Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям про людей » Валентин Буряченко: армія – це добрий старт у житті молодої людини

Валентин Буряченко: армія – це добрий старт у житті молодої людини

Валентин Буряченко
Минулого тижня Українське військо відсвяткувало своє 20-річчя. На запитання журналістів з цієї урочистої нагоди відповів начальник регіонального медіа-центру Міністерства оборони України у Чернігів підполковник Валентин Буряченко.
– 20-річчя армії - дуже серйозна дата. Чим Ви як кадровий військовий пишаєтеся? Що для Вас є предметом гордості?
– Пишаюся своєю належністю до Збройних Сил України. Свою службу починав солдатом ще за радянських часів. Був безпосереднім учасником створення вітчизняного війська. Горджуся молодшим поколінням українських військових, справжніх патріотів.

– Чернігівщина військова. Яка вона сьогодні? Які представлені війська? Яка структура? Якщо це не військова таємниця звісно...
– У селищі Десна розташований найбільший навчальний центр Збройних Сил України, який готує для Сухопутних військ фахівців за всіма спеціальностями, у Гончарівському – 1-ша окрема танкова бригада, яка озброєна українськими модернізованими танками «Булат». У Чернігові на місці колишнього штабу Північного оперативного командування знаходиться Територіальне управління «Північ», яке керує військовими комісаріатами та центрами комплектування військовослужбовцями служби за контрактом у семи областях України та місті Києві. В обласному центрі також дислокуються полк зв'язку, регіональний центр радіоелектронної розвідки «Північ» та ще кілька військових частин і установ різної спрямованості.

– Біда радянської армії - дідівщина? Чи перейшло це у спадок української армії?
– Сьогодні в українській армії термін служби солдата стройовика становить один рік, а для тих, що мають вищу освіту – 9 місяців. Саме цим рішенням у так званої дідівщини було вибито підґрунтя. Адже не стало «дідів», «черпаків» тощо. Тобто тих, хто в радянській армії вважався таким таким, відслуживши два та півтора роки. Більше того, в українській армії існує практика комплектування військових частин новобранцями одного призову. Серед інших новацій – позбавлення солдат від виконання непритаманних їм функцій. Як приклад, немає нарядів по їдальні, адже солдат годують цивільні фірми. А у Гончарівському навіть чергування на КПП та сховищах несуть не стройовики, а працівники ВОХОРу: звільнені у запас місцеві контрактники, прапорщики та офіцери. Це дає можливість солдату займатися тим, чим йому належить — бойовою підготовкою.

– Наскільки є боєздатною, мобільною і динамічною наша армія? Якщо завтра війна? Чи вистачить палива у танках?
– За це можете не хвилюватися, вистачить і палива, і не лише. Наша армія боєздатна і мобільна. Кожного навчального року у Збройних Силах України проходить чимало різних навчань, а наприкінці проводиться наймасштабніше з них, як своєрідний іспит на боєздатність. Минулого року таке навчання мало назву «Взаємодія-2010», в цьому – «Адекватне реагування-2011», наступного року планується «Рубіж- 2012». Так, до «Адекватного реагування-2011» залучалось близько 10 тисяч військовослужбовців, понад 2300 одиниць бойової техніки, серед них - 40 бойових літаків, 31 вертоліт та 33 кораблі. Принагідно хочу зазначити, що активну участь у навчаннях брав і підшефний корабель нашої громади – морський тральщик «Чернігів».

– Що можете сказати про контрактну службу і систему призову? Чи відповідає ця система вимогам часу? У всіх політиків на вустах контрактна служба. Що реально зроблено в напрямку професійної армії? Що вже реалізовано?
– Повний перехід української армії на контрактну основу передбачається до 2015 року. До цього терміну поступово збільшується кількість контрактників і відповідно зменшується кількість солдат-строковиків. У своїй роботі командири, перш за все, опираються на досвідчених контрактників. Саме вони в підрозділах складають справжній бойовий кістяк.
Створюється інститут професійного сержанта. Вже у військових частинах на посадах командирів взводів замість офіцерів проходять службу випускники сержантських коледжів, за плечима яких трирічна професійна підготовка.
Останнім часом збільшилося грошове утримання контрактника. Воно становить в межах 1800-2700 гривень в залежності від займаної посади та вислуги років. Скажу відверто, це дозволяє Збройним Силам України конкурувати на ринку праці, зокрема, що стосується такого регіону, як Чернігівщина. Відбір в контрактники ретельний.

– Як за останні роки змінився призовник? Ходять легенди, що раніше давали хабарі, щоб уникнути армії. Зараз навпаки - роблять все можливе, щоби сини туди потрапили. Прокоментуйте цю «чутку».


