Мобильная версия сайтаБерегиня Задесення
Якщо і об’єднуватися, то всім! Бо тільки гуртом можна навести лад. У цьому більш, ніж переконана голова Великоустівської сільської ради, що на Сосниччині, Валентина Циганок. Успішна фермерша, бджоляр, районний депутат, засновник спілки молоко здавачів. А віднедавна представник територіальних громад Великого Устя та Долинського взялася наводити лад у своїй окрузі. І хоча від попередників лишилися фактично одні руїни, бойова жінка, закотивши рукава, йде напролом. Так іде, що під районним начальством крісла хитаються.
«Загибель ескадри» чи початок нового життя?
Валентину Циганок знають в окрузі як надзвичайно порядну, працьовиту та ініціативну жінку.
«Якщо треба, вона й до міністра дійде», – кажуть про неї селяни.
Може тому двічі її обирали представляти інтереси громади в районі. А коли Валентина Миколаївна вирішила стати на чолі громади, то селяни без вагань її підтримали. Такому результату навіть деякі імениті партійці можуть позаздрити: три її конкуренти в сумі набрали менше голосів, ніж вона сама. Чому ж люди довірили керівництво громадою тендітній жінці?
Будучи звичайною селянкою, пані Валентина спромоглася заснувати молочарську спілку «Десна», створити кілька робочих місць та спрямувати залишкові кошти спілки на підтримку сільської молоді. Її молочарська спілка оплачувала більшість поїздок місцевій футбольній команді, сама ж Валентина Миколаївна знаходила час і можливості для пошуку не лише пального, але і транспорту. Її підтримка була настільки відчутною, що молодь доручала їй виступи та вручення нагород. А минулого року місцева футбольна команда виборола першість району і стала найкращою не лише на Задесенні, а й на всій Сосниччині. До речі, кубок вручав не голова району, а Валентина Циганок. Таким було бажання молоді. Власне, саме молодь зажди була її опорою. От і нині, коли пані Валентина стала сільським головою, хлопці висловили їй підтримку та пообіцяли всебічне сприяння і допомогу.
Проблеми територіальної громади відомі Валентині Миколаївні не з чуток, тож почала вона з наведення ладу. Попередній сільський голова Василь Звиглянич дохазяйнувався за 12 років до того, що і штори з вікон в сільській раді познімав. Більшість вікон були заклеєні плівкою, а в сільському клубі навіть грубу розібрали.
«Загибель ескадри», – чомусь саме таким висловом охарактеризувала стан справ Валентина Миколаївна.
Задесенню – пожежну охорону
Та де наша не пропадала! Взялася нова головиха наводити порядок. І не лише в сільській раді. Першим ділом Валентина Циганок взялася за відновлення пожежної охорони.
«У селі була пожежна машина, але попередній голова Василь Звиглянич навіть акумулятор звідти забрав, – розповідає пані Валентина. – Другу пожежну машину, що стояла в сусідньому селі Долинське, готували на металобазу. Я її забрала у Велике Устя, хоча ще тодішній голова Звиглянич сказав, що їй місця в гаражі немає».
Пожежний автомобіль Валентина Циганок поставила у себе в городі, купила за власні кошти акумулятор, полагодила і… овва – машина знову на ходу! Коли ж виграла вибори, то знайшла і місце для ще однієї пожежної в гаражі.
Але поставити машини замало, треба налагодити, власне, саму пожежну охорону. Тож наступним кроком нового сільського голови був пошук фінансів на оплату праці пожежників. Домовилися з місцевим фермерським господарством та аграрним інвестором, що вони порівну будуть оплачувати роботу двом водіям. А це – не багато не мало, а з початку березня майже 20 тисяч гривень. Окрім заробітної плати водіям, частина грошей піде на оплату єдиного внеску до місцевого бюджету.
Пожежна охорона для цих місць – річ життєво необхідна. Адже у попередні роки Десна розливалася настільки, що все Задесення відрізало від Сосниці.
«У Бутівці є пожежна машина, але нею грядки хіба поливати, – розповідає Валентина Циганок. – Туди води влазить трохи більше тонни. На випадок пожеж під загрозою залишаються села всього Задесення – Бутівка, Долинське, Велике Устя, Болдарівка і Польове. Тепер от вже маємо чим гасити».
Біда для села – оковита!
На досягнутому Валентина Циганок не зупинилася. А взялася за боротьбу з «зеленим змієм». Тільки у Великому Усті пані Валентина нарахувала п’ять «точок», де продають оковиту.
