Українська вишивка має оберегові функції

Творчість Тетяни Протчевої є знаною не тільки в нашій країні, але й за її межами, - майстриня популяризує сучасне мистецтво української вишивки. Пані Тетяна її презентує як невід'ємну й одну з найяскравіших складових культури українського народу. Всі твори майстрині захоплюють передусім поєднанням сучасних культурних тенденцій та старовинних традицій.
Одна з персональних виставок Тетяни Протчевої на початку грудня відбулася і в Чернігові. Центральним експонатом став вишитий яскравий соняшник, звідки і назва - «Квітка-душа». Відвідувачі мали нагоду переконатися в унікальності робіт художниці, - в них переважають три напрямки - квіти, посуд, національні орнаменти, які використовуються у вишиванні картин, листівок... краваток. Саме найяскравіші деталі чоловічого гардеробу опинилися під прицілом авторських розробок майстрині: крім краваток, здобули популярність вишивані метелики та хустинки для фраків. Заслуговують особливої уваги ікони, а також вдягнені в національний колорит ляльки, для яких пані Тетяна власноруч вишиває вбрання та розшукує рідкісні прикраси.

Вишита карта України

Одним з центральних експонатів виставки можна справедливо вважати карту України. Вона узгоджена в інституті картографії, а тому є канонічним витвором мистецтва. З означених причин карта просто не може бути неточною, або з помилками. За кордоном пані Тетяна підтримує імідж нашої держави передусім цим експонатом, де кожен регіон України представлений притаманним йому орнаментом.

Для виконання карти майстриня використала тканину Луцького шовкового комбінату. До речі, він є одним з небагатьох працюючих на колишньому пострадянському просторі, де виробляється канва для вишивки (мама пані Тетяни навчалася в Луцьку, - саме від неї майстриня успадкувала любов і хист до вишивки - Авт.). Жінка підтримує не тільки національні традиції, а й сімейні. На підтвердження цьому серед виставочних робіт можна побачити принаймні дві - у вигляді генеалогічного дерева родини пані Тетяни.
Ідея поєднання українців спільним проектом (мається на увазі карта), які живуть у різних куточках світу в майстрині виникла давно, але втілити в життя задум вдалося тільки 2009 року.

Проект під назвою «Україна - єдина країна» стартував саме у Луцьку з означених вище причин.
Вишивальниця долучає до справи всіх охочих українців через виконання декількох стібків на карті. Зараз вона має їхати до Канади. Українці з діаспори також приєднуються до цієї програми.
А ось і бесіда з Тетяною Протчевою:

Знай наших!

- Я знаю, що посадовці й діячі мистецтв, наприклад, Олег Скрипка, мають у своєму гардеробі речі з Ваших колекцій...
- Так. Мені подобається популяризувати українську вишивку, тобто, нести її в народ. Якщо людина, представляючи нашