Відверто від Віталія Гольця
Віталію Гольцю у грудні виповниться 31 рік. Закінчив Чернігівський державний педагогічний університет та аспірантуру ЧДПІ. Кандидат історичних наук. Працював на викладацькій роботі в університеті та Чернігівській філії Національного фармацевтичного університету. Доцент. Від квітня 2006го до 22 липня 2008 року — секретар Чернігівської міськради.
Віталій Голець до обрання депутатом не був публічною фігурою, не займав керівних посад, якщо не вважати такою посаду другого секретаря міськкому Соцпартії. Не встиг він пройти і школу комсомолу. Але обійнявши посаду секретаря, а через місяць і виконуючого обов’язки міського голови, швидко адаптувався до нових реалій, і навіть його опоненти визнають, що справу не завалив. Водночас певні особливості характеру сприяли тому, що секретар зіпсував стосунки з окремими депутатами, що і стало приводом для декого з обранців вимагати його відставки. Так чи інакше, майже нікому не відома людина за короткий термін увійшла в історію міста. А її місце в цій історії визначить час.
— Віталію Віталійовичу, чому ви пішли у депутати саме в 2006 році?
— До цього накопичував життєвий досвід. Бачив, що темпи житлового будівництва низькі, а з молодіжним будівництвом справи ще гірші. Бачив, що поганий стан доріг, несприятливі умови для розвитку підприємництва і залучення інвестицій у місто. Розумів, що фінансування освіти та медицини недостатнє для вирішення нагальних проблем. Щоб якось вирішувати ці проблеми, і пішов у депутати.
— Пройшов час, ви маєте досвід і депутата, і секретаря міськради. Чи можна, на вашу думку, перелічені вами проблеми вирішувати ефективно?
— При нинішній партійній системі працювати складно, адже деякі політичні партії і їхні представники у раді користуються вказівками своїх лідерів з Києва, а не думають про інтереси громади.
— Що зі зробленого за період вашої роботи ви вважаєте найбільш вдалим?
Надходження до бюджету за цей час зросли з 220 млн. грн. до 500. Збільшились видатки на освіту і медицину, хоча я і зараз вважаю їх недостатніми. Було створено управління з інвестицій та туризму, а це — робота на майбутнє. Брав особисту участь у розробці та прийнятті Стратегічного плану розвитку міста, Статуту, прапору і ще багатьох важливих документів.
— Що є для вас пріоритетом: робота чи депутатська діяльність?
— Коли я починав, був неодружений. Тоді дійсно весь час займала робота, тобто депутатська діяльність. Адже я був єдиним депутатом, який отримував за це гроші. Тепер одружився, і треба, як герою анекдоту про моряка, щоб вистачало на дружину і на море.
— Як і де може пересічний чернігівець поспілкуватись з вами?
— У приймальні міськкому СПУ на Старобілоуській, 25 Б чергують мої помічники, а я буваю ще на кафедрі політології і соціології педуніверситету.
— Враховуючи, що ви краще за інших знаєте роботу депутатського корпусу, яку оцінку ви їй дали б?
— Оцінку дадуть виборці на наступних виборах, але якби депутати керувалися більше інтересами міста, а не партійними, користі було б більше.
— Якщо депутат не виконує своїх передвиборчих обіцянок, що з ним робити?
— Треба змінювати закон і позбавляти депутатства. На жаль, закон про імперативний мандат цьому заважає.
— Чим ви займаєтесь у вільний час, якого тепер, мабуть, більше?
— Почав займатися нумізматикою, щоправда, поки не обрав якогось напрямку. Готуюсь до роботи над докторською дисертацією. Вона буде стосуватись розвитку соціології як науки. Зараз погоджую тему. А ще люблю бувати на природі, допомагаю батькам у Кувечичах.
Аркадій Стежеринський Газета "Чернігівські відомості", 1 жовтня 2008 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.