Художниця в ув’язненні

Мистецтво не можна посадити за ґрати. В Чернігівській жіночій колонії тимчасово живе і творить ув’язнена Онега Котко. Талановита художниця потрапила за решітку через наркотики. Але й за бетонним парканом не полишила улюблену справу.

В колонії Онега малює мало не щодня. Вона працює бібліотекарем. Коли немає відвідувачів бере пензлі та фарби і творить справжні шедеври. Розповідає, що на створення картини витрачає два-три дні.
Малювати Онега почала ще з дитинства. Її батькам доводилось щонайменше раз на півроку робити ремонт у квартирі, бо маленька художниця розмальовувала шпалери.
Сьогодні їй вже сорок два, і тепер вона малює не в батьківській оселі, а на парканах колонії. У виправному закладі є картинна галерея, створена засудженою. Жінка розмалювала внутрішній паркан, звісно ж, із дозволу керівництва.

Водоспади, хатинки в лісі, зимовий пейзаж – все це не побачать пересічні чернігівці. Ця краса лише для ув’язнених, які відбувають покарання в Чернігівській колонії. До речі, до творчості своєї подруги засуджені ставляться з повагою. Дехто навіть просить навчити малювати так само гарно. Але, щоб досягнути такого рівня майстерності, потрібні роки практики. Онега це добре знає.
Свого часу, до колонії, жінка працювала художницею в бюро ритуальних послуг. Вибивала портрети на камені. «Місце не дуже радісне, – згадує ув’язнена художниця, – але техніку можна добре відшліфувати».

А був період в її житті, коли вона майже 8 років не малювала. Каже, що потім важко було відновлювати майстерність. Відтоді жінка намагається не робити перерви у своїй творчості.
Перебуваючи за ґратами, використовує кожну вільну хвилину, аби робити те, до чого прагне душа. Малює Онега і на папері, і на дошках. Використовує для створення своїх творів будь-які підручні матеріали. До речі, жінка захоплюється ландшафтним дизайном. Навіть на території колонії створює ландшафтні композиції. Використовує все, що може знайти на території колонії, – листя, камінчики, гілочки.

Свої ж картини Онега здебільшого дарує. Ними прикрашають деякі приміщення в колонії – такі, наприклад, як будинок матері та дитини. Зберігати їх десь у себе засуджена не може, не вистачило б місця. Фарби та пензлі їй видають у колонії. Онега вдячна, але мріє про якісніші матеріали. Наприклад, масляні фарби. В колонії – це розкіш. Максимум, на що можна розраховувати, – акварель та гуаш.
Засуджена мріє вийти на волю та поринути в улюблену справу. Вірить, що буде щасливою, незважаючи на всі перешкоди. До речі, її ім’я – Онега – в перекладі з карельської означає – «Круті пороги».

Назар Поліщук, фото автора, «Деснянка вільна»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.