Коропський хлібзавод закриватись поки що не планує, навіть розширює кондитерське виробництво

 

Коли на Чернігівщині тривали бойові дії і люди вже 24 люто­го залишилися без хліба, виручив Коропський хлібозавод, бо не везли нам паляниці ні Київ, ні Шостка, ні тим більше Чернігів, де тривали запеклі бої. Пекли тоді на місцевому заводі по три тонни хліба за добу. Пекарі з ніг валилися, але справлялися. Зараз випікають всього 350 кілограмів за добу. Магазини беруть під реалізацію по дві-чотири буханці, віддаючи перевагу привізному хлібу.



Кондитери у роботі

«Кирпичики» не в тренді, зате без хімії

Знаю людей, які постійно купують тільки коропський хліб. Їздять на хлібозавод, бо там завжди свіженький і ко­штує дешевше. Беруть не по одній хлібині, а мінімум дві. Їдять і нахвалюють. Скуштувала і я свіжоспеченого хліба Коропського хлібозаводу і погодилася на всі сто відсотків. Дійсно, смачнючий, що і казати. Згадалося дитинство, коли з сіткою-авоською бігали у хлібний магазин, бо го­дували хлібом все хазяйство. Тоді такий хліб коштував 16 копійок. Поки додому дійдеш, на буханці всі скоринки пообгризаєш. А вони аж хрумтять. А який той «кирпичик» був духмяний, а який смачнючий. Сьогодні також можна скуштувати такого пахучого хліба із хрумкою скоринкою, але чомусь багато людей купують Київський, Чернігів­ський, Шосткинський... Людям подобається подовий хліб, а «кирпичики» вже ніби і не в тренді - вчорашній день.

Ми розбиралися, який хліб кращий і корисніший. Хоча, скажуть вам довгожителі, які зазнали голодні часи, не смачного хліба не буває. Для нас же, коли на полицях магазинів різного хліба вдосталь, смак відрізняється. У подового хліба, це той, що печеться на листах паляниця­ми, є свій плюс - він здається м'якшим, бо має тоненьку скоринку, не черствіє так швидко, можна і тиждень їсти. А все тому, що використовують деякі виробники у певні види випічки розрихлювачі та добавки. У Коропського «кирпичика» товстіша скоринка, він більш зажарений, а тому, взявши до рук, може здатися, що він черствіший. Коли гарячий хліб - за вуха не відірвати, але тиждень його не їстимеш, стає тугішим.

- А чи не можемо і ми у Коропі пекти такий же подовий хліб? - запитали у директорки Коропського хлібозаводу Тетяни Григорівни Рощин.

- Для цього треба мати іншу піч. Фінансовий стан під­приємства не дозволяє нам придбати нове обладнання, занадто воно дороге. Ми ж печемо у формах. У нас піч на дровах. Але наш хліб має свої переваги. Він повністю натуральний. Корисний. У ньому тільки борошно, вода і дріжджі. Бездріжджовий печемо на солоді. Це - литов­ський, хліб із насінням, з кунжутом. Ми стараємося, аби наш хліб був смачним і духмяним, постійно оновлюємо асортимент. Стали пекти паляниці, хліб з цибулею та пампушки з часником. Спробуйте - смачно. Є люди, які іншого хліба, ніж коропський, не їдять. А те, що він швидше черствіє, то це тому, що на дріжджах і воді, без добавок.

Чому у нас коротка пам'ять?

Колись, але за моєї пам'яті, на Коропському хлібоза­воді пекли до семи тонн хліба за добу. А потім з'явилася конкуренція. Повезли хліб звідусіль. Якого тільки немає. На будь-який смак. І почало виробництво хліба зменшу­ватися. До широкомасштабного вторгнення пекли ще 700 кілограмів на добу, а сьогодні вже 350.

- Люди говорять, що скоро завод вже і закриється. Чи правда це?

