Щасливий Григорій Татаренко завів племінну гусеферму

— Викупив приміщення покинутої тваринницької ферми (це були майнові паї селян). Це 6 гектарів площі. Обгородив, одне відремонтував, там і ночує птиця. Тут же все було напівзруйноване, покинуте, бур'яни по пояс. Довелося мотокосою позбивати високі. Ма меншій травичці пасуться гуси. Поки що зеленої екологічно чистої їжі їм є вволю. Взяв у оренду (невитребувані земельні паї) 30 гектарів лугу для випасу, але хай поки що тут бур'ян з'їдять. Двічі на день даю подрібнене зерно. І ніяких хімічних добавок, — розповідає 52-річний Григорій Татаренко. Живе він у Бахмачі. Гусячу ферму почав облаштовувати у селі Мале Устя Сосницького району. 27 червня завіз сюди 600 голів птиці. Тоді їм було по три тижні. Нині вже майже два місяці.
Поки що Григорій Іванович доремонтовує зерносховище (там будуть стояти зернодробилка, кормозмішувач).

— Григорію Івановичу, чому Мале Устя, а не Бахмацький район?
— Там уже вільних ні приміщень, ні земель немає. Якщо і стоять які занедбані, комусь уже належать. Там земля чорнозем. Вже розібрана. А тут піски. Якось їхав, бачу, стоять порожні приміщення. Вирішив, чому не взяти. Машина в мене є, досвід теж, сім'я підтримує. У мене два сини. Обоє закінчили Українську академію банківської справи Національного банку України. Одна невістка теж вчилася там. Вони фінансисти. Друга — менеджер. Кинулися працювати, а зарплати у початківців малі.
Вирішили, краще працювати на себе. Створили фермерське господарство «Тагрос» (Татаренки Григорій, Олександр, Сергій).
У мене є свій столярний цех, кіоски на ринку Бахмача, та і птицею займаюся вже років з десять. Я щаслива людина, у мене хобі співпало з роботою.

У 2000 році до мене в цех прийшов один чоловік і попросив стружки на підстилку птаству. Похвалився, що зробив інкубатор, мовляв, закладаю яйця, продаю курчат.
Вирішив і собі. Я мужик впертий. Тоді ще у нас Інтернету не було, по бібліотеках, по журналах збирав інформацію, креслення. І таки зробив перший свій інкубатор на 15 тисяч яєць. Другий вже був на ЗО. Так став займатися розведенням курчат. Вилупилися, продав маленькими, трохи підростив — збув м'ясом. Тримаю птицю та інкубатори вдома у Бахмачі, обійстя у мене велике.
На птицю, вирощену без біодобавок, попит є завжди. Ось кияни-оптовики приїздять, куплять одну курку, зварять, скуштують і беруть більше.
Тепер вирішив займатися гусьми. Цьогоріч закупив у Миргороді на селекційному птахопідприємстві яйця породи «гуска велика українська, сіра». Вона не вибаглива до води, отож можна тримати і без наявності водойми. Дорослі самочки досягають ваги до 5 кілограм, самці — 6.
З кожним роком гуска розношується, і за найсприятливіших умов у середньому можна отримати 40 і більше яєць на рік. У перший рік гуска несе від 25 яєць.
Кормова база є. Я вже і сіно на зиму для них заготовив. Взимку опалюватиму приміщення пічкою булер'ян (це така штука на дровах).

— Григорію Івановичу, куди діватимете пух, перо, потрохи, м'ясо, послід?
— Для посліду у нас є землі, там ми вирощуємо для птиці зерно, кабачки, картоплю, іншу городину. Пух, перо заїжджі закупівельники беруть тільки давай. Ціна до 60 гривень за кілограм. З м'ясом і потрохами не поспішайте. Якщо і різатиму, то вибракуваних. Нині рощу своїх гусочок на плем'я. Маю на три гуски одного самця. Планую, що навесні вже матиму маленьких гусенят і продаватиму їх. Забезпечу весь Сосницький район, адже гусячих ферм тут немає. Щороку буду збільшувати поголів'я. Планую за чотири роки довести до двох тисяч.
Доки розмовляли, гуси оточили нас, щипали Татаренка за колоші штанів. Він ловив їх на руки і гладив.
— Ще поставлю у Малому Усті інкубаторну станцію на 200 тисяч яєць. Будуть і бройлери, і каченята, і гусенята, і курчата, коротше — уся свійська птиця. Добовий молодняк продаватиму, — говорить Татаренко.

— Григорію Івановичу, а яка радість жителям Малого Устя від вашої ферми?
— Скоро завезу сюди подрібнювальне обладнання, отож усім бажаючим за звичайну ціну буду молоти зерно. Раніше бабусям, щоб змолоти мішок кукурудзи чи пшениці, доводилося возити його в Сосницю за сім кілометрів. Просити сусіда, платити за те, щоб забрав, привіз. Тепер можна візочком привезти.
Друге, планую з часом, як розкручуся, створити мінімум десять робочих місць (у селі 133 жителі). А ще хочеться щось і для душі зробити. Не хлібом єдиним. Не знаю, як вийде, але я хочу обладнати у місцевому клубі кімнату, де можна буде дивитися фільми в форматі 3D.


Григорій Татаренко

* * *

За даними Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, нині на теренах області займається гусьми TOB «Борзнаагроптахопродукт» Івана Іванія. Там на плем'я 1000 гусей.
Водяться гусочки, 897 голів, і у селі Щуча Гребля Бахмацького району на птахофермі. Належить вона ПП «Агролайфінвест».

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №31 (1369)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.