Харків’янка Тетяна Харіна облаштовує своє життя у Гужівці

Багато людей змушені тіка­ти від війни, яка 24 лютого увірвалася ужиття нашої країни. Харків’янка Тетяна Харіна покинула домівку, аби її троє дітей почувалися у безпеці, і наразі облаштовує своє житя в Гужівці, де у травні родина купила хату.



З 24 лютого життя Тетяниної ро­дини змінилося кардинально. Ще напередодні звечора вони будува­ли плани, її старший 8-річний син Сергійко доучував назавтра уроки, а двоє менших, дошкільнята 6-річний Дмитрик та 3-річний Ваня, як зазвичай збиралися йти у садочок. Але почалася війна. Російські літа­ки почали бомбардування україн­ських міст, містечок та сіл, зокрема й мирний Харків.

- Того дня о шостій ранку зате­лефонувала вихователька і повідо­мила, що заклад не працюватиме, бо у місті обстріли. Вони постійно посилювалися. Харків почав за­знавати ракетних ударів, лунали потужні вибухи. Було страшно. Ми уже знали, що почалася війна, - ді­литься 26-річна переселенка. Вона з чоловіком намагалася тримати себе в руках, щоб діти не відчули їхню тривогу, адже малим про ви­бухи говорили, що за вікном бахка­ють салюти.

Небезпека через авіаудари з кожним днем у Харкові почала наростати. Ситуація ставала все серйознішою. Харіни зі свекрухою мешкали у приватному будинку не­подалік аеропорту, в який у будь- яку хвилину могло щось прилетіти.
-Не зволікаючи, одразу прийняли рішення їхати у безпечне місце, бо у мене троє дітей і переживали за їх безпеку. - каже Тетяна.

Згадує, що люди були налякані та розгублені, намагалися скорі­ше втекти з Харкова з валізами, в яких вдавалося поспіхом запакува­ти ціле життя... Хоча не в усіх була така можливість. Тому дехто хо­вався у холодному метро, адже від початку війни підземка стала слу­хати укриттям для тисяч людей. Й місто наче осиротіло.

Швидко зібрала речі й Тетянина родина та поїхала у село, подалі від міста, до її мами та бабусі. Там і мешкала молода жінка із дітьми. Утім, зізнається, що вони з чоло­віком Михайлом ще до війни хотіли придбати будинок, щоб жити окре­мо, але неподалік від Тетяниних рідних. Сподівались на допомогу молодій родині, в якій ростуть троє діток. Але вирішили шукати житло подалі.

Про те, що їх доля занесе на Ічнянщину - навіть не думали. У Гужівку приїхали не навмання. Тетянин рід­ний брат постійно кликав її сюди, в гарне та тихе село, зі школою та дитсадком. Він декілька років меш­кав тут, бо тут живе його дружина. Тож і порадив сестрі купити хату й оселитися. Та й до міста зовсім ру­кою подати.

Тож на початку травня Тетяна й прийняла рішення приїхати у Гужів­ку, аби знайти будинок - брат все таки вмовив. Вже купила оселю і потроху її облаштовує, починаючи життя з нуля.

- Воду провели, каналізацію зро­били. Треба ще стіни до ладу при­вести. дитячі кімнати. Та тут повно роботи. До початку навчального року планую зробити ремонт у новій оселі. Тут моїй родині місця вистачить. - ділиться співрозмов­ниця.

Спочатку з мамою у Гужівці був її старший син. Цьогоріч він піде до третього класу. А днями привезла і двох менших. Середній Дмитрик стане першокласником. Тетяна вже подала всі необхідні докумен­ти. Коли дитсадок прийматиме вихованців - його відвідуватиме й менший Ваня. Діти, як і мама, по­троху звикають до нового життя, хоча там, на Харківщині кожен із них залишив частинку себе.

Тиха та охайна Гужівка зустріла родину приязно, каже переселен­ка, і цим завдячує старості Тетяні Коломієць, яка завжди готова до­помогти.

Нещодавно Тетяна побувала в Харкові, їздила у справах. Каже, місто зруйноване до невпізнання. Й війна, на жаль, триває... Але за­раз головне перемога, яку чекає Тетяна разом зі своїми синами, які мільйони інших. Адже саме це і по­трібно кожній родині.

Разом з іншими захисниками ви­борюють для України перемогу і Те- тянині чоловік та брат, бо не могли воювати на дивані, щоб спокійно жити у мирній краіні. І ми теж віри­мо, що скоро цей жах закінчиться, наша країна переможе та кожен воїн здоровим повернеться до рідних та обійме їх. Навіть якщо вони вже жи­вуть в іншому куточку України.

Джерело: Ічнянська газета “Трудоа слава”, Світлана ЧЕРЕП На фото: Родина Харіних: Тетяна з Михайлом та їх сини. Світлину зробили у травні, коли зустрілися разом

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.