Майстриня з Сосницької громади виплітає хлібниці, корзинки, капелюшки, а ще «Дідухи»
Юлія Сиворакша тримає онука в корзині власного виробництва
Майстриня Юлія Сиворакша із Киріївки Сосницької громади на Чернігівщині тривалий час займається плетінням з природних матеріалів.
Виплітає миски, сільниці, цукерниці, хлібниці, корзинки, капелюшки, а декілька років тому захопилася створенням Дідухів. Робить їх різними за розміром, а для оформлення використовує злаки, квіти та трави. Каже, що не притримується якихось конкретних пропорцій, – плете так, як відчуває. Майстриня переконана, що сьогодні Дідух має стати символом України. Бо одне стебло зламати легко, а сніп, який складається із сотень сплетених колосків, зламати дуже важко.
Плетінням з природних матеріалів пані Юлія захопилася давно. Все почалося зі звичайної лози. Жінка самостійно освоїла техніку корзиноплетіння.
«Я бачила, як брат чоловіка плів такі господарські кошики, захотілося й собі спробувати, – розповідає жінка. – Адже для роботи в селі корзинки завше потрібні. А коли ти їх сам плетеш, то можна зекономити на купівлі. Так і навчилася. Багато я тих корзин наплела, але це ж такий виріб, що на майбутнє не запасешся. Лозові корзини з роками пересихають і ламаються. Проте сама робота з плетіння мені дуже сподобалася, тож вирішила спробувати виготовити щось з паперової лози. Це коли з газет, з журналів, словом з паперу, скручуються соломинки тонкі у вигляді лози. І потім вже починаєш плести з неї. Дуже багато виробів зробила, але там робота з клеєм та лаком. З часом у мене почали тріскатися руки, тож я вирішила спробувати щось інше. І так я прийшла до виготовлення виробів із природних матеріалів. Стала вчитися соломоплетінню та рогозоплетінню. В основному всю необхідну інформацію знаходила в Інтернеті. Згодом повністю перейшла на природний матеріал.
Майстриня наголошує, що в ї роботі найважливішим є правильно заготовлений матеріал.
«От візьмемо, до прикладу, солому. Жито ми сіємо самі. Потім потрібно його вчасно зібрати. Краще, коли жито ще не зовсім стигле. Тоді воно висихає на сонці, жовтіє гарно, пластичніше в роботі, і виріб виходить красивим. Цей момент не можна проґавити. – розповідає жінка. – Жито заготовляю в кінці червня або на початку чи в середині липня. Все залежить від погоди.
Я його зрізаю, сушу, перебираю на колінця і обрізаю ножицями, бо все йде на різні потреби. Саме стебельце жита має так звані колінця, які розділяють його на три частини. Перша частина – від колоска до низу – йде на об'ємні плетіння, середня частина – на плоскі плетіння, а нижня, яка коротша за інші, використовується для зав'язування фігур».
Інші матеріали, як-от рогоза, допомагає заготовляти чоловік.
«З усією роботою по заготовленню матеріалів допомагає чоловік. Ми разом з ним їздимо заготовляти рогозу. Подорожник високий ланцетолистий сама збираю на лузі. У нас у Киріївці дуже гарні місця, озера, річка, і природного матеріалу вдосталь, – продовжує жінка. – Хоч цілий рік збирай. Так, рогозу заготовляю в середині серпня – на початку вересня. Сусак – в середині вересня, а подорожник – тоді, коли стрілочки виганяє. Фактично цілий сезон заготовляю матеріал для плетіння. Коли я дивлюсь на трави, то вже думаю, що з нього може вийти. Я навіть із соснових голок намагалася плести. У мене різновидів плетіння дуже багато. Є майстрині, які плетуть лише зі збіжжя, а я і з рогози, і з пшениці, і навіть із кукурудзяних качанних листочків.
Зараз це вже не хобі, а наче якийсь наркотик, без якого не можу жити. Кожен день виділяю собі час, щоб щось поплести. Навіть коли немає світла, то під ліхтариком сиджу і роблю. Це мене заспокоює. Ти коли поринаєш в цю роботу, то забуваєш всі думки. Не думаєш ні про що, а просто плетеш. Це моя медитація, мій відпочинок».
Дідухи – то кропітка робота
Соломоплетіння так захопило жінку, що вона почала дізнаватися більше і вирішила навчитися виготовляти Дідух. Ось уже декілька років напередодні Різдва пані Юлія виготовляє їх з жита, пшениці, вівса чи ячменю, інколи додаючи сухі трави та квіти. Великі й маленькі, з різними видами техніки і прикрашені пухоцвітами – її Дідухи неперевершені, а головне – виготовлені з любов’ю і гарними думками.
«Коли я була маленька, у нас дома не ставили Дідух, а от сусідка каже, що у них стояв Дідух на Різдво. Згадує, що він був без будь-яких прикрас. Просто робили гарний сніп, ставили на ніжки і все, – розповідає пані Юлія. – У нас дома мама ставила букетом у вазу всяких зернових. А ми – то так було модно – оці зернинки вівса, льону, пшениці обплітали фольгою різнокольоровою. І у баби теж у вазі стояв букет такий завжди. Ці букети стояли, можна сказати, цілий рік. Збирали влітку і міняли їх аж на наступний рік – коли новий врожай збирали.
Та коли я вже почала плести з соломки, то часто натрапляла на відеоуроки з плетіння Дідуха. І мені дуже захотілося спробувати зробити його. У мене Дідухи прикрашені квітами, і ніжки я їм обплітаю – декорую, так би мовити. Бо я вчилася плести, і мені хотілося спробувати різні плетіння, хотілося прикрасити його якось. Словом, робила так, як відчувала, як бачила. Мені хотілося, щоб він був гарний, високий. Та з часом почала більше інформації про них шукати, читати, в людей старих питати. І тоді я вже взнала, що наші предки робили Дідух і заносили в хату перед Різдвом. А на Водохреща, після різдвяно-новорічних свят, його виносили на вулицю і спалювали».
Майстриня зізнається, що на складання одного Дідуха потрібно щонайменше тиждень часу. Увесь матеріал жінка вирощує самостійно та збирає, коли у колосках ще не утворилися зерна.
«Дідухів зробила дуже багато – і великих, і маленьких. Та це велика і кропітка робота. Не так довго його сплести, як ввесь матеріал треба посадити, зібрати, висушити правильно. Це дуже багато часу займає, – розповідає майстриня. – Дідуха виготовляють із соломи або необмолочених колосків жита, пшениці, вівса чи ячменю. Я додаю сухі трави, квіти. Для його створення вибираю найбільш рівні та красиві стебла. Коли починала плести, то читала багато різної інформації. Одні кажуть: треба плести 12 снопів,бо 12 апостолів, інші кажуть: 12 місяців, тому 12 снопів. Дехто говорить: треба сім снопів, бо сім днів Бог створив. А от старі люди розповідали, що не має значення, скільки снопів. Дідух – це обжинковий сніп. Його люди збирали і кількість колосків у ньому не рахували. Зжинали і формували, щоб він був просто гарний. Додавати теж можна різне збіжжя. Основою було жито. Згодом почали овес додавати, щоб ввесь рід збирався. Ячмінь, бо символізує господаря. Пшениця – це символ життя і достатку, а льон – багатство. З часом люди почали різнотрав’я додавати. Це все – невід’ємна частина нашого існування, ми лікуємося травами, і вони є в нашому житті. Сухоцвіти додають, бо вони означають безсмертя. Усе залежить від майстрів. Я як відчуваю, так і роблю».
Свої Дідухи Юлія Сиворакша робить у декілька ярусів, великими та пишними.
«Дідуха робимо завжди з добрими думками. Формуємо центральний пучок, потім до нього вже примотуємо наступні, – розповідає жінка. – Після цього формуємо інший ряд. І так далі. У наших предків існувало повір'я: чим багатший вигляд має Дідух, тим більш урожайним буде прийдешній рік».
Вироби з рогози мають попит
У Юлії багато різних виробів з рогози та кукурудзяного лушпиння. Загалом з такого звичайного матеріалу у жінки виходять неймовірні речі.
«З рогози я роблю багато чого: це хлібниці, цукерниці, підставки для чашок, кошики, скрині, корзинки для рушників, великі корзини для іграшок, – говорить Юлія. – Якось сплела велику скриню для іграшок. Внук попросив сплести йому саме скриню, як у піратів, щоб він туди ховав свої скарби. І я не могла йому відмовити. Зробила.
Окрім рогози, ще плету з кукурудзи. Саме з листочків з качана. Ще з дитинства пам’ятаю сумочки з довгими ручками. Вони були такі гарні і виготовлені саме з кукурудзяних листочків. І мені дуже захотілося спробувати також. Тим паче чого-чого, а кукурудзи у нас вдосталь в селі. Качан віддаю свиням, а лушпиння з нього йде в роботу. І дуже гарні і головне – екологічні вироби виходять».
Джерело: сайт газети "Чернігівщина" Марія Пучинець
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: плетіння, майстриня, Сосниччина, дідухи