Мобильная версия сайтаТеремок під корабельними соснами
Звідси починається країна мрій
Щодо корабельних сосен, то це малесеньке перебільшення. Бо вони тут справді велетенські й стрункі (точно від слова «струна»). І ніби охороняють чепурну та охайну чотирирічку – загальноосвітній заклад першого ступеня – на околиці села Деснянка Чернігівського району, що за десять кілометрів від Чернігова. А от щодо мрій – тут все достеменно точно. І це не якась там банальність. З хорошої (!) саме початкової школи починаються мрії, котрі потім обов’язково здійснюються. Ніби підтвердження цьому – маленька яблунька на подвір’ї, густо всипана популярними та символічними, в дусі улюбленого серіалу, ранетками.
Але треба сказати, що охороняють свою школу й самі деснянці. Один час місцева влада дуже хотіла її закрити. Але громада не піддалася на жодні вмовляння. Люди пригадали відомий, можна сказати, народний афоризм: помирає школа – помирає село. Ми дуже раді, що й наша газета тоді не стояла осторонь цієї проблеми, а й свій камінець, як-то кажуть, поклала у «реставрацію» і реабілітацію маленької, але такої потрібної селу школи.
Навесні ця маленька школа потопає у розкішному бузку, влітку та восени тут буйно квітнуть нагідки й чорнобривці, а ще просто за кільканадцять метрів ростуть гриби, і діти збирають їх разом з учителькою після уроків або на запланованих класних годинах – звісно, в таких випадках думаючи не про смачну грибну юшку, а слухаючи, як викладачка розповідає їм про красу рідного краю, про спілкування з природою, про те, що лише від землі людина черпає і силу, й наснагу, і любов до життя.
Загалом, жодне свято в селі не обходиться без малих школяриків. Вони разом зі своєю вчителькою Яніною Дмитрівною Гарбуз і ветеранів вітають, і на свято осені квітучу виставку організовують та смачну юшку варять... А на ялинку до школи взагалі приходить чимало люду, особливо – мами з малятами, де їхні дітлахи почуваються теж як удома.
До речі, тут навчалися тата й мами, бабусі й дідусі, навіть прабабусі й прадідусі нинішньої дітвори. Бо ця школа – справжня сільська реліквія. Те, що їй понад сто років – факт доведений. Але дехто стверджує, і цілком достовірно, що приміщенню вже скоро «стукне» двісті літ. А школа стоїть як дуб. Ні шашіль її не поточила, ні стіни не падають. От будували колись. Без перебільшення – на віки, і, як бачите, для нащадків.
А, може, рукавичка?
Це – теж про цю маленьку школу. З вигляду – будиночок як будиночок. А зайдеш – справжня українська світлиця. Техпрацівниця Надія Василівна Галковська не чекає опалювального сезону, а топить грубки вже зараз. І в класі – як у рукавичці – тепло й затишно. Четверо учнів ретельно виконують завдання, відповідають біля дошки, сопуть за книжками. Первачків двоє – Анжела Подтерегер та Сашко Приходько. Коля Глибовець вже другокласник, а Сергій Довбиш – у третьому. Ось такий клас-комплект. Але Яніна Дмитрівна зручно розставляє уроки. І коли хтось самостійно читає, інші малюють, то ще з одним учнем вона займається математикою.
Батькам теж зручно. Адже дитину до школи не пізно відрядити після 8.00, а вже після 13.00 – погодувати вдома смачним обідом. Та й до вчительки на консультацію завітати можна опісля уроків, просто з дитячим візочком, де сопе носом ще один майбутній школярик чи школярка. До всього, Деснянці завжди щастило з учителями. Марія Іванівна Будаш і зараз приходить на свята до школи. Так само пам’ятають колишні учні і Світлану Петрівну Свіщеву, на жаль, нині покійну...
А Яніна Дмитрівна Гарбуз (директор і вчителька в одній особі) – як знахідка для села. Для того, аби дітвора вчила англійську з другого класу, як і в великих школах, самотужки опанувала мову. Вона для малят і серйозний наставник, і друга матуся. І пригорне, й слізки витре, і розрадить. Ще й пограється з дітворою у якусь веселу гру на перерві. Подивиться, чи з бутербродом прийшов її учень до школи. Вдягне шапочку, курточку застібне. А шнурки обов’язково зав’язувати навчить...
Бо школа, особливо початкова, не що інше, як академія розумного, доброго, вічного. Разом з паличками й гачечками, циферками та літерами дитина навчається тут простих і мудрих істин – любові, добра, терпіння, відповідальності, вчиться довіряти світові, в якому живе.