«Люди не придумають, яким бізнесом зайнятися, і вирішили торгувати оковитою. Це страшний бізнес, це гроші на людському горі, – бідкається головиха. – Раніше, коли в селі була робота, люди боялися пити, нині ж села безбожно спиваються».
Дійшло до того, що деякі торгаші вже не соромляться брати бартером! А що їм? Той плиту з нежилої хати потягнув, той хустку у матері вкрав, той банку м’яса чи відро картоплі приніс – все піде, аби лиш налили.
«Одна бабуся телефонувала, розказувала, що син відніс на «точку» рушники, які вона собі на смерть заготовила», – обурюється Валентина Циганок.
Та останньою краплею стала історія з неблагонадійною родиною.
«У нас в селі живе неблагонадійна родина з двома маленькими дітками, у них у хаті немає і шматка хліба, – розповідає пані Валентина. – Уявіть собі, щоб в селі і не було картоплі! Матір регулярно отримує гроші на дітей, зате вдома їсти нічого, діти ходять обідрані і голодні. Коли я її притиснула, то виявилося, що картки в неї немає – вона віддала її тій жінці, що тримає «точку», виміняла хліб своїх дітей на горілку...».
І настільки це допекло Валентину Миколаївну, що вона одразу ж мусила викликати дільничного і їхати закривати «точку».
«Жінки тієї вдома не було, був її чоловік, – розповідає головиха. – Зайшли ми в хату, чуємо – смердить брагою, значить, варять самогон. Чоловік показав де воно вариться, а я йому наказую: «Бігом виливай!». Він не хотів спочатку, шкодував, та все ж довелося йому її вилити ще й посеред вулиці. Хай воняє, щоб усі бачили, – продовжує пані Валентина. – Викликала я ту торгашку в сільську раду, вилаяла її. Кажу їй: ти село за десять років перевела! Люди тебе клянуть. Вона не витримала і стала плакати…».
Та сліз мало, тож наказала Валентина Циганок бути горе-бізнесменші на сході села.
«Нехай вислухає, що про неї люди кажуть», – резюмує пані Валентина.
«Не став лісовику капкани, бо сам в ту пастку попадеш»
Паралельно з боротьбою проти алкоголізму взялася Валентина Миколаївна за наведення порядку у сфері соціального обслуговування. Мусила поставити на місце тих соціальних працівників, які, забувши про свої професійні обов’язки, кинули немічних стареньких напризволяще. І хоча в районі керівництво територіального центру наказало: не лізь не в своє діло, та справедливість вдалося відновити. Одну працівницю навіть звільнили, з’ясувавши, що та взагалі не дбає про стареньких. Натомість сільська головиха нажила собі нових ворогів – районних чиновників. Деякі з них, в дусі радянщини, навіть кулаком по столу гучно стукають! Чи може хто собі уявити, щоб після перемоги Революції Гідності голова райдержадміністрації у присутності інших чиновників горлопанив на беззахисну жінку, що взялася самостійно наводити лад у громаді? Кого захищає такий голова? Самогонщиків, нечесних на руку чинуш, недобросовісних соціальних працівників, які обслуговують «мертві душі»? Саме так – «мертві душі», прямісінько як в Гоголя.
«Є люди, які стоять на обліку в територіальному центрі, а фактично в селі не проживають, – обурюється Валентина Циганок. – Хто їх туди поставив? Це ж розтрата бюджетних коштів! Це злочин!».
Не злякалася мужня головиха гуркоту кулаків, бо ж сама не раз чула гул мисливських рушниць. Лишень сказала, покидаючи кабінет: «Не став лісовику капкани, бо сам в ту пастку попадеш…».
Вийшло так, що одній жінці вдалося розворушити осине гніздо, змусити гвинтики системи запрацювати, заворушитися. І не дасть відтепер Валентина Миколаївна спуску нікому, бо ж за нею – громада!
З першими весняними променями Великоустівська головиха скликає селян на толоку – прибирати село. Вже й з фермером місцевим домовилася, аби той раз на місяць присилав трактор вивозити з села сміття.
Не полишають непосидючу пані Валентину і думки про майбутню реформу. Переконана, що об’єднуватися потрібно, аби не розпорошувати кошти та сили громад. З надією сподівається, що це об’єднання дістанеться і до Задесення. Тоді громади самостійно будуть вирішувати питання самоврядування, а не зажирілі дармоїди в чиновницьких кабінетах.
Віталій Назаренко, "Чернігівщина" №9(566) від 3 березня 2016
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