- Я тільки директор, а завод у віданні райспоживспілки. На скільки мені відомо, у керівництва такого у планах немає, а навпаки - думаємо про розвиток. Аж маємо 350 кілограмів хліба, і то добре, збільшується виробництво кондитерського цеху. Думаю, що хліб треба всім, отож закриватися не збираємося. Ми стараємося, аби й асор­тимент у нас був, і якість. Але, працювати стало дуже важко. Якось ще виживаємо і навіть вдалося купити десятирівневу електропіч, міксер, тістоміс, оновити форми.



Свіжі смачні духмяні краффіни

Раніше такі заводи при райспоживспілках були у всіх районах, а сьогодні залишилося тільки чотири на всю Чернігвщину: у нас, Ріпках, Городні та Сосниці. У решти районів - не витримали конкуренції з приватним бізнесом. Цікавимося, а чи всі заводи споживчої кооперації зна­ходяться у такому плачевному стані.

- У тих районах, де були бойові дії, хто був в окупації, ситуація краща. Люди, які відчули, що таке війна на своїй шкурі, тепер підтримують свій завод, який у той час, коли інші хліб не возили, забезпечував усіх своїм хлібом. У багатьох селах відмовилися купувати «чужий» хліб і під­тримують місцевого виробника. У нас без привізного хліба посиділи тільки пару тижнів, може, тому висновків і не зробили, що треба свого підтримувати.

Дякуючи Богу і ЗСУ, коли тривали бої на Чернігівщині, Коропщина, як кажуть у народі, була у Бога за пазухою. У нас тут не гриміло, не бабахкало. Але чужий хліб не возили. Тоді вся надія була на свій. Пекли на заводі до трьох тонн на добу, дівчата-пекарі з ніг валилися, але напікали стільки хліба, аби всім вистачило. Справилися. Люди їли і хвалили. А невдовзі почали везти хліб із Шостки, а потім - й інший. І знову впав виробіток на Коропському хлібозаводі. Чому ж ми такі несвідомі, що не робимо висновків? Чому у нас така коротка пам'ять? Чому у тих районах, які були під окупацією, люди і по за­кінченні бойових дій підтримують свого виробника хліба, бо своє - то надійно. А у нас завод знову ледве дихає.

І було б зрозуміло, аби хліб був не смачний, але ж хліб добрий. Ну і дарма, що «кирпичик», зате натуральний.

Доля підприємства залежить від кожного з нас

Виробники продукції, які працюють виключно на місце­вий ринок, дуже залежать від кожного з нас. Так як і наша газета, адже це також продукція, тільки інформаційна. Не буде передплатників - не буде газети, не буде покупця на хліб - не стане і хлібозаводу. А тому від кожного з нас залежить: чи вистоїть хлібозавод і у випадку якогось форс-мажору чи будемо ми з хлібом.

Однією з причин того, що наш хліб погано купують, є і позиція підприємців, що мають торгові точки. Була шоко­вана, коли почула від Тетяни Григорівни, по скільки бухан­ців беруть коропські магазини хліб місцевого виробника.
- Всі беруть по трішки, - каже.

- А по трішки - це по скільки?
- По чотири буханці, а хто і дві хлібини, - каже ди­ректорка. - Хоча є винятки. Дуже добре бере коропський хліб магазин «Кошик», що біля «Аврори», дякуємо їм.

Ми туди возимо хліб і вранці, і гарячі батони ввечері.

І люди у магазин йдуть саме за нашим хлібом. Підпри­ємці з Вишеньок також віддають перевагу нашому хлібу. Вони торгують і у Вишеньках, і у Черешеньках. Возимо і дякуємо їм. На ринку маємо точку і там наша продукція добре розкуповується, значить, люди хочуть їсти саме наш хліб. Добра реалізація і у «Гастрономі». Возимо продукцію у Шабалинів, Нехаївку, Рождественське - там наші магазини працюють. Виручала добре Коропська школа - продавала кондитерську продукцію діткам на перервах, аби тільки не ті тривоги, взагалі було б добре. А взагалі, кондитерська продукція добре розкуповується.

Економічна ситуація при такому низькому попиті, зрозуміло, що важка. Заробляють, аби тільки вижити. Постійне здорожчання сировини, електроенергії, а ціну на стільки на хліб не піднімеш, аби залишатися конку­рентними. Чомусь, коли дорожчає у магазині ковбаса чи інша продукція відразу на 5-10 гривень, цього вже і не помічаємо, якщо на гривню додасть у ціні хлібина - від­разу всі бачимо.

