Охоронець з Ічнянщини навчився малювати картини в інтернеті

Ми знаємо багато талановитих художників, які заявили про себе уже у зрілому віці. Взяти хоча б ічнянця Василя Швидченка. Малю­вав все життя, а справжні шедеври творив на пенсії. На мою думку, так із їхніх творчих глибин виливається на полотні роками назбирана і пере­жита, передумана ідея, душа твору. Лише з роками з’являються глибинні бачення світу і людей.



Автопортрет

Не виняток і Володимир Полуда. Наро­дився у Припутнях далекого 1962 року. Маючи авторитетного батька, голову колгоспу Василя Полуду, сімейною ра­дою прийняли рішення, що після школи буде вчитися на агронома. Фах здобув у Полтавському сільськогосподарському інституті. Працював за професією і не зовсім.

А крайні 22 роки трудиться в охороні. Вільного часу не бракує. Якось сім-вісім років тому прийшла йому думка запов­нити його чимось цікавим. Ось і згадав чоловік про свій хист до малювання. Ще школяриком під напучуванням міс­цевого вчителя Миколи Жили, до речі, талановитого художника, який два роки тому відійшов у засвіти, вчився азам художньо-образотворчого мистецтва. Вчитель бачив у хлопця природжений талант і допомагав порадами.

Перші замальовки малий Володя робив простим олівцем. І на папері з’являлися людські постаті, сільська худоба, місцеві краєвиди. Малював і акварельними фар­бами, та олівець любив більше. Однак після школи, можна сказати, чоловік гли­боко заховав свій хист, про який згадав лише тепер.

Батькове бажання підтримала родина, і невдовзі Володимиру донька подарува­ла набір для малювання. З того часу чо­ловік віддається мистецтву сповна.

У його доробку уже більше трьох сотень робіт. Це пейзажі, натюрморти, портре­ти, створені олійними фарбами або гра­фічними олівцями.

Серед пейзажів переважають рідні припутнівські місця та ніжинські, де ху­дожник живе з родиною.

- Я самоучка. Художньої освіти у мене немає. Вчився в інтернеті, - розповідає Володимир Полуда. - Спочатку вчив технологію змішування олійних фарб, яка повинна бути їх текстура, щоб не були густими і не розтікалися. Пробував малювати акриловими - не сподоба­лося, швидко загусають. А мотиви для картин шукаю навколо. Ніжин - старе місто зі своє історією, є багато краси­вих краєвидів. У Припутнях - це рідна батьківська хата. Дуже хотів її змалюва­ти, щоб залишилася у пам’яті. Ще тоді був живим батько, так його і зобразив на фоні нашої хати. Люблю дуже цю кар­тину. Надихаюся сільською природою. Все, що бачу навколо, хочу відтворити у малюнках.



Батьківська хата

Володимир, як інші художники, на пле­нери не виїздить. Фотографує підмічену красу і потім на свободі мазок за мазком переносить побачене на полотно.



Картина "Пікнік"

- Ось Гоголівська із монастирем, - по­казує свої картини Володимир Полуда, - а це Остер, міст до центрального кор­пусу Ніжинського держуніверситету, мо­лодий Шевченко, Герой України Дмитро Коцюбайло...



Портрет Дмитра Коцюбайла

Саме на портрет Коцюбайла, у першу чергу, й звернула увагу у хатині Володи­мира Полуди, яка є йому за творчий кабі­нет. Насичені фарби яскраво передають характер мужнього героя. Дуже вдала робота автора.

Тут і батьківські портрети. Сам митець виділяє саме графічний образ бать­ка. Його картини, говорить художник, прикрашають інтер’єри старостату та сільської амбулаторії.

Саме у старостаті уперше й звернула увагу на талановиті роботи майстра і ви­рішила зазнайомитися. Ось і зустрілися.
За час малярства пан Володимир уже мав три виставки, усі у Ніжині, завдяки чому про нього дізнаються шанувальни­ки. Так його картини потрапляють до по- ціновувачів. Створює їх і на замовлення. Хоча замовляють частіше портрети.



"Площа Франка" м.Ніжин

Крайня робота, яку придбали в автора - ніжинська вулиця Гоголівська. Наразі автор над роздумами про новий сюжет. Хоча для митців - це завше невеликий перепочинок у роботі, бо тем у них за­звичай вистачає. А у художників і тим паче: навколо щодня природа вибухає новими фарбами, сюжетами, і ці миті не­повторні.



Тож на прощання побажала автору при­їхати на Ічнянщину зі своєю виставкою, щоб і земляки мали змогу познайомити­ся з його творчістю. Адже коріння митця - з нашого квітучого, пісенного краю.

Джерело: газета “Трудова слава”, Ніна Наливайко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.