упирається в гроші.

Приватні реабілітаційні центри виставляли рахунки від 25 тисяч на тиждень. Нині ж маю змогу отримувати реабілітацію безплатно. Треба тільки направлення сімейного лікаря.

Про таку можливість дізнався з місцевої газети «Трудова слава». Місяць безперервно лікувався, за винятком вихідних, потім — перерва два тижні, знову місяць лікування. І за цей час я встав з візка. Альона Олександрівна вчить підніматися, рівновагу тримати, силу напрацьовувати, бо усе забулося.

Заняття триває десь години півтори. З лікарні повертаюся і відпочиваю. На вулиці посидів, свіжим повітрям подихав. Тоді — у хату, полежав. Потім ще потренувався. На брусах, спеціальному снаряді у саду. Зробив сам. Альона Олександрівна порадила, що у районі пояса має бути висота. Щоб опору мати для рук і можна було ногами переступати. Шведську стінку в хаті зробив. Біля неї можу походити, поприсідати, виконати вправи для ніг.

Краще мені стало, упевненіше. Права нога у мене сильніша, а ліва слабша. На ній більший набряк був. Робили лімфопрес. Апаратне лікування стисненим повітрям. І от дня з п'ятого помітно стало, що набряк спадає.

Потрошку-потрошку вже ходжу — не сам, на милицях, кроків 8-10. Стараюся. Найважливіше — не опускати руки і працювати над собою.

Що робити, якщо у спої набрякають ноги?

«Сказала, що навчить ходити з милицями»

— Геннадія Петровича привезли до мене на колясці, — розповідає Альона Щербина, ерготерапевт. — Він не вставав. Почали з мінімального. І на сьогодні він може пересуватися на милицях. За такий короткий час — це успіх. Адже йому казали, що весь час буде лежати і ніколи не зможе ходити. Але ж розриву спинного мозку не було. Я сказала, що можу навчити ходити з милицями. Є маленький відсоток, що зможете піти самостійно. Відповів: я вам довіряю.

До реабілітації відчував обидві ноги тільки до колін. Зараз праву відчуває по п’ятку, ліву — до середини гомілки. Якщо в комплексі використовувати фізпроцедури та лікувальну фізкультуру, масаж, це дає дуже позитивний результат. Останнім часом фізпроцедури несправедливо ставлять на останнє місце. Мовляв, їх ефективність не доведена. Але ж ми бачимо вплив своїми очима. І почали реабілітацію саме з фізпроцедур.

Пацієнт пішов на лімфомпрес, для покращення кровообігу. Лімфопрес — це штани їх надягають, і вони під тиском діють на людину. Тиск регулюється. Враховуються покази, протипокази. Валентина Музиченко, старша медсестра кабінетів фізтерапії, підбирала програму. До лімфопреса у пацієнта були набряки, судоми. Вони минули.

Далі робили ампліпульс. Це лікування струмом. Він діє як подразник. Щоб людина почала відчувати м’язи. Контактні прокладки накладали на стегна, потім на гомілки.

Після фізпроцедур приходив до мене, я робила ручний масаж нижніх кінцівок. Стимулюючий масаж. Для того, щоб займатися фізкультурою. Щоб привести м’язи в тонус, стимулювати до навантаження.

Навантаження починали з розминки. Лежачи, зігнути ноги в колінах, поворушити пальцями. Це була пасивна фізкультура. Його ногами керувала я. Пояснювала вправу і своїми руками згинала-розгинала ноги. Крутила гомілкостоп, бо він його тоді ще не відчував. Пояснювати потрібно обов’язково. Пацієнт повинен проаналізувати це своїм розумом: спочатку уявляю, а потім виконую.

Потім розпочалися активно-пасивні вправи. Дещо робив сам, дещо — я.

Далі спробували ставати біля шведської стінки. Ставати, сідати. Далі біля шведської стінки зробили декілька кроків. Управо-вліво. Поступово-поступово, коли навчилися рухатися біля стінки, почали ходити з однією милицею. Однією рукою тримався за ту ж стінку, другою спирався на милицю. Я показала, як повинен переставляти милицю, як розрахувати свою вагу.

На сьогодні він вже на милицях іде сам, але для страховки я і медсестра завжди збоку. Він може просто стомитися. Може ліва нога, яку менш відчуває, страти (опору), підкоситися. Вірю, що настане час, і наша допомога ставатиме все менш і менш потрібною.





— Закінчила Сумський педагогічний університет імені Макаренка, кафедру охорони здоров’я, реабілітації та фізичної терапії, ерготерапії, — розповідає про себе Альона Щербина, ерготерапевт і фізичний терапевт Ічнянської центральної районної лікарні. — До цього навчалася у Прилуцькому медичному коледжі. Працювала медсестрою, спочатку в операційній, потім у хірургії. Як ерготерапевт займаюся людьми з обмеженими можливостями. Після інсультів, після важких травм спинного мозку, після ДТП, коли постраждав опорно-руховий апарат. Заново навчаю одягатися, писати, читати, орієнтуватися в просторі. Як фізичний терапевт займаюся лікувальною фізкультурою, масажами. Приводять до мене і діток. Після травм, з парезами, руховими розладами внаслідок ДЦП (дитячого церебрального паралічу), сколіозами, сколіотичними поставами.



Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №25 (1832), 24 червня 2021 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: