Іра Горпиненко навчається в Естонському вузі

Добавить новость

Среда, 24 Ноября 2021 14:54  |  Просмотров: 7637

Іра настільки захоплена своїм новим європейським життям, що радісно розповідає і про враження, і про ті кроки, які довелося пройти, щоб таки навчатися в омріяному універститеті.



- Та я в Сосницькій гімназії іноземну мову не вчила, можна сказати, - каже Іра. - Бо завжди мріяла вивчитись на журналіста. Тому добре опановувала українську мову, історію. А англійську - так, на пів сили. Старанно готувалась писати твори, бо в універ на журналіста є обов’язковим творчий конкурс. І коли настав момент вступу до вишу, я подала документи і чекала, коли мене покличуть на цей творчий конкурс, то так і не дочекалась. Зателефонували туди, а про мене просто забули. Але з моїми результатами ЗНО мене взяли на бюджет у Ніжинський університет на факультет іноземних мов. Тому рішення було прийнято легко - буду вчитись там, де беруть на бюджет. Так я і почала вивчати іноземні мови.

- Мабуть, не легко тобі було?

- Коли я прийшла на свою першу пару в універі в Ніжині, то взагалі була шокована. Зайшла викладачка в аудотирію і всі півтори години розмовляла англійською! Я майже нічого не розуміла. Бо говорила вона швидко, а мій рівень володіння мовою був досить поганим. Так почалося моє навчання. Всі наступні чотири роки я активно вчила мови. Забігаючи наперед, скажу, що я - дипломований вчитель англійської, німецької, французької мов та іноземної літератури. Але, щиро кажучи, німецьку нас вчили погано. Адже всіх класних викладачів переманили у приватні школи з кращими зарплатами. У Ніжині мені сподобалося те, що практикувати у школі ми почали ще з другого курсу. А не так: вчимо суто теорію, тоді на останньому курсі - тиждень шкільної практики, і все. Ні. Зараз і в українській освіті є нові підходи, нас вчили за експериментальною програмою. Ми вчились методиці викладання з другого курсу, ми у реальних шкільних класах відточували свої уміння педагогів. Навчання мені сподобалося настільки, що я почала не тільки вчити університетську програму, а ще й брати участь в різноманітних конкурсах і програмах. Мені це дійсно подобалося! Наприклад, на 4 курсі я писала наукову роботу про страйки кольорових людей в Америці. В Україні ця тема не розкрита, а мені було цікаво її досліджувати. Саме з цією роботою я подалась на Всеукраїнський конкурс і посіла там третє місце. Тобто можна розвиватися і в нас, в Україні, було би бажання.

- А як виникла ідея навчання в Європі?

- Про це я спочатку і не мріяла, адже це дорого. Але ще на другому курсі моя подружка якось сказала, що в Естонії в університеті є Міжнародна магістерська освітня програма, куди можна спробувати податись. Я почула це. Потроху почала навіть мріяти. Почала збирати інформацію. Дізналась, що у європейських вузах не так важливі твої оцінки в дипломі, як активна участь в різних позауніверситетських конкурсах і програмах. На останньому курсі вже остаточно вирішила спробувати. Дізналась, які документи туди треба подавати. І ще взимку вислала свої роботи, у тому числі й ту, про страйки. Там така схема: з усіх претендентів обирають найкращих, найпер-спективніших, на їхню думку, студентів. Це програма з вивчення інновацій у сфері освіти і лідерства. Тобто ця магістерська програма навчає майбутніх лідерів освітнього процесу, директорів шкіл. Варто зауважити, що зараз Естонія і Фінляндія - лідери в Європі за інноваційними підходами в освіті. Фінни давно славляться своєю програмою освіти. Естонія також. Тож я подала свої документи на цю програму. Далі мені прислали аналітичне завдання від університету. Я його виконала. І останнім завданням була співбесіда. Мене запитували про мої мотиви, фінансові умови. Ще паралельно я складала міжнародний екзамен на знання англійської. Склала на рівень володіння С1. Хоча на ту програму беруть з рівнем В2. Але мій С1 мені дуже допоміг, адже в рейтингу претендентів сильно підняв мене вгору. Але ще не було диплома на руках. Хоча попередньо мене взяли і без оцінок мого диплому. Тож у серпні мені вже надійшов лист про те, що мене таки зараховують на стипендільну програму в магістратуру. Скажу, що вартість навчання у ній коштує 10 тисяч євро у рік, якщо хочеш навчатись, але не беруть на бюджет. Я настільки була радісно шокована, що спочатку навіть і не зрозуміла. У той час я ще працювала, а коли вже повернулась з роботи, ще раз перечитала і вже усвідомила. Вночі подзвонила мамі!

- Тож ти вирушила у Європу.

- Так! Це вперше за свій 21 рік я їхала закордон. Батьки проводжали в аеропорт. Прилетіла, був перший ознайомчий тиждень. Нам все показували, розповідали про систему навчання.

- І які твої враження?

- Супер! Сама система освіти зовсім відрізняється від нашої. Кожен викладач сам складає свою програму, за якою навчатиме своєму предмету. Нема такого: півтори години ми сидимо в аудиторії. Ні. Перша пара була взагалі в лісі, і ми заблукали! Або пара триває 5 годин: ми йдемо в школу, маємо кілька годин на спілкування з директором, вертаємось в університет і обговорюємо все, що там побачили. Тут навчання побудоване на тому, щоб ти постійно міркував і вчився висловлювати свою думку. Щоб ти вмів її сформулювати. І це зрозуміло, бо тут навчають лідерства.

- А які враження від Таллінна?

- Теж найкращі. Місто дуже гарне. Мене взагалі вражає така колосальна різниця між нашими країнами. Наче спільне радянське минуле маємо, а який розрив. Це - Європа.

- Де ти живеш?

- Гуртожиток малий, тому мені довелося знімати кімнату в квартирі майже в самому центрі міста, недалеко від університету. Я ще влітку заробляла гроші на все це. Поки мені роблять естонську візу, я не маю рахунку в їхньому банку, то й стипендії поки не отримувала. Продукти набагато якісніші, за ціною майже як у нас вдома. Як матиму візу, то громадським транспортом користуватимусь безкоштовно. А поки адаптуюсь, знайомлюсь і з містом, і з університетом. Додому планую прилетіти на новий рік.



Джерело: Сосницька газета «Час», №41 (800) від 21 жовтня 2021

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: