Антон Юрченко: «Моя душа в картинах»

Добавить новость

Воскресенье, 26 Февраля 2023 17:55  |  Просмотров: 5034

Кожна людина має своє захоплення. Один любить співати, інший - колекціо­нувати якісь речі. Хтось знаходить свою улюблену справу і своє покликання ще в дитинстві, а комусь для цього потрібний час. Саме таким, неспішним і поступо­вим, народжувалось захоплення малю­ванням у юного художника з Гриціївки Антона Юрченка.



Народився він у простій сільській сім'ї. Мама Галина - перукар, тато Володи­мир - працював у полі, на тракторі. Тож маленький Антон багато часу проводив з бабусею Ганною. Родина в нього була велика, пам'ятає навіть свою прабабусю Соню, від якої можна було почути багато ікавих історій з минулого. Йому подобалися ці історії, бо то були не вигадки, а справжні історії з життя. З великим за­хопленням він слухав і розпитував по­дробиці у бабусі, вникаючи в усі деталі давніх подій. Антон ріс допитливим хлоп­чиком, якому хотілося знати все і навіть більше, а дорослі відповідали взаємні­стю, розмовляли з ним на рівних, нічого не спрощуючи і не приховуючи.

Навчався в Гриціївській, а по­тім у Срібнянській школі. Зараз - студент Ніжинського державного університету імені Миколи Гого­ля, здобуває професію географа.

Саме в стінах Гриціївської школи він і почав малювати кар­тини, які нікого не залишають байдужим. До цього часу нама­гався знайти себе в різних сфе­рах творчості.

У дитинстві це було складання конструкторів Lego.

- Ще маленьким хлопчиком Ан­тон охоче брався до всіх дитячих ігор. Вчився він усьому на диво швидко. Пам'ятаю, як на день на­родження купили йому конструк­тор. До школи тоді Антон ще не ходив. Але з якою швидкістю і ці­кавістю він його зібрав! Потім не раз на різні свята купували йому конструктори. Бо окрім них його не цікавили жодні подарунки, - пригадує мама Галина Юрченко. Згодом, у старшому віці, на­вчився плести з бісеру різних тваринок. У школі навіть навчав однокласників цій справі. Потім було інше захоплення - ліп­лення з модуліну героїв мультфільмів.

У спілкуванні з Антоном з перших слів помічаєш, який він розумний, різносто- ронньо розвинутий юнак. Більшість одно­літків у його віці віддають перевагу різним розвагам з друзями, а для нього кращим відпочинком є читання книги чи малюван­ня картини. Хоча і про друзів теж не забу­ває. Також полюбляє мандрувати. Нема такого села на Срібнянщині, куди б він не сходив чи не з'їздив велосипедом. Не у справах, а просто так, аби подивитися на красу кожного села в нашім краї, адже кожне село по своєму неповторне і гарне. Недарма він обрав професію географа.

- Точно не пам'ятаю, в якому віці я по­чав малювати, але це десь був клас сьомий-восьмий. Навіть не пригадаю, що саме тоді малював. Хотілося щось незви­чайне, з пам'яті, з уяви, а не те, що за­гадували в школі на уроках малювання. Намалював - сподобалось, і з того часу почав прикрашати свою кімнату карти­нами. Малюю зазвичай акварельними та акриловими фарбами. Це вже зараз використовую у своїх роботах лінер - різ­новид капілярної ручки, яка за своїми властивостями і зовнішнім виглядом на­гадує щось середнє між фломастером, ручкою і пером разом узятими. Але лінер більше підходить для створення графіч­них робіт, а от для пейзажів чи натюрмор­тів краще використовувати пензлик. Хоча нерідко в моїх руках для створення кар­тини опиняються і ватні палички, і зубо­чистки, все, чим зручно буде намалювати потрібний сюжет.









Я довго не наважувався презентувати свої роботи на широкий загал, боявся критики, але потім таки наважився. Це вже друга моя виставка в Срібнянській бібліотеці. Більшість робіт, які я приніс на виставку, були створені під час війни, але з війною вони не пов'язані, навпаки, коли малював, хотілось відволіктись від важких думок, поринути в інший, мирний, довоєнний світ. Творчість заспокоює та надихає, - розповідає Антон.

І справді, картини, які представлені на виставці у читальній залі Срібнянської бібліотеки, не залишають байдужим жодного, хто приходить ознайомитись з творчістю Антона. У кожній з них можна побачити щось особливе, подумати, що саме мав на увазі юний художник, коли створював картину, що саме хотів пока­зати іншим. А вдале поєднання кольо­рів, створює настрій картини, підкреслює талант Антона. У його творчому доробку вже півсотні картин, і у кожну з них вкла­дено частинку душі художника.

Та хлопець не вважає своє захоплення чимось особливим. Для нього це просто хоббі, тому і не обрав малювання своїм фахом.

Сюжети для картин бере як з уяви, так і з реальності. Іноді може поєднати кілька сюжетів картин відомих художників для написання власної. Обрав професію гео­графа, бо вважає її більш престижнішою. Географію почав любити ще зі школи, гарно її вивчав, вступав у різні дискусії і обговорення з учителями.

Свою майбутню професію вважає най­цікавішою серед інших. Як розповів Антон, географія передбачає близько 55 різних напрямків. Спеціалісти займають­ся вивченням грунту, змін земної кори, водних ресурсів (океанологи), вулканіч­ної діяльності, міграції населення і бага­тьма іншими напрямками.

У період перших відкриттів дослідники переважно описували побачене. їх робо­та часто була небезпечною, так як екс­педиції в незвідані землі були пов'язані з ризиками для життя. Сучасні географи займаються не тільки описом процесів, а й виявленням причин, прогнозуванням.

- На уроках географії Антон завжди ви­різнявся від своїх однокласників. Завжди старанно готувався до уроку. Багато чи­тав по темі додатково, поза уроком. Не знаю, що його підштовхнуло обрати таку професію, але впевнена, що з нього буде гарний спеціаліст у цій сфері. Добрий, та­лановитий і чуйний хлопчина з першого дня у нашій школі припав усім до душі. Завжди усміхнений, високий, чорнявий юнак залишив слід у серці кожного вчите­ля. Ніколи не забудуться його подарунки учителям - портрети з підписом кожному з шкільних наставників. Я дуже пишаюся тим, що Антон був моїм учнем,- розпові­дає його вчителька Любов Ковальова.

Окрім таланту до малювання, Антон пише вірші. Можливо, у майбутньому ми будемо колись читати його книгу з поезія­ми і власними ілюстраціями до них. А ще він дуже цікавиться своїм родоводом. У школі в нього було чи не найбільше се­ред однокласників родине дерево. Йому дуже хочеться знати історію своїх пред­ків, тому у всієї рідні збирає інформацію про них.
Тож побажаємо юному таланту натх­нення, удачі на життєвому шляху, який він для себе обрав, миру, здоров'я, зла­годи та успіхів і творчих злетів.

Джерело: “Газета "Срібнянщина” від 19.01.2023, Е. КУДЕЛЯ

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: