Если кого и называть любимцем публики — то это Вадима Руденко. Музыкант с мировым именем, лауреат Международного конкурса пианистов Королевы Елизаветы в Бельгии, лауреат Международного конкурса пианистов им. Паломы О’Ши, победитель Международного конкурса им. Дж. Виотти, дважды лауреат Международного конкурса им. П. И. Чайковского, он путешествует по миру, выступает в лучших концертных залах… И каждый год — вот уже много лет подряд — приезжает с концертами в Черниговскую филармонию.
Человеку свойственно требовать от других того, чего к себе, родимому, никогда не применил бы. Требуя от судей непогрешимости, мы имеем для этого большие основания — слишком много возложено на третью власть, слишком многие судьбы зависят от слова судьи. Но при этом мы забываем, что судьи — те же люди, у них есть жены, шаловливые дети, близкие соседи, которые приносят радости и огорчения, у них, наверное, есть и какие-то человеческие слабости. Но, в отличие от остальных, они несут на себе бремя власти и ответственности перед людьми и государством. Наверное, этим, да еще специфическими знаниями, объясняется некоторая обособленность судей в обществе. Но Игорь Николаевич Шипов, судья Новозаводского районного суда, считает, что судебная система вовсе не закрыта.
Майор Татьяна Данилова — старший следователь следственного отдела Черниговского городского отдела по расследованию преступлений в сфере экономики— в следственных органах работает 10 лет. Закончила Черниговское училище внутренних дел. По направлению попала в милицию. Сначала работала в паспортном столе, потом в отделе по борьбе с незаконным оборотом наркотиков. Уже заочно закончила филиал Харьковского института в Полтаве, получив высшее образование по специальности юрист-правовед.
Віталію Гольцю у грудні виповниться 31 рік. Закінчив Чернігівський державний педагогічний університет та аспірантуру ЧДПІ. Кандидат історичних наук. Працював на викладацькій роботі в університеті та Чернігівській філії Національного фармацевтичного університету. Доцент. Від квітня 2006го до 22 липня 2008 року — секретар Чернігівської міськради.
Про нього кажуть - Боженька поцілував. Йому з народження хотілося співати. Тому питання - ким бути - навіть не стояло. Справді - артистом, справді - співаком. Зараз йому двадцять сім, і він соліст Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм. У нього є певне коло шанувальників. Він - переможець та лауреат численних конкурсів, майже зірка -Сергій Сулімовський.
На первый взгляд, черниговец Анатолий Букатый - самый обычный молодой человек почти что 30-ти лет. По профессии - повар, работает по специальности, однако для нас интересен другим. В квартире у его семьи - целая выставка миниатюрных храмов, замков, дворцов и даже улиц, сделанных руками Анатолия. Созданием архитектурных макетов он увлекается еще со школы и за последние лет 13 смастерил около 30 мини-копий существующих и придуманных им самим сооружений.
Вогненний буревій війни, котрий прокотився через Чернігів в 1941 та 1943 роках, приніс нашому стародавньому місту небувалі руйнування, а його населенню — неймовірні страждання. Багатоденні безперервні бомбардування обласного центру наприкінці серпня 1941 року знищили 72 відсотки житлового фонду міста, багато установ та промислових підприємств. Чернігів увійшов до списку десяти найбільш зруйнованих в роки Великої Вітчизняної війни міст Радянського Союзу.
22 вересня єпископ Чернігівський і НовгородСіверський Амвросій відсвяткував 10-річчя єпископської хіротонії, 35 років служіння в сані священика та власне 65-річчя. З цієї нагоди в обласному академічному музичнодраматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка пройшов урочистий концерт за участю найкращих колективів нашого міста. Зі святом єпископа вітали представники органів місцевої влади та самоврядування.
Он первый поднял флаг Украины над своим домом. Он верит в будущее процветающей Украины. Его травят некоторые несогласные с его взглядами. Ему били окна, уничтожали флаг над домом – но взглядов своих он никогда не менял.
Навесні ця маленька школа потопає у розкішному бузку, влітку та восени тут буйно квітнуть нагідки й чорнобривці, а ще просто за кільканадцять метрів ростуть гриби, і діти збирають їх разом з учителькою після уроків або на запланованих класних годинах – звісно, в таких випадках думаючи не про смачну грибну юшку, а слухаючи, як викладачка розповідає їм про красу рідного краю, про спілкування з природою, про те, що лише від землі людина черпає і силу, й наснагу, і любов до життя.