«Жизнь меня не баловала, всего я добивался сам», — говорит Анатолий Фуртат из Талалаевки. И это не просто слова. Анатолий Антонович вырос круглым сиротой, но самостоятельно овладел 17 (!) профессиями, и даже сейчас, в свои 74 года, не сидит сложа руки, а строит, реставрирует, выращивает... В сенях пахнет яблоками и грушами.
До Кучинівки Щорського району поїхали, щоб зустрітися з дітьми Оксани та Григорія Шевченків, молоде подружжя несподівано пішло з життя в один рік, залишивши сиротами ще зовсім малих дочку і двох синів. Діти навідріз відмовились іти в інтернат, жили самі, тримали хазяйство. Минуло більше десяти літ... — Ми з Оксаною близнючки, — згадує сестру Марія Петрівна Федосієнко.
Майже під самим Черніговом, недалеко від села Халявин, по трасі Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, у ящиках продають яблука. Червоні і з жовтими бочками, великі і маленькі. — Звідки вітаміни? — запитуємо. — Яблука місцеві. Он там ростуть. Це господарство «Сад Ларченка», — показує Надія Ларченко. Виявилось, це мама господаря саду. — Вибирайте. Яких вам?
У будь-якій країні, у будь-які часи держава прописувала правила, за якими мають жити її громадяни. Це і є закони. Чим менше їх, чим рідше вони міняються, і водночас враховують актуальні вимоги часу, - тим простіше людині жити в суспільстві. На жаль, сьогодні в Україні багато законодавчих актів, які, до того ж, весь час змінюються.
Разговорить тех, кто служил в Афганистане, нелегко. Солдаты-афганцы, едва вернувшись с войны, не рассказывали о пережитом, не хотят вспоминать и сейчас. Действительно, тот ужас лучше выбросить из памяти. Но ни в коем случае нельзя забывать, что наши ребята совершали подвиги на чужой войне. И хотелось бы, чтобы заслуженные награды нашли каждого афганца даже через много лет.
Доволі часто біля дверей будинків можна бачити прибиті підкови. Одні вірять, що підкова оберігає дім, інші – що приносить щастя. Вішають - кому як заманеться, бо нині мало хто знає про давнє повір’я, згідно з яким підкова мусить бути точно над дверима і обов'язково відкритою частиною догори. (Тоді злі духи, потрапивши всередину, в оселю не проберуться).
Залізні обладунки, шоломи на головах та повне бойове озброєння часів древніх русичів та скандинавів, що ідентичні епосі Х-ХІІ століття… Це – не історія. Це - те, чим живуть учасники клубу історичного фехтування в Чернігові. Зброю та амуніцію вони виготовляють власноруч, а теорію проведення поєдинків закріплюють під час наполегливих тренувань.
Шлюбами з іноземцями сьогодні нікого не здивуєш. Відтоді, як на заробітки у закордоння поїхали наші дівчата і жінки, це стало мало не масовим явищем. Руйнуються сім'ї в Україні. Десь там, далеко, створюються нові. Тема болюча. Але ми — про іншу долю. У матері в селі Авдіївці Сосницького району саме гостює з чоловіком-американцем Алла Мюнч (Симоненко).
Відповісти на запитання погодився обласний проктолог, завідувач проктологічного відділення обласної лікарні Ігор Саргош. — Якщо свербить задній прохід, що б це означало? — Причин може бути декілька. Це і глисти (глистяна інвазія), і геморой, герпетична інфекція ділянки навколо анального проходу, грибок. Анальний свербіж може існувати і як самостійне захворювання.
У цій хаті по вулиці Комінтерну, 27 у селі Максим Козелецького району Ольга Вовнянко живе, вважай, п'ятдесят літ. Як пішла за Андрія, як привіз він її сюди, так і прожили душа в душу аж до його несподіваної кончини. Сім літ уже нема хазяїна. Але Ольга Федорівна не здається. Тримає й корову, і свиней, і птицю —усе, як було при Андрію. Звичайно, без допомоги дітей не справилася б.