Чемпіони гартуються в Наумівці

Добавить новость

Вторник, 17 Марта 2009 12:13  |  Просмотров: 3329

Оля Росла і Дмитро Пухов

- Лижню!
Діма Пухов рветься вперед. І тільки вперед! Раптом ламається лижна палка, і він змушений збавляти темп. Цілий підйом відштовхувався лише з одного боку. Але, нарешті, й несподівана поміч: Дмитро Хуртик, який виступав у складі київської команди, виручив тезку. Добре, що й тут свої, адже Хуртик - теж наумівський, в одній школі з ним навчався...

Тричі піднімався на п'єдестал пошани десятикласник з На-умівки Дмитро Пухов. Січневі Всеукраїнські змагання серед лижників дитячо-юнацьких спортивних шкіл і шкіл олімпійського резерву ще раз підтвердили: чемпіони гартуються в Наумівці!

Кращими від гір бувають тільки гори
Коли стають чемпіонами столичні чи обласні спортсмени, це сприймається звично. А от сільські!.. Щодня торочать, що село помирає, а тут – медалі й почесті звичайному сільському хлопцю! Яка ж то школа там, що встояла, наперекір вітрам і труднощам?!
- А в нас не одна школа! Аж три. Перша - звичайна. Дві інші - спортивні, - скаже будь-хто в Наумівці. - Є відділення Корюківської дитячо-юнацької спортивної школи і Чернігівської олімпійського резерву, де теж тренуються юні. Ось як!

Тренують спортсменів батько і дочка: Олексій Антонович Погуляй і Світлана Олексіївна Симончук. Він - з часу заснування першого відділення, вона - менше, дванадцять років. Хто добре знає, що таке тренерська справа, розуміє: це - невтомна праця.

Виявляється, Олексій Антонович дорожить двома простими істинами. Перша: «Зацікавленість тренера втрачається, коли немає зацікавленості в спортсмена». Друга: «Без посмішки на тренування не йти!»
Відділення дитячо-юнацької спортивної школи в селі існує з 1980 року. Отже, Погуляй вірить у свої сили, в учнів і... посміхається 29 літ. Немало!
Створення відділення він скромно не вважає своєю заслугою. Називає, перш за все, ім'я покійного голови колгоспу ім. Чкалова Миколи Григоровича Бородавки.

- Хіба наші лижники змогли б продемонструвати високу майстерність, якби у нас своїх гірок не було?! Рукотворні вони, але для тренувань - на вагу золота! - захоплено говорить Олексій Антонович. - Кращими від гір бувають тільки гори. Може, хто й подумає, що їх насипали для краси. Але колишній голова, коли втілював ідею будівництва села нового типу, дбав про молодь і спорт. Отож, з'явилися не тільки чудовий спортивний зал у Палаці культури, а й гори «виросли». Уявляєте, скільки треба було піску завезти, дерном обкласти! Найбільша наша спортивна гора не має рівних в області... Тож не страшно хлопцям і дівчатам у Карпатах їздити.

А ще тренер добрим словом згадав колишнього керівника райвідділу народної освіти Павла Васильовича Дуденка, який все робив для того, щоб у Наумівці було відділення дитячо-юнацької спортивної школи. Не жалів і легковика районо, щоб везти наумівських лижників на змагання.
Створенню ж відділення школи олімпійського резерву сприяв ніхто інший, як тодішній її чернігівський директор Микола Григорович Лазаренко. Є тренер, база, учні - це вже все! Тренуються у себе вдома і в Чернігові, як свої. Що ще треба?!

«Секонд-хенд» і бюджет
А треба багато. Хіба ж не було: лижі зносилися, взуття теж, грошей їхати на змагання немає. Поїздки фінансують батьки, в яких теж немає зайвих грошей, та тренери. А як харчуватися?
- Продукти везли з собою домашні. Рюкзак картоплі -обов'язково. Прилаштовували його на санчата - й до автобуса. І сани теж брали в дорогу, - згадує тренер.

Безгрошів'я - на шкоду спорту. Але руки не опускали. Перші лижі в районі купили здібному лижнику Сергію Олексієнку за тисячу гривень. Це була велика радість. А де взяти лижі іншим майбутнім чемпіонам? Великі змагання, а спортивне взуття - одне на трьох. Нікуди не годиться!
Тренер, ще й тепер, як привозить своїх спортсменів до Києва, вибирає час, щоб обійти «секонд-хенди» у пошуках спортивного взуття. Перебирає сотні пар, поки знайде путні, нові або майже нові. Принизливо? Соромно? На це не звертає уваги. Йому треба взути хлопців і дівчат у черевики для щоденних тренувань. Та й у районі вже почали краще турбуватися про лижі і взуття для спортсменів.

- Вперше у 2008-му з районного бюджету нам виділили 24 тисячі гривень. Допоміг і фонд «Слов'янський», - розповідає Олексій Погуляй (він не тільки тренер, а й депутат районної ради, у курсі справ, як формується і виконується районний бюджет). - У цьому році запланували менше - 18 тисяч. Зрозуміло, криза. Могли б взагалі й не передбачити. Але голова райдержадміністрації Віктор Чернуха сказав, що на наумівських спортсменах економити не будуть.
- Уже й не соромно на люди показатися. Є лижі, які «самі» їдуть. Але для робочих тренувань ще стільки всього потрібно!

Початок о 6.30
Здається, не було такого року, коли б наумівські лижники не показали себе. Першим майстром спорту стала школярка Ніна Сіра. На лижах вона була, як вітер! Кандидатом у майстри спорту став Олександр Погуляй, син Олексія Антоновича. Тепер він -тренер київської школи вищої спортивної майстерності. Сергій Олексієнко перемагав у всеукраїнських змаганнях. До чемпіонату світу готується Марина Макаренко, нині - студентка. А як знову не згадати Дмитра Хуртика? Він уже третьокурсник Київського університету фізкультури і спорту, учасник і призер багатьох змагань та чемпіонатів.
- Ми щасливі, - говорять тренери, - тому що маємо вихованців, які самовіддані в спорті. Це, насамперед, - Дмитро Пухов і Ольга Росла. Демонструють хороші результати Андрій Євме-нов, Дмитро Драгун, Ірина Довбиш. На січневих змаганнях першості СДЮШОР у Чернігові нашим лижникам не було рівних. Дмитро Пухов і Ольга Росла були першими в гонках вільним і класичним стилем, Андрій Єв-менов став другим, Максим Драган - третім.

- У грудні Дмитро виборов срібну медаль з лижних гонок на першості України у Львівській області, виступаючи у старшій віковій групі. І в Харкові на Всеукраїнських змаганнях він з Олею Рослою тричі піднімалися на п'єдестал пошани...

Щоранку о 6.30 юні лижники приходять у спортивний зал на ранкову зарядку. Тренер зізнався, що хотів пізніше їх збирати, але Оля заперечила: «Краще о 6.30!». Йти їй далеченько, але, якщо любиш спорт по-справжньому, шлях здається не таким уже й довгим!
Основні ж тренування - після уроків у загальній школі, а також у суботу й неділю.

Оля і Дмитро
Ось вони переді мною - юні наумівські чемпіони.
Оля кілька років поспіль була найменшою учасницею змагань. Нині - у восьмому класі. Оцінки має гарні.

- Як тобі вдається встигати і в спорті, і в навчанні?
- Вперше, коли поїхала на обласні змагання, - тільки про математику й думала. Тепер -спокійніша: вмію розпоряджатися часом, відвідую додаткові заняття з математики, англійської мови. Педагоги Валентина Петрівна Болотна та Лілія Леонідівна Костюк залюбки допомагають мені. Я їх не підводжу.

- І в Олі, і в Дмитра долі непрості. Оля з братом - у прийомній сім'ї Балканських, до якої, по суті, самі попросилися. Дмитро - найперший помічник матері і брату Євгену (він - інвалід, але теж займається спортом, мріє бути паралімпійцем).

А взагалі вони звичайні сільські діти, які привчені до роботи, совісні, вмілі. В Олі і Дмитра, на думку тренера, висока самодисципліна.
Вважають, що спорт для них - понад усе. Оля, наприклад, уже виступала на кількох чемпіонатах України. А восени на етапі Кубка України в Конотопі стала чемпіонкою.

Нині Ольга Росла - член збірної команди України у своїй віковій групі і претендент на участь у першості світу серед школярів-лижників.
Дмитро Пухов уже став срібним призером у своїй віковій групі на світовій минулорічній першості. Мріє, звичайно, про золоту медаль.
У листопаді-грудні він один від збірної області займався на тренувальній базі у Кіровську Мурманської області. Щодень на лижах проходив по сорок кілометрів. Наприкінці збору відбулися змагання юних українців, росіян і білорусів, які тут тренувалися. Дмитро двічі піднімався на найвищу сходинку п'єдесталу пошани.

Їхнім успіхам радіють і в школі, і вдома. Тетяна Іванівна, мама Дмитра, говорить, що ніколи не забороняла сину займатися спортом. Коли він перемагає, у неньки піднімається настрій. Почуття радості - незвичайне. їй, сільській медсестрі, з її статками непросто відправляти сина на змагання, тренувальні збори, але вона все віддасть, аби Дмитро досяг високої спортивної мети.

- У нього, - підсумували тренери, - є всі можливості протягом року стати майстром спорту. Він наполегливо тренується, показує добрі результати...
- А як ставляться друзі до вас? Чи не заздрять? - тепер запитання Олені.
- Мої подруги Яна Савченко й Юля Мойсеєнко - товариські, відверті. Знаю, що радіють моїм успіхам дуже щиро...

І Дмитро, й Ольга хочуть повторити рекорд Ніни Сірої. Оля в такому віці, коли звання майстра спорту ще не присвоюють, але вона його здобуде, як підросте.
В Олі є твір, де вона написала, як була в Карпатах, тренувалася і змагалася. Стільки захоплень від краси природи і людей! Коли їх багато поруч, світлих і добрих, тоді молодим легше йти до перемоги.

* * *
Лижний спорт - особливий. У Наумівці можуть не тільки готувати чудових спортсменів зі свого села, а й з інших сіл району, навіть з усього північного краю області. Є тренери, база, гуртожиток. Немає тільки коштів. Але хочеться вірити, що колись все зміниться.

Зоя Шматок, „Деснянська правда”, №27 (27858)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: