То, что я хочу сказать о Дмитрии Иванове, не является чем-то аналитическим и сугубо литературоведческим. Хочется поговорить об этом заметном человеке и далеко небудничном, а если сказать без лишней осторожности, - величайшем украинском поэте, неофициально, личностно, просто по-человечески.
У дитинстві він не мріяв стати пожежником. Героями його дитинства були космонавти. В рік польоту першого космонавта Юрія Гагаріна йому виповнилось 8 років. Він і зараз пам'ятає відчуття гордості за країну, яка підкорила космічні висоти. Юрко теж бажав бути сильним, спритним, сміливим. У ті роки він ще не знав, що доля надасть йому можливість підтвердити, що він такий і є.
- Валерію Миколайовичу, про Вас говорять, як про справжнього господаря, який усього досягнув сам.
- Мої батьки - прості люди. Тато працював зварювальником, мама - страховим агентом. Уся наша сім'я (а я маю ще брата та сестру) мешкала у "хрущовці". Коли у 1980 році я прийшов з армії, то вирішив,, що зроблю усе можливе, аби допомогти близьким. Наша сусідка шила шапки та інші хутряні вироби. Я зацікавився, попросив мене навчити. І вже за кілька днів опанував нову професію.
Еще 12 декабря 1963 года в газете "Деснянская правда" было опубликовано фото с зимним пейзажем Яловщины. Именно тогда впервые публично прозвучало имя Александра Тасица. Вторым же опубликованным фотоснимком стало фото с урока химии. В то время будущий фотохудожник еще учился в вечерней школе, которую закончил в 1964 году.
У нашому місті шість музеїв, п'ять театрів і лише одна картинна галерея. Багато це чи мало? Думаю, що для міста, яке прагне стати туристичною Меккою, м'яко кажучи, недостатньо. До речі, у Парижі 200 галерей сучасного мистецтва. Песимісти скажуть: "Чернігів - не Париж". Згодна, але ж ми не гірші за французів і Чернігів завжди мав статус культурного міста. Чернігівці люблять справжнє мистецтво й цінують гарних майстрів. І те, що у місті є галерея сучасного мистецтва, нехай поки що одна, ще раз підтверджує, що у нашому старовинному місті живуть талановиті, харизматичні особистості, яким небайдуже життя і слава Чернігова. Такою неординарною людиною є Борис Степанович Дєдов
Директор Научно-методического центра развития туризма Черниговского областного совета. На что у Вас катастрофически не хватает времени? - Больной вопрос для меня - дача в Жавинке. Там всего три сотки, но руки до них не доходят. И продать вроде бы жалко, и заняться ими некогда. Точно как чемодан без ручки - и нести не получается, и бросить жалко.
Кому сегодня в школе жить хорошо? - Первоклассникам, которые учатся в детских садах. Они далеки от проблем школьной жизни, полны оптимизма, иллюзий и.продолжают жить в мире игрушек.
Директор Центра медико-социальной реабилитации детей-инвалидов "Відродження", кандидат медицинских наук, заслуженный врач Украин.
За счет чего, по-Вашему, женщины живут дольше, чем мужчины? - Мужчины, ксожалению, не дают выход стрессу через слезы. И весь негатив бьет по сердцу. Лучше проплакаться незаметно, чем укорачивать себе жизнь.
Главный источник вдохновения для Вас... - Природа и любовь. Любовь - мощнейший стимул творить, давать выход позитивным эмоциям. Часто идеи появляются просто на улице: увидела листочек или ветки дерева, которые необычно переплелись между собой. Бывает, что из предыдущих успехов и вдохновение появляется. А еще у меня есть много автобиографических танцев.
Для когось дорога в космос починається з випадково прочитаної книжки про зорі, для когось - з батьківського бінокля, який відкрив приховані дива неба. Хтось вперше почув про загадки "чорних дірок" та наднових, а хтось, начитавшись фантастики, підняв очі вгору і зрозумів: Всесвіт - це таємниия, яку хочеться розгадувати і яку, водночас, неможливо зрозуміти до кінця.