Почитає це хтось і скаже: «Як це брат і сестра — свати? Вони подуріли чи журналісти, які пишуть про таке?» Не поспішайте, дорогі наші, і не думайте про погане. Все так гарно і красиво, що тільки радіти, бачачи молоду подружню пару і їх маленьку донечку з незвичним для наших місць ім'ям Даніелла. Тут — любов, яка поєднала серця. Наші герої живуть у Мені.
Петро Великий — актор обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. А по вечорах він — дискжокей Піт БК «Золотий берег». На дверях 77 гримерки читаю «П. Великий». За адресою, значить. — Це у вас справжнє прізвище чи сценічний псевдонім? — запитую.
Олег Ясинський з Сосниці працює поромником 15 років. З напарником Сергієм Дудком із Синютина. А під час повені, коли пором не ходить, спускають на Десну баркас. Олегу Ясинському 35 років. Він — засновник сосницької газети «Час». Переправа розташована за чотири кілометри від Сосниці. Ґрунтову дорогу перерізає Десна.
Життя не терпить умовного способу. От і нині, коли минає 70 років від дня народження актриси Інни Бурдученко, що прославилася роллю Іванни в однойменному фільмі кіностудії імені О.П. Довженка, ми, на жаль, не можемо сказати: якби їй судилося довге життя, була б наша землячка зіркою першої величини в українському мистецтві.
Цього разу зустріч виявилася на диво приємною і, я б навіть сказала, по-домашньому відвертою. Співрозмовницею моєю стала досвідчений депутат, цікава людина і надзвичайно мудра жінка Любов Покаржевська. А розпочали розмову ми з найприємнішого, думаю, для багатьох жінок — з мрій.
Нещодавно був Міжнародний день театру. Наш Молодіжний відзначив його прем'єрою "Три товариші" за Е.М. Ремарком. Одну з провідних ролей у виставі виконує Роман Покровський. Саме про нього наша розповідь. Про нього важко писати. Він схожий на "мандрівну натуру". Щойно, здавалося, був тут...
З часів набуття Україною незалежності військова присутність нашого миротворчого контингенту в “гарячих” точках Європи, Африки та Близького Сходу стала радше закономірністю, аніж винятком. Та, незважаючи на допомогу наших хлопців у становленні миру в світі, десятки матерів і дружин побачили своїх “героїв” в солдатських цинкових трунах.
Танюше Мищенко из села Турья Щорского района всего годик, а она уже сидит за учебниками… Ну и что, что не читает, зато с удовольствие переворачивает страницы своей маме Юле, которая… учится в 10 классе. 16-летние Юля Мищенко и ее брат-двойняшка Витя не местные, в турьинскую школу ходят с седьмого класса.
10 травня 2008 року в обласній лікарні помер 30-річний Микола Бреус, житель села Бондарівка Сосницького району. Лікарі 15 днів боролися за його життя. Смерть перемогла. Рідні Миколи впевнені: якби «швидку» викликали вчасно, цього б не сталося. У селі людина не може викликати «швидку допомогу» сама. Спочатку треба звернутись до фельдшера.
9 сентября прошлого года их тела нашел охранник паркетного предприятия «Инекс Укрпаркет» на Масанах. Он в конце рабочего дня обходил территорию. На полянке, в зарослях, неподалеку от железнодорожных путей лежал обгоревший мужской труп, а рядом, накрытый одеялом, женский. У женщины был порезан живот и побито лицо.