– Змінився не стільки призовник, скільки саме життя, що кардинально по-іншому формує його поведінку. Що маю на увазі? По-перше, сучасній українській армії не потрібно великої кількості призовного ресурсу. Сьогодні під час призовних кампаній до війська відбирають в десять — п'ятнадцять разів менше новобранців, ніж за радянських часів. Відтак, головний акцент працівники військкоматів ставлять на якісному відборі призовників. Хворим, психічно неврівноваженим, з неповною середньою освітою, тим, хто має приводи до міліції або судимість, до армії – зась. По-друге, армія – це добрий старт у житті молодої людини. Особливо, що стосується працевлаштування. У тих, хто відслужив. шансів набагато більше. Отож і просять батьки та й самі хлопці, щоб їх забрали до війська.
Трапляються випадки, коли юнаки намагаються приховати свої хвороби. Але на їхньому шляху створено надійний «фільтр»: медичні призовні комісії, чисельні аналізи, навіть на СНІД та гепатит С, а за потреби й додаткові обстеження у цивільних лікарнях.

– Як Ви ставитеся до досвіду Естонії, Швейцарії? Це маленькі країни, які мають мільйонні боєздатні армії, бо автоматична зброя знаходиться у домі кожного справжнього чоловіка. Чоловіча частина цих країн періодично проходить військові збори. У випадку війни швидко оголошується мобілізація. Чи не думаєте Ви, що це відповідає і українській козацькій традиції? Що заважає перейти саме до такої природовідповідної форми організації Збройних сил?
– Оскільки це маленькі країни, можливо цей досвід їм і підходить, Україні вважаю, що ні. Козацька традиція вийшла з давньоруської. Це коли військо було професійним, а на випадок ворожої навали чи наступальних походів скликалося ще й народне ополчення. Тобто відбувалася мобілізація. Такий принцип діє й донині у багатьох арміях світу і в нашій зокрема. В українській армії відновились практика проходження військових зборів для запасників та військово-спортивна підготовка для шкільної молоді. Як приклад назву Чернігівщину. Цього року в Десні пройшли перепідготовку запасники розвідники та стрілецький батальйон територіальної оборони. Три роки поспіль на Гончарівському полігоні старшокласники Чернігова і району виконують вправи зі стрільби.

– Чи правильним було 20 років тому формувати українську армію на базі радянської, а не формувати «з нуля» на основі української традиції? Чи не призвело це до зміни кольору прапору без зміни суті?
– Іншого шляху не було. В спадок від радянської армії Україні дісталося майже мільйонне угруповання військ, ядерна зброя, велика кількість техніки, військових баз, арсеналів, містечок тощо. Тож з нуля не вийшло би. Якщо хоча б частина цієї зброї потрапила до рук різних екстремістських угруповань, нас-лідки були б катастрофічними. Ми змушені були опановувати та брати під контроль ситуацію. Це по-перше.
По-друге, йшов процес переміщення військовослужбовців до національних армій. Тільки з Росії до української армії повернулося 30 тисяч офіцерів та прапорщиків. Так, ми пішли довшим шляхом. Але всі ці роки українська армія є гарантом цілісності і суверенітету нашої держави. Українські вояки беруть активну участь в операціях з підтримання миру під егідою ООН в різних куточках планети, міжнародних військових навчаннях, програмі НАТО «Партнерство заради миру» тощо.

– Скільки у сучасній армії генералів? їх меншає чи більшає? Що з чисельністю самої армії?
– Дехто з цивільних плутає міліцейських, прикордонних та генералів інших військових формувань з генералами армійськими. Відтак формується думка, що їх сила силенна. Навпаки. В українській армії всього 130 штатних генеральських посад. Вони укомплектовані на 90 відсотків. Кількість генералів у співвідношенні до кількості військ у нашій армії відповідає середньоєвропейським нормам. Гене-ралів у Збройних Силах України майже стільки, як і в польській армії, менше, ніж у німецькій, набагато менше, ніж в американській та російській.
Наразі відбувається плановий процес оптимізації чисельності війська. На 31 грудня цього року ми матимемо 192 тисячі осіб, з них 144 тисячі військовослужбовців. Верховна Рада та Президент України затвердили чисельність Збройних Сил України на 2012 рік у кількості 186 тисяч осіб, з них 139 військових, решта – цивільний персонал.

– Україна виховала багато військових. Яким чином відбувається їхня перекваліфікація на «мирні» професії і як вони себе знаходять у реаліях нашої буденності?
– Скорочення Збройних Сил України відбувається поступово. В першу чергу звільняють військовослужбовців, які мають право на пенсію. Багато з них пройшли курси перекваліфікації за різними спеціальностями за кошти ОБСЄ та НАТО. Скажу так, хто був активним та ініціативним під час служби, той знайшов себе і в цивільному житті та успішно працює.

Олег Головатенко, «Главная черниговская газета», №28, от 12.12.11

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Валентин Буряченко, Олег Головатенко, «Главная черниговская газета»

Добавить в: