Хлебушек есть, шо еще надо
Так вийшло, що продовж останніх кілька днів мені довелося випасти із інформаційного середовища наших блогів та новин. І от я в них вчитався.
Це якийсь жах.
Наскільки я люблю Чернігів, настільки я був в шоці від реакції його мешканців на події, що відбуваються.
Чимало з них й досі, після публікацій "нутрощів" палаців яника та пшонки, продовжують виправдовувати владу ригів та комунистів.
Багато заяв а-ля "влада від бога, усі б так робили", чи, що найстрашніше, "у НАС такий менталітет, все одно будемо давати і брати хабарі".
Я вже два роки живу у Львові. Чесно кажучи, спочатку мені було багато чого незрозуміло. Уся ця соціальна та політична активність звичайних мешканців, реакція громади на найменші подіі, що впливають на життя міста. Але те, як львів'яни згуртувалися у світлі останніх подій, як на це реагує місцева влада - це щось неймовірне, і це варте окремого посту. Сподіваюся, що напишу його, коли з моїх думок піде жах останніх днів.
А поки що - люди, Чернігівці! Тим, хто був на Майдані в ці важки дні - моя вам щира повага! Тим, хто підтримував антивладні протести, і хвилювався за активістів - тримайтеся, це теж дуже важко морально.
А тим, кому не вистачає сильної руки, кому байдуже, аби було що покушати: не переймайтеся, ви будете плавати за будь якої влади
Ви спитаєте, чого це я перейшов на українську. А ось чому. В знак єднання країни свідомі львівяни 26-го лютого перейдуть на спілкування російською мовою. А я, російськомовний українець, в свою чергу, перейду на українську мову, якою кострубатою вона би в мене не була.
Щиро ваш - Євген Лишофай, Доморощений Кулінар