Українське в Україні знову в моді, - переконана вишивальниця Валентина Литовченко

Чи можна зі звичайної сільської хати зробити музей? Можна! Яскравим прикладом цього є будинок жительки села Ярославка Бобровицького району Валентини Литовченко, де в око впадають не лише вишиті подушки та скатертини, а й десятки картин, які «оселилися» на стінах кімнат.

Ікони, натюрморти, пейзажі, портрети... Очі розбігаються. З ними світлиця виглядає охайною, святковою та затишною. А родина Литовченків живе у світі краси, в чарівному, казковому світі барв, який прагне передати на полотні господиня.

- Коли ви встигаєте? - поцікавилася у жінки.
- Просто дуже люблю вишивати, - зізналася майстриня. - Шила б усе, що бачу. Та, на жаль, вже зір не той. Але радує, що донька мене наслідувала і тепер поповнює нашу, так звану, колекцію.
За словами Валентини Сергіївни, спеціально вишивати її ніхто не вчив. У дитинстві просто спостерігала, як це робить мама. Сьогодні жінка володіє кількома техніками. Вміє мережити, вишивати гладдю... Але серцем прикипіла до «хрестика».
Майстриня жартома каже, що коли зібрати усі її роботи, то і хати не вистачить. «Скільки у мене вишиванок - я, по правді сказати, не знаю», - сміється пані Валентина.

- Що найголовніше для вишуканої роботи?
- Щоб картина була гарною, - переконана жінка, - потрібно мати почуття кольору. А з ним треба народитися. Так, можна вишити троянду, скориставшись трьома відтінками червоного. Але це буде реміснича робота, як для базару. Для художньої - потрібно щонайменше 6-10 відтінків, при цьому так їх добирати, щоб вони гармонійно поєднувалися з іншими кольорами.
Всім своїм картинам Валентина Сергіївна віддає часточку своєї душі, усі вони дуже дорогі для неї. Та й хіба не зріднишся з вишивкою, коли, скажімо, над іконою вона працює понад три місяці?
Мабуть, саме тому, що важко розлучатися зі своїми «дітьми», жінка і не продає своїх вишиванок. Дарує, але не продає!

«Знаєте, одна річ, коли дитина йде у сорочці зі звичайним малюнком, інша - коли у вишиванці. Це ж так святково, - переконана пані Валентина. - Тим паче, що кожна вишивальниця у свою роботу вкладає любов, якісь свої настрої, почуття... І все воно передається. Жодна людина не сяде вишивати, коли роздратована або зла. Готова заприсягтися, у неї нічого не вийде».
Отже, на нашій землі живе чудова художниця, людина з баченням прекрасного, витонченим смаком, високим професійним рівнем виконуваних нею робіт. І дарма, що вона не має за свою працю високих нагород. Найголовніше - її роботи люблять односельчани, а саму майстриню поважають і пишаються нею.

Тож побажаємо цій чудовій жінці постійного натхнення, життєвого довголіття і творити, творити, допоки стане здоров'я і снаги.



Мирослава Гордієнко, тижневик «Чернігівщина» №45 (084)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.