У хаті Петренків завжди ходять узутими

У закордонних серіалах герої заходять до будинку чи квартири, не роззуваючись. Як зайшли з вулиці у черевиках, так і пішли до спальні. Та й на підлозі там не побачите килимів чи доріжок. Не модно. Ну, хіба що біля каміна пухнастий килимок.

У хаті Василя та Анастасії Петренків із села Галайбине Борзнянського району теж не стелять килимів, та й по хаті господарі завжди ходять узутими. Адже підлога в їх будинку як була глиняною при будівництві, так і залишилась до сьогодні.
— Хату ми побудували у 1965 році. Тоді у більшості земляний пол був (так називають глиняну підлогу), — говорить Василь Павлович. — Стелить дерев'яні поли тоді у нас було ні за що, а тепер воно уже і не треба. Ми ближче до дочки збираємось переїхати, у Сумську область, та все ніяк.

— Земляна підлога практична, — втручається у розмову Анастасія Іванівна. — Раз на тиждень-два помазав, та й немає проблем. Ні мити не треба, ні фарбувати. Тільки що підмітати.
— І взуття знімати не треба. Це зараз уже старі. А як раніше хазяйство. Раз по раз то в хату, то з хати. Не назнімаєшся. А як взутим заходити, то брудно дуже. Воно ж, знаєте, на черевики поналипає усякого.

Сам процес мазання займає, за словами подружжя, не більше як півтори-дві години.
— Глини у нас за селом повно. Копнув на глибину сантиметрів 30 і набирай скільки треба. Аби помазати нашу хату, вистачить відра чотири.

Справа Василя Павловича принести глину, а там вже робота жіноча. Баба Анастасія бере відро. Засипає глину, а тоді наполовину розводить водою. Добре вимішує, аби не було грудочок. І матеріал готовий.

Технологія мазання проста.
— Добре вимочую тряпку у глині і починаю нею возити по полу, наче мию, — демонструє Анастасія Іванівна. — Одна хата, кухня, сіни. На все треба хвилин сорок. Процес недовгий, аби сили були. Тоді застеляю дорожками, аби глина встигла висохнути. Сохне вона теж швидко. За час-два уже і знімаю дорожки. Підлога готова.

— Пофарбувати и можна? Веселіше було б.
— А чого ж не можна. Глину змішують разом з тирсою. Підлогу рівняють, а тоді красять. Але я такого не робив. Навіщо? — каже Василь Петренко.

— Пилу від такої підлоги, мабуть, багато.
— Коли діти малі були та ганяли по хаті, так справді нормально куріло, а зараз тихо, ніхто не бігає. І пилу ніякого.

— Ви діда ніколи на сварили, що у людей дерев'яна підлога, а ви мазати мусите щотижня? — цікавлюся в Анастасії Іванівни.
— Та чого ви так дивуєтесь? — не розуміє Анастасія Іванівна. — Зроду такі долівки були. А тепер красок усяких понавидумували, поналіплювали. А хто його знає, чи добро з них яке є. Це все ж таки натурально.

Взимку, запевняє подружжя, від глиняної підлоги тепло йде, а влітку — приємна прохолода.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №22 (1308)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.