Налиті сонцем та любов’ю смачнюші грона винограду

На цьому доглянутому подвір’ї ніколи не буває ні гамору, ні метушні. Тут панує лише спокій та тиша, бо ж лише в таких умовах здатні творитися справжні дива. Ніби зачаровані, якось по-особливому тут рясніють яблука та груші, визрівають помідори й тягнуться до сонця сильні, ладні зрости вище дерев виноградні ліани...


Сергій Влахно з гордістю позує біля солодких грон, вирощених з любов’ю

Попри осінні традиції, у родині Влахно саме золота пора якось сама по собі стала особливим етапом, часом підбивання підсумків. Втім, жодним філософським пуантам немає місця там, де йдеться про копітку щоденну працю й вражаючу витримку, яка, здається, під силу лише по-справжньому залюбленим у свою справу трудівникам, саме таким, яким нам вдалося розгледіти нашого земляка, людину з великим серцем і доброю вдачею.

Сьогодні Сергія Влахна знає чи не кожен місцевий виноградар, важко забути чоловіка й тим, кому хоч раз випадала нагода скуштувати соковиту ягоду сонця, вирощену його дбайливими руками. Всього Сергій має розсадник на сорок сортів та гібридів винограду. Звісно, це, може, й не багато, але про кожен із них садівник знає абсолютно все: від форми листочка, ягоди й куща до того, скільки днів плід ще набиратиметься цукру і коли, з точністю до дня, його потрібно піддобрювати, поливати, зривати, аби смакові якості того чи іншого сорту розкрилися по максимуму. Що всі свої знання Сергій втілює на практиці — видно неозброєним оком, а те, що техніка вирощування тут витримана до найменших дрібниць — зрозуміло навіть тому, хто далекий від виноградної справи.

— Я чітко пам’ятаю, коли захопився вирощуванням винограду. Було це близько десяти років тому. Тоді мене надихнув нині покійний майстер з великої літери, аматор виноградної справи та й просто гарний друг моєї родини Яків Якович Петренко. Саме він привів мене у неймовірний світ виноградарства, в якому я живу по сьогоднішній день. Також завдяки підтримці моєї мами, яка не лише не заперечила, а й з часом стала незамінним порадником, натхненником і, разом з тим, найприскіпливішим критиком моєї роботи, були придбані найперші сорти винограду. Тож можна з впевненістю сказати, що вона й була першопрохідцем стежини, на якій я знайшов своє покликання! — захоплено розповів нам господар і провів у міжряддя своїх садів-виноградників, куди, як і ми, вже завітала осінь, аби змінити в кольорі листя й влити золотого сонця в прозоро-жовті та рожеві грона, які поважно визирають з-поміж ледь підсушеного та вже не такого зеленого листя.

Було помітно, що Сергій ладний годинами ділитися з нами всіма таємницями та розкривати секрети успішного вирощування наскільки запашної, настільки й смачнючої ягоди. Виявляється, тут важливо все: правильне обрізання сухих пагінчиків ранньою весною, аби не допустити сокоруху, при якому лоза "плаче", захист рослини від хвороб у відповідний період, прорідження пагонів на дорослому кущі, аби в майбутньому виростали великі грона. Якщо виноград підв'язати неправильно, верхні два-три вічка дуже сильно поростуть, а нижні — взагалі не прокинуться. Та й передчасне розкриття винограду обов’язково матиме свої невтішні наслідки. Все це і багато-багато іншого ми довідалися лише за декілька хвилин, втім, було зрозуміло, скількох безсонних ночей вартує кожне впевнене слово господаря. Для нас це не більше, ніж нова інформація, для Сергія ж — ціла наука, без якої не вдалося б отримати врожай усім на заздрість. Наприклад, улюблений сорт винограду Сергія «Аркадія» дає чималі грона, догляд за ним, за словами садівника, простий, а ось врожай — великий. Скільки б на лозі не було грон, усі виростуть в середньому від півтора до двох кілограмів. Такими ж, а то й кращими здобутками можуть похвалитися й інші пристосовані до нашого клімату сорти, такі, як «Гурман», «Перетворення», «Дашуня», також чудово себе зарекомендували
«Юліан», «Байконур», «Століття», «Віктор», «Софія», «Велюр» тощо. Кожен із сортів має свою візитівку — неповторний смак та аромат, які кожному із гурманів нагадує щось своє: одним — смак вина й горіхів, іншим — меду, слив та карамелі. Охочих поласувати таким розмаїттям смаків завжди знаходиться немало. Багато хто в сезон чекає Сергія на базарі, дехто купує виноград прямісінько з лози.

Наразі ж більшість кущів вже облегшені, є й такі, які ще хапають останні теплі сонячні промінчики в очікуванні свого часу, який ось-ось настане. Про це свідчить неймовірний медовий аромат, який витає в міжряддях й так приманює зголоднілих за ніч комашок.

— Немає мені спокою з моїм Сергієм, — до нашої жвавої розмови долучилася мама Сергія Валентина Іванівна. — Тільки й розмов, що про виноград. Знаєте, за ці роки я вже стільки всього дізналася нового й дарма, що сама за професією вчителька біології. Скажу відверто, я не перестаю дивуватися захопленню сина, з якою завзятістю він черпає нові знання та як вміло їх застосовує. А ще, неабияк дивує його «легка рука». Лише малий відсоток посаджених ним саджанців не приймалися взагалі, та і ті Сергій реанімує до останнього. Займається прищепленням винограду, пам’ятаю, як радів, коли з шести щеплень п’ять дали результат. Зізнатися, досі не розумію, звідки у нього цей невичерпний запас натхнення — не буває і дня, аби він не хазяйнував у своїх володіннях, які з кожним роком лише збільшуються й збільшуються, та так, що, скоро не матиму куди й висадити помідори.

І справді, про помідори Валентини Іванівни не говорив хіба лінивий. Лише самих сортів у неї налічується понад два десятки. Полюбляє жінка опікуватися й полуницею, яка за кожне стебельце, сповнене вологою та сонячним теплом, навесні щедро віддячує смачнючими плодами розміром з кулак. І хоч для Валентини Іванівни залишається загадкою, звідки у сина така любов до садівництва, нам же — зрозуміло все: яблуня від яблуньки, виноград від виноградинки...

Джерело: районна газета "Носівські вісті" №38 (9740) від 23 вересня 2021, Дарія Буренко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.