Другокласник Миколка з усіх предметів найбільше любить математику й читання. Вірш Тараса Шевченка виголосив, наче артист. Сергій Довбиш на той час, як я зайшла на урок, ретельно рахував. А першокласники зізналися, що вони залюбки малюють. Особливо їм сподобалося зображувати в альбомі свою родину. Яніна ж Дмитрівна зауважила, що це для неї – своєрідний педагогічний тест. У неї навіть є така педагогічна робота. І за малюнком вона визначає, що за стосунки у дитини з батьками, іншими родичами. А відтак вже знає, як зі своїми учнями працювати, чого вимагати від тата й мами.
Під крилом Софії Русової
Ця маленька школа навчається за методикою видатного українського педагога Софії Русової. І народному вихованню, національній освіті тут велика увага. Пам’ятаю свято, яке присвятили тут Софії Русовій. Діана Євстратенко, нині шестикласниця Редьківської школи, вдягнувшись у старовинні українські строї, зіграла роль Софії просто ідеально.
Є тут і свій ляльковий театр. Улюблена вистава і глядачів, і артистів – «Рукавичка». Ляльки шили і батьки, і вчителька. Тепер казкові герої висять на стенді у вітальні. На перерві можна погратися і порепетирувати. До речі, такі вправи дуже розвивають мовлення. Адже «за лаштунками» малюка не помітно. Тому виступати й говорити зовсім не страшно.
До речі, у Деснянці своєрідний білоруський діалект. А дітвора, принаймні у школі, залюбки спілкується правильною українською.
Ну, як тут не процитувати Софію Русову, котра говорила, що «школа – це найкращий скарб кожного народу, це ключ золотий, що розмикає пути несвідомості, це шлях до волі, до науки, добробуту». А про те, як учитель має поводитися зі своїми вихованцями, у пані Софії теж є своя настанова: «До дитини треба підходити з ласкою, привернути до себе повагою до її індивідуальності, треба збудити її цікавість, тоді виявиться талановита вдача дитини й озветься її глибока чулість».
Яніна Дмитрівна у цьому контексті як риба у воді. Недарма ж вийшла з декретної відпустки, коли малому Артемчику ледве виповнився рік. Попри все, вона не може жити без своєї школи, бо то справа її життя. Коли приїздить на уроки з синочком (до дитсадка, уявіть собі, нині черга), Надія Василівна – «на няньках». Малюкові так подобається в школі, що й до мами не проситься.
А в понеділок у школяриків було патріотичне свято. До них у гості прийшла Неля Василівна Йовенко, донька шанованої у селі людини – Василя Микитовича Ніцая, кавалера орденів Червоного Прапора, Великої Вітчизняної війни І ступеня, чиїм ім’ям названо центральну вулицю села. Неля Василівна принесла чимало документів і сімейних реліквій. І тепер у школі буде куточок славного земляка.
«Лісова» школа?
Наступного року дітвори у навчальному закладі додасться. А через рік учнів буде ще більше. Життя іде... Подумалося – а чом не створити тут згодом приватну школу? Місцеві діти з малозабезпечених сімей зможуть вчитися за рахунок меценатства. Бо ремонти тут і так роблять переважно за кошти батьків, дрова тата теж заготовляють самотужки... Власне, страшно тільки на початку. Упевнена, що дізнавшись про приватну школу, котра так близько від міста, сюди своїх чад возили б і чернігівці. Бо дехто з міських жителів, у кого поряд дачі, вже має намір спробувати вчити в Деснянці своїх дітлахів. Адже знаходиться ця початкова школа не на центральній загазованій вулиці, а просто в лісі. Та й над дитиною щохвилини стоїть учителька. До дошки викличе не раз за урок. За гарну відповідь ще й приголубить. Та де таке нині спостерігається? До речі, в Чернігові на Подусівці вже була наприкінці 90-х приватна школа під назвою Лісова. Щоправда, коли головний спонсор поїхав додому в Німеччину, справа звелася нанівець.
Але в Деснянці – інший випадок. До речі, Яніна Дмитрівна розробила концепцію й для дитячого садочку на базі школи. Бажаючі вже є.
І ще одне. Меценати, агов! Деснянській школі зовсім не завадив би комп’ютер. Нехай і не новий, і не «крутий», і зовсім не дорогий.
Людмила Пархоменко, фото Миколи Тищенка
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
