Мобильная версия сайтаУ Галини Зозуль хата — наче виставкова зала
Її хатинка - зовні звичайна, невеличка, але всередині - наче потрапляєш до камерної виставкової зали. Кімнати потопають у різноманітних квітах (яких тут тільки не знайдеш!), а стіни прикрашені усілякими картинами. Ось зліва - великі родинні фото - з чоловіком, власний портрет та зображення онуки, а справа, майже під самісінькою стелею, кілька великих полотен. Ці картини на українські мотиви борзнянка, уродженка Кинашівки, Галина Зозуль замовляла котромусь художнику-самоуку більше 40 років тому, напередодні власного весілля - на придане. Поміж ними - вже «свіжі» бісерні роботи у виконанні самої господині. А в наступній кімнаті - ще одна, більш незвична композиція. Та про все - по черзі...
У праці й турботах
Насправді життя Галини Михайлівни було дуже складним, далеким від богемної естетики. Родина її була багатодітною, статків не мали, всі звикли змалку постійно і тяжко працювати. Дуже рано, у 15 років, і вона почала заробляти власний хліб - пішла на ферму телятницею.
«Увесь час, як тато Карло, трудилася, - посміхається співрозмовниця. - Школи закінчила вісім класів, потім перевелася на вечірню і влаштувалася на роботу. Мусила працювати, хоч як тяжко не було. І вагонетки з навозом з підвалу возила, й телят на зважування тягала. А вони різні були. Були й важчі, яких люди з дому здавали. Дотягалася їх до того, що змалечку грижу собі заробила, через неї все життя ногу тягала.
Була думка навчитися швацькій справі, навіть сходила кілька разів до майстерні (була така в Кинашівці). Ходила, допоки одного разу з необережності не відрізала собі пальці у січкарні, коли по господарству поралася. Пальці пришили, проте вони вже не згиналися, як належить. Та й рани довго боліли, загоювалися, тож на тому моє навчання швацькій справі закінчилося...»
Довелося жінці повертатися до роботи у полі, після народження двох старших донечок стала до корів, а коли вже з’явилася на світ наймолодша донька, ферму остаточно покинула. «Ще немовлям Наталя захворіла на запалення легень, ми довго лікувалися, до чотирьох років я її оберігала, як кришталеву вазу, бо вона швидко підхоплювала кожну інфекцію, - згадує безсонні ночі Галина Михайлівна. - Така була кволенька, худенька, маленька, та все ж я її виходила».
Для своїх донечок жінка була готова гори звернути. «Влаштувалася санітаркою до пологового відділення нашої, тоді ще районної лікарні, бо там був зручний графік: зміну відпрацюєш, а тоді маєш добу вільного часу, - продовжує розмову господиня. - Я часу даремно не гаяла, їздила до Білорусі на закупи - мені ж треба було дівчат одягати! Усілякі модні кофтинки, блузки і сукні - у них всього вистачало. Дещо й продавати вдавалося.
Трохи потому я навчилася ще й шапки хутрові шити, дуже вони цінувалися в ті часи. Вдома ми хоч і тримали кролів, фретків та навіть песців, проте частіше я купувала лисицю, нутрію чи інше хутро на базарі, переробляла й несла на продаж вже готові шапки.
Одного разу, років із двадцять тому, одна з покупчинь запропонувала: «Візьми у мене хризантеми! Посадиш, будуть тобі око радувати!» Я спочатку й не хотіла, відмовлялася, а потім усе ж посадила. Щось прижилося, щось пропало (я ж не знала до пуття, як правильно за ними доглядати), а тоді як пішло, як розвелося... Кущів 150 на городі росло, а крім того - ще й айстри, й троянди.
Біля всього цілісіньке літо ходила, пасинкувала, щоб великі красиві квіти росли. Й букетами їх продавала, й кущиками. А ще навесні невеличкий парничок накидала й мала на продаж розсаду... Це вже зараз квітів у мене мало залишилося, бо немає терпіння за ними доглядати, як слід».
Намистина до намистини, мушля до мушлі...
Поруч із важкою роботою Галина Михайлівна знаходила час й для приємних занять. Оскільки з молодості вміла до пуття тримати голку, тож і вишивала чимало. І сьогодні на ліжках у жінки здіймаються пірамідами подушки, кожна з яких - то окреме мистецтво. Одна вишита хрестиком, інша прикрашена барвистими квітами, «намальованими» гладдю, і там, і тут сліплять сніжною білизною ажурні серветки-витинанки.
«А років шість тому я захопилася ще й вишивкою бісером, - показує на роботи Галина Михайлівна. - Донька подарувала невеличку іменну іконку, я ж роздивилася й подумала: «Спробую-но собі більшу вишити». А тоді мені сподобалася «Тайна вечеря», потім схотіла ще й Шевченка вишити. Казала собі: «Ще одна - і досить!», але як тут зупинитися, коли картини всі такі гарні, яскраві...
До того ж це захоплення мене лікувало. У мене тоді була глаукома, навіть телевізор погано бачила. А ось коли бралася до вишивання, ставало легше, бо я ніби зарядку для очей робила: то на полотно гляну, то на бісерини погляд переведу. З часом так призвичаїлася, що потрібну намистину з купи легко вибирала».
Так само, наче випадково, з’явилося в житті жінки ще одне творче захоплення - народжене наче з піни морської.
«Наталія, наймолодша моя донька, якось сказала: «Мамо, ти ж ніколи моря не бачила! Поїхали, хоч подивишся!» Я й не відразу наважилася, та все ж чотири роки тому таки рушили на південь України. В один із днів на ятці з сувенірами я побачила фігурку, зроблену з мушель. Купила на згадку, а сама собі знову подумала: «Цікаво було б і собі таке зробити». Відтоді, щойно приходили на пляж, починали визбирувати мушлі, більші й зовсім крихітні, пласкі й покручені. Так захопилася, що геть спину попекла. Але того року взимку я вже не вишивала, а купила клейовий пістолет, майструвала котиків і півників. Робила, як підказувала мені фантазія. Що не виходило, доводилося переробляти, та загалом процес був неважким і цікавим. Потім ще купили штучних квітів, синія знайшлася зайва - ось і вийшла ціла експозиція із мушлевих персонажів».
У затишку кімнати, за розмовою з Галиною Михайлівною спіймали себе на думці: не потрібно бути визнаним естетом чи випускником академії мистецтв, щоб бачити красу у простих речах. Щоб перетворювати пластмасові намистини чи біласті мушлі на щось незвичайне, досить мати вправні руки, живу фантазію та море бажання. Бажання перетворити своє життя на свято...
Джерело: газета “Вісті Борзнянщини” від 05.01.2023, Марина ГРИНЕНКО
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
