Дмитро Литвиненко зробив сажотруску

52-річний Дмитро Литвиненко з села Кудрівка Сосницького району — сажотрус. Їздить по селах, чистить димоходи. Сажотруску Дмитро Григорович винайшов і змайстрував сам. П'ять років назад. Тепер віником шкрябати не треба. На даху на трубу одягається «бочка-пилосос», що витягує сажу.
— Винайшов пристрій через лінощі. Газу у нашому селі нема. Чистити димохід віниками важко, ще й брудно. Жінка сажу чистити не хоче, а я дрова колоти. Тому і зробив сажотруску і колун дров (про нього читайте нижче), — усміхається Дмитро Григорович.

Двигун — з «Риги», вентилятор — з іномарки

— Як працює сажотруска?
— Це бочка, що діє, як потужний пилосос. Складається з вентилятора та двигуна. Вентилятор поставив з якоїсь іномарки. Він і смокче сажу, як пилосос. Двигун витягнув з пральної машини «Рига». А це конденсатор—з двигуном разом був, — демонструє свій винахід Дмитро Григорович. — Спочатку вставляв сажотруску у піддувайло, потім зрозумів — треба у трубу, ту, що на даху. За мною повторюють — подібні сажотруски вже інші хлопці поробили. Та моя потужніша.
Дмитро шістнадцять років пропрацював токарем у колгоспі, п'ять — на радіозаводі.
— Робив лісником і вчився на економіста у Сосниці, — розказує про себе чоловік.

— Скільки електроенергії «їсть» сажотруска?
— Зовсім мало, як лампочка. Вона дуже слабенька. Ну, як пральна машина, може, — відповідає, подумавши.
У Сосницькому районі, крім Кудрівки, залишилися й інші негазифіковані села: Бутівка, Велике Устя, Змітнів, Киріївка, Козляничі, Конятин, Хлоп'яники. Добре, якщо господар має сили і здоров'я почистити сажу. А як бути старій бабці?

Спочатку Литвиненко трусив сажу тільки у своїй хаті.
— Три-чотири роки назад Дмитро разом з хлопцями почав чистити димоходи у Ко-рюківському, Менському, Сосницькому, Новгород-Сіверському районах, — підключається до розмови жінка Дмитра, 51-річна Наталя. — Я з Ріпок. Кажу чоловіку: їдь ще й на моїй батьківщині чистоту наведи, — всміхається.
— Мінімум їду за п'ятьма замовленнями,— каже чоловік. — Буває, чистимо восени, до Покрови і після. Але основна робота у нас до Пасхи.

«Чорний факел б'є годину»

— Покажіть сажотруску в дії.
— Зараз, тільки за Колею з'їжджу, він допоможе. Я на кришу не полізу, — відповідає Литвиненко.
— У Дмитра операція була, — пояснює жінка.
Чоловік задирає футболку. На спині, вище куприка — шрам.
— На спині дві грижі. Третя група, — зауважує Дмитро.
Микола Антощенко — мій сусід. Допомагає мені близько двох місяців.
Я хлопців собі маленьких шукаю, таких, щоб хутко лазили. Коля — п'ятий з тих, хто мені помагав, — розповідає сажотрус.
— На початку 80-х, коли колгоспи були, Діма з батьком зробили для себе трактор. Тоді ще ніхто в селі їх не мав, — поки Дмитро іде за допомогою, жінка показує трактор у дворі. — Це після нашої свадьби якраз. У нас недавно оце тридцятиріччя було. Двох доньок виростили.
На двір виходить донька Литвиненків Світлана. З нею однорічний син Денис. Він приїхав з мамою з Києва, погостювати. У дворі стоїть його дитячий басейн.
— Труси, але щоб у басейн не летіло, — каже Наталя Дмитру.
— Колю, подивись, куди вітер, — прислухається до жінки чоловік. — Якщо у басейн, накриємо чимось.

— Двір після чистки брудний?
— Ми завжди попереджаємо: убирайте з двору одежу. Та різні історії бувають. Одній бабі у Кудрівці сажу трусимо, а сусідці чорна хмара на білі рушники летить. Сварилася. Ми її попередили: вона все познімала, а потім другу партію рушників повісила, — згадує Дмитро. — Якось чоловіку у Блистові накрили сажею круту машину. Трохи не загадав перемивати. Кажу: проїдь, вітром здує.
Коля ставить драбину і лізе на дах одноповерхового будинку Дмитра. Я разом з ним.

— З даху хлопці не падали?
— І руки ламали. Наверх лізеш, треба парашут брати. Та ніхто не бере, — сміється Дмитро Григорович.
Він стоїть унизу: підключає дроти, відкриває в печі дверці, засувки.
Сажотруска за допомогою вірьовки затягується на дах.
— Неважка — кілограмів дванадцять,— каже Коля.
Конус сажотруски він вставляє у трубу. Дмитро каже знайшов конус на смітнику.
— Буває труба квадратна чи розмір труби не збігається з розміром конуса сажотруски. Тоді беремо мішки, обмотуємо ними трубу, якось пристосовуємося, — пояснює Дмитро.
Коля вмикає сажотруску. Вона шумить, справді, як пилосос. Кілька секунд з труби летить чорний дим.
— Як сажа є, то чорний факел півгодини б'є, а то й годину. Ми свою трубу чистили місяць назад, — пояснює Дмитро.

— Дмитре Григоровичу, що цікавого у трубах знаходили?
— Антени. Люди спеціально вставляють у труби. Ліняться жерд ставить. Приходиться антени виймати, трусити сажу, потім назад вставляти. Це все час.
— Що під час чистки відбувається в хаті?
— Ні диму, ні сажі. Все наверх шурує.
— Як зрозуміти, що треба чистити піч?
— Може дим у хату іти. Якщо димохід буде забитий, сажа в трубі може загорітися. Зазвичай піч чистять незалежно від того, іде дим, чи ні. Весна прийшла — треба чистити. Це ж пожежно небезпечне діло, —каже Дмитро.
— У німців сажотрус — дуже почесна посада. У нас, на жаль, ні, — додає.


...і з колуном дров

За чотири години — причеп дров

П'ять років по тому Дмитро придумав електроколун дров. Каже, сам лінився рубати дрова. З одного боку валу колються дрова, а з іншого — оббивається кукурудза. Тепер у Дмитра Григоровича завжди повно наколених дров. Каже, за чотири години можна наколоти причеп.
У колуні стоїть двигун 7,5 кіловата з радянської ветеринарної установки. Робить 900 оборотів у хвилину. У колун можна вставити й інший двигун — з віялки, сіялки.
Вмикаєш колун — з одного боку починає крутитися конус з різьбою. З іншого, у барабані з пральної машини «Рига» — ланцюг від велосипеда.

Конус свердлить дерево кілька хвилин, і воно розпадається на куски. Конус Дмитро виточив сам.
З іншого боку колуна по барабану «ходить» ланцюг, б'є кукурудзу. Дмитро кидає у барабан качани, закриває дверці. Через кілька секунд знизу, з дірочок у барабані, сиплеться зерно. Можна кукурудзу побити і на січку, для маленьких курчат. Січка сиплеться у спеціальний фартушок.
— Місцеві вже штук шість таких колунів зробили. Сподобався хлопцям. Дуже, — каже Дмитро. — А ми свату конус поставили на трактор. Мотор із трактора його і крутить.


Помічник Литвиненка Микола

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №24 (1310)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.