Медсестра з Мени Наталія Павлова: перетворення з баби-яги на красуню

39-річна медсестра хірургічного відділення Менської районної лікарні взяла участь у реаліті-шоу каналу «1+1» «Операція «Краса». В ізраїльських клініках жінці зробили пластику носа, підтяжку обличчя, ліпосакцію (відкачування жиру), виготовили капу — вставну щелепу. 26 травня передачу показало телебачення.

У цей час Наталія Павлова вже була вдома. Після операцій та зйомок, які тривали протягом двох місяців, повернулася до свого приватного будинку, до мами Ніни Василівни, прийомної доньки Наталі, сина Артема. До роботи в райлікарні. До господарства — городів, курей, кролів.

Як живеться Наталі Миколаївні з новою зовнішністю? Чи вдається зберігати красу? Що було важким, а що приємним в Ізраїлі? Як потрапила на передачу? Випадково чи свідомо?
— Побачила по телевізору рекламу, — розповідає Наталія Павлова. — Заповнила в Інтернеті анкету. Відправила. В анкеті дуже багато питань: про сімейний стан, про життя, про дітей. Про життєві цілі. Про те, що ти хочеш змінити конкретно в собі. Заповнила, і днів через 10 мені зателефонували. Сказали, що я пройшла відбір.

— Що спонукало?
— Комплекси були з юності. Через нерівний ніс називали бабою-ягою. Довгоносиком, коли йшло «Шоу довгоносиків». Я своїми проблемами нікого не загружала, це було у мене всередині. Коли приїхала знімальна група, це для людей було цілковитою несподіванкою. Але мені хотілося дуже давно змінити зовнішність.
— Боялись операцій?
— Зовсім не боялась. Я справді йшла на них із радістю, я мріяла змінити свою зовнішність. Ніколи не стикалася з ліпосакцією, воно страшно виглядає на екрані. Жиру, який відкачали, не бачила. Не скажу, що я була товстою, ні. Важила 65 кілограмів. Зараз важу 55.

— Що було найскладніше?
— Присутність камери. Знімали майже кожен день. Якщо людина публічна, то для неї це — буденне. Для мене було дуже складно — відкриватися.
Я набагато більше хвилювалася перед виходом передачі в ефір, ніж перед операцією. Мена — маленьке містечко. Переберуть по кісточках. Багато хто підтримував. Багато недоброзичливих людей. Казали, вернеться все, що вона робила, назад. І вона ніяк не змінилася.
— Що було найбільше до душі?
— Заняття з фітнес-інструктором Леоном. Як би не було важко, але потім вже ждала його приходу. І фізкультура, і спілкування. Дуже подобалося на море ходить. Навіть увечері море було тепле.

— Відрізали косу. Не було шкода?
— Хіба трішечки. Так себе настроїла — мінятися, значить мінятися. Волосся забрала, привезла.
— Вдається вдома підтримувати форму?
— В Ізраїлі схудла на 5 кілограмів. Дома схудла ще на 5. Зовсім фанатично дієти я не дотримуюсь. Хліба їм мало, картоплі — мінімально. Зелені — багато. На сніданок кришу собі салатик. Сьогодні снідала так. Пучечок салату, пучечок петрушки і пучечок крес-салату. Усе покришила, заправила ложечкою сметани. І чашечка кави або чашечка чаю.
Я займаюся тими вправами, для яких не потрібні тренажери. Леон показав мені багато вправ, які можна робити без тренажерів, без дорогих спортзалів.

— Звикли до себе нової?
— Тепер я відчуваю душевний підйом. Скільки років я себе хотіла бачити гарною!.. Коли дивлюся в дзеркало, я собі подобаюся. Для жінки це дуже важливо. Це важливіше за золото. За кілограми ланцюжків і обручок. Для мене це набагато більше, ніж щось матеріальне. Подобатися собі, бути впевненою у собі... Хоч складнощі в житті залишилися. І господарство, і городи, Але це все робиться із душею, із настроєм.

За участь у проекті Наталія не платила. Винагороду грошову теж не отримувала. Винагорода — це нова зовнішність, новий шанс у житті.
З подарунків привезла додому в основному сувеніри. Доньці Наталочці сарафанчик, сину, студенту Ніжинського університету, пару футболок. Мандаринове дерево, яке Наталі подарували, не дозволили провезти на митниці.

Як оцінюють зміну зовнішності Наталії Павлової близькі люди, колеги?

Мати Ніна Семенець:
— Доньці сподобалося, то й мені сподобалося. Спочатку було незвично. Наче не моя донька. А тоді придивилася — моя.
Медсестра Галина Головченко:
— Тоді було багато хворих, зима, обмороження. Навантаження велике. Але дуже хотілося допомогти колезі. Коли ми її побачили вперше після операцій — мурашки пішли по шкірі, ми її взагалі не впізнали. Вона вийшла вся така легка. Було дуже помітно, що їй сподобалося, що вона помінялася, відпочила.
Начмед Менської районної лікарні Володимир Салій:
— Наташа мені й так подобалася!..

Головний лікар Петро Хомрач:
— Носик кращий, ніж у Крістіни Орбакайте. Носик зробили красивий. Оцінюю як фахівець, як чоловік. Найголовніше, що не буде комплексу неповноцінності. Фізичний недолік — для чоловіка це так собі. А для жінки — важливо.
Як працівник Наталія була — без зауважень. Трудову дисципліну не порушувала. Але була скутою. Зараз ходить з усмішкою, з високо піднятою головою. Те, що їй зробили, чудово. Прийде до хворого, усміхнеться — йому жить захочеться. Краще будуть заживати рани.
Коли Наталя їхала, для мене постала проблема — а хто буде працювати? Поміняти пов'язку, забинтувати палець — це може будь-яка медична сестра. Але перев'язувальну медсестру треба спеціально вчити, готувати. Колега Галя погодилася працювати щодня.

«Наче рукате побуло»

Поки Наталія Павлова була в Ізраїлі на пластичних операціях, у дворі в Мені побувала чупакабра.
Задушила великого рудого кроля і 17 кроленят. Живими лишилися тільки ті кролики, які сиділи в клітці на двох високих ніжках.
— У сім часов вийшла пораться, глянула, і серце стало, — ділиться мати Ніна Василівна. — Усе мертве лежить. Ви представляєте? 18 штук. Викопала ямку отакенну-о і 18 штук забехкала туди. Кріль один здоровенний був, а кроленята такі, по три місяці вже. Кріль був такий рижий. Дочка спеціально купила, щоб спарувать зі своїми кролицями. Для розводу. Я ледве його підняла, ледве донесла в ямку, щоб закопать. Красивого такого, великого, кілограм на сім-вісім. Наташа 180 рублей оддала за нього.
Кріль великий сидів окремо. Кроленята окремо.
У тій клітці, де сидів великий кріль, вирвали двері, остались одні завіси з резини.
У другій, де кроленята, одірвало дошку збоку і залізло через верх. Залізом була накрита клітка, залізо скинуло.
Подушило всіх кролів. Але не їло.
Сталося це все 5 чи 6 квітня. Бо коли Наташа повернулася, кролі вже були подушені. Собака не почув. І сусідський собака, він тут поряд, теж не загавкав. Калітка була на крючку. Калітку одкрило. Ну наче рукате побуло!

Матеріали по темі:

Як в Ізраїлі перетворили менянку на привабливу та впевнену у собі жінку (фото, відео)

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №23 (1361)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.