Амбітна мета Вікторії Власенко

Вікторія Власенко задала собі шалену швидкість життя. Їй постійно не вистачає часу, а найбільше її бажання — виспатися. Та вона має амбітну мету: залишити свій слід в історії, і робить усе, щоб ця мета втілилася в життя. Вікторія — художник, дизайнер одягу, бізнес-леді, надзвичайно талановита і цілеспрямована натура, а ще — просто тендітна і красива дівчина. Але її міцному характеру може позаздрити будь-який чоловік.



За свій ще досить невеликий вік дівчина встигла багато: опанувала кілька професій, отримала престижну європейську освіту, попрацювала в Голлівуді, створила свій бренд одягу і мережу магазинів модного одягу. І не збирається зупинятися, адже має ще багато планів.

Та головне її захоплення — створення театральних і сценічних костюмів. Чернігівці мали змогу побачити роботу Вікторії під час сольного концерту співачки Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм Ольги Печко. Створений Вікторією сценічний образ був оригінальним, яскравим та феєричним.

Талановита художниця нечасто буває в нашому місті, її чекають Київ, Мілан, Париж, де вона буває у справах. Ми ж зустрілися з Вікторією в один із її візитів до нашого міста.

Наша розмова з Вікторією — про творчість, про улюблені напрямки діяльності, про навчання в Міланській академії дизайну, роботу в Голлівуді, становлення в Україні.

Дівчина кілька разів починала життя з нуля й не боялася труднощів. Може, тому вона завжди досягає успіху. Родом вона з Чернігівщини, після закінчення школи поїхала підкорювати столицю. Вступила до художньої академії. Провчилася рік і зрозуміла, що це не для неї, адже мріяла про Голлівуд: хотіла спробувати себе в кіноіндустрії — створити сценічні костюми для голлівудських фільмів. Та візу в Америку їй не дали, і вона поїхала до Канади. Працювала кухарем, вчила мову.

Повернувшись до України, знов шукала себе — працювала адміністратором і навіть іконописцем. У вільний час займалася улюбленою справою — малювала, робила ескізи сценічних костюмів, моделювала одяг. Багато уваги приділяла вивченню англійської мови. Розуміла, що без престижного диплому її мрія підкорити Голлівуд залишиться мрією. І вона вступила до Міланської академії дизайну. До речі, серед 100 абітурієнтів із усього світу Вікторія була першою та єдиною представницею України.

— Це була справжня школа виживання, — згадує Вікторія. — Треба було постійно доводити свою професійність, креативність, неординарність. Працювати доводилося дуже багато, я майже забула про сон. Світ моди жорстокий, той, хто туди потрапляє, не обирає методів, щоб досягти успіху. Під час навчання я на собі відчула заздрість, підлість, обман, жорстокість. Особливо було складно опанувати спеціальні терміни. Англійську я вже знала добре, навчання відбувалося англійською, але було багато специфічних технічних слів, які зрозуміти непросто. Три роки навчання були справжнім випробуванням характеру, та я витримала все. Коли завершила навчання, полегшено зітхнула, — ділиться спогадами Вікторія.

Зі 100 студентів дипломи отримало лише шість. Вікторія була серед цих щасливчиків. Тепер для неї відкривалися широкі горизонти. Їй пропонували роботу будинки моди, але умови контрактів були такими жорсткими, що вона вирішила відправитися у вільне плавання. Знов згадала про свою мрію потрапити до кіноіндустрії. І рушила до Америки. Голлівуд, безумовно, не чекав на дівчину з України. Як такої професії дизайнера зі сценічного костюма там немає. Костюми створюються художниками, і ця професія є родинною. Потрапити до творчої команди дуже складно, майже неможливо. Та Вікторії вдалося й це. Її портфоліо зі зразками робіт вразили режисера, і вона отримала роботу.

— Це був цікавий досвід. Америка — дуже динамічна країна, яка вимагає високої компетентності. Мені весь час здавалося, що я не відповідаю вимогам. Був комплекс невідповідності. Хоча це було зовсім не так, та страх все ж таки був. Американці люблять рекламувати та хвалити себе. Ми, на жаль, цього не вміємо й не робимо. Коли починалася робота, я бачила, що вмію значно більше, ніж мої колеги. Мені подобалося працювати в команді, знайомитися з новими людьми, створювати різні сценічні костюми, працювати з різними матеріалами. Голлівуд дав мені колосальний досвід, який, я впевнена, знадобиться в подальшому житті, — розповідає Вікторія.

У неї було кілька зроблених проектів, були нові пропозиції, тож настала певна стабільність. Але Вікторія не зовсім розуміє сенс цього слова. У неї воно асоціюється зі спокоєм, а це не про неї. Їй постійно потрібно рухатися вперед, розвиватися.

Життєві обставини примусили її знов повернутися до України. Відчувала знервованість та побоювання: як зустріне її рідна країна? Чим вона тут займатиметься?

Два роки тому Вікторія повернулася до Києва. Новий оберт життя дав їй потужний поштовх для подальшого розвитку. Вікторія створила власний бренд одягу, відкрила мережу магазинів. Займається створенням сценічних костюмів, робить ексклюзивні ляльки.

Дівчина постійно експериментує з матеріалами, їй подобається поєднувати те, що поєднати, здається, неможливо. Вона працює з металами та деревом, пластиком, тканиною. Створюючи сценічний образ, Вікторія намагається зробити його неповторним. Для цього їй важливо знати, яким буде освітлення, де будуть розташовані камери, які матеріали гарно виглядатимуть у кадрі. На її думку, образ повинен бути цілісним, відображати задум режисера-постановника.



Вікторія дуже критично ставиться до своєї роботи й постійно вишукує помилки, їй здається, що можна було зробити краще. Та однією роботою вона пишається й досі. Це скульптурна композиція, яку вона зробила ще в шостому класі до казки «Білосніжка і сім гномів».

Дівчина майже не відпочиває, вона дозволяє собі лише інколи два-три вільних дні. Все її життя — це рух уперед, щоб досягти головної мети й залишити своє ім'я в історії.

Марта Єлісєєва, "Чернігівські Відомості" №21 (1418) від 23 травня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.