Про що мріють засуджені жінки

Чорний халат (роба), біла хустка, шльопанці чи скромні туфлі — їх повсякденний одяг. Сніданок, обід і вечеря, — так звана тюремна баланда. У них еротичні сни і мрії про краще майбутнє. У засуджених жінок Чернігівської виправної колонії №44 (в народі жіноча тюрма). Їх щоденний розпорядок не змінюється місяцями і роками. І тільки побачення з рідними та передачі вносять радість в їх існування. До речі, ув'язнені тут з тих, що вже сидять не вперше. У колонії відбувають покарання 725 жінок. Найстаршій 76 років, наймолодшій 19. Переважна більшість віком від 30 до 40 років. 60 відсотків сидять за наркотики, 20 — за крадіжки. Решта за інші злочини, в тому числі і вбивства. Щоб вийти на волю раніше присудженого строку, треба не тільки дотримуватися режиму, а ще й працювати. На «сорок четвірці» величезне швейне виробництво. Шиють спецодяг, обмундирування для силовиків, одяг для медиків і кухарів (до речі, останній закуповують київські ресторатори), постільну білизну, матраци, подушки. Також фасують лавровий лист. Вчаться у вільний від роботи час перукарства. Практикуються на своїх, стрижуть їх, заплітають косички під назвою риб'ячі хвости, роблять укладки.

Серед засуджених багато привабливих жінок. Навіть без макіяжу вони красиві. Майже усі відмовляються фотографуватися. Можливо, соромляться свого статусу.

У спальному корпусі мене вразила молода дівчина. Такі безвинні очі. Якби зустріла на вулиці, ніколи б не подумала, що вона не раз уже сиділа. Юлія Олійник з Миколаєва, їй 24 роки.
— Украла мобільний, тому і тут, — розповідає дівчина. — Дали півтора року.
— А за що сиділа вперше?
— Теж за крадіжку, тоді дали три з половиною роки.
— Батьки провідують?
— Вони померли. Є брат, одружений. Чекають на мене.
— Про що мрієш?
— Я зараз за дітками доглядаю (При колонії разом з мамами живуть малюки до трьох років. — Авт.). Такі хороші. Хочу вийти заміж за порядного чоловіка і народити дітей.
30 червня Юлія вийшла на волю. Я думаю: тільки б не почала знову красти!

Юлі Войтиковій з Києва 25 років, вона швачка. Кругом машинки обклеєно квіточками. В тюрму потрапила за пристрасть до наркотиків.
— Мама чекає, вона мене любить і підтримує. Як тільки вийду, поставлю зуби, бо повипадали від наркотиків.
— Можеш без «дози» обходитися у колонії?
— Угу.
— А на волі?
— Постараюсь...

Побувала я у колонії у день відкритих дверей. Чистота і порядок. Наче засудженим там живеться добре. Деякі на волі того не мали, що отримали. Та все ж, як людина забобонна, виходячи і заходячи, проказала про себе: «Господи помилуй».


Юлія Олійник

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №27 (1365)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.