- Ціна на електрику у нас постійно міняється. Зараз платимо майже сім гривень за кіловат. З наступного мі­сяця буде більше. Газом не користуємося, бо для підпри­ємства це дорого, хоча, кажуть, він і подешевшав. Хліб печемо на дровах, а кондитерські вироби в електродухов- ці. Радує, що зупинилося підвищення цін на сировину. Є незначний ріст на олію, цукор, але не суттєвий. Сьогодні нас виручає кондитерський цех. Печемо тістечка, печи­во, булочки, плюшки, торти, рулети, круасани з різними наповнювачами, кому що до смаку. Всього більше 50 найменувань. «Хімію» як не застосовували, так і не за­стосовуємо.

- Ви раніше торували собі дорогу в інші райони, а сьогодні як?
- Тільки у Шостку возимо двічі на тиждень. Там нашу продукцію добре беруть. Більше нікуди не їздимо. Бо бензин дорогий. Це ж яка собівартість продукції буде! Не вигідно, - каже директорка.

Хочете гарячого хліба на вечерю - будь ласка

Ввечері свіжий гарячий хліб сьогодні можна придбати тільки у Коропі: на заводі, у магазині «Кошик», «Гастро­номі», сьомому та п'ятнадцятому. Готові завозити і у всі інші магазини, але на замовлення. Але, йдучи з роботи, можна купити свіженького тільки білого хліба. Чорний тепер печуть пізніше.

- Якби ж магазини брали не по дві буханки, а хоча б тридцять, то, звісно, що пекли і чорній вечірній. А так сенсу немає, бо тоді хліб залишається на виробництві. А тому чорний хліб випікаємо пізніше, аби свіжіший був до ранку. А ось білий до закінчення робочого дня печемо і завозимо у магазини. Але як ходили люди на завод, так і ходять, бо ввечері свіжого хліба, гарячого, нема де купить.

- Як вплине на ціну продукції збільшення ціни на електроенергію? І чи не поменшають від цього буханці? - поцікавилися у директорки.
- Це для населення ціна на електроенергію зросла, а у нас підняття тарифів було раніше. Але ми не зменшу­ємо вагу хлібин, бо нам це не вигідно. Уже років три як вага не мінялася. Хліб - 600 грамів, а батон - 450. Хоча ціни на все зростали. Приміром, солод, який використо­вуємо для випікання хліба литовського здорожчав удвічі. Працюємо собі на збиток. Десь зменшуємо зарплату. Дивимося, на чому ще можна зекономити. Працюємо, бо треба працювати.
Мали розмову із головою Коропської райспоживспілки Світланою Трохимівною Ковтун. Вона переймається ро­ботою хлібозаводу і намагається знайти вихід, здавалося б, з тупикової ситуації. Є плани. Але про них потім - коли мрії стануть реальністю.

- Сьогодні хлібозаводу дуже важко працюється. Мені боляче, що нашу продукцію люди купують гірше, що під­приємці віддають перевагу привізному хлібу. А наш хліб корисніший, бо натуральний. Хотілося б більше підтримки і від влади. Адже у випадку чогось непередбачуваного ніхто нам хліба не привезе. Вся надія тільки на місцевого виробника. Тим більше, продукція наша соціального зна­чення. І це треба враховувати. Завод громаді потрібен. Але чомусь у боротьбі за покупця - ми одинокі. Окрім того, хлібозавод бюджетоутворююче підприємство: ми надаємо роботу людям, сьогодні на заводі працює 25 чоловік, платимо податки, - каже Світлана Трохимівна.

Багато людей звикли до якогось «свого» хліба. Він їм подобається і купують вони саме його. А чого б у плані експерименту не придбати хліб іншого виробника, примі­ром, Коропського хлібозаводу. Тільки не беріть вчорашній хліб, візьміть свіженький, зі скориночкою. Впевнена, він вам, як і мені, припаде до вподоби. Смак дитинства - що може бути краще.

Людмила Ковальчук, «Нові горизонти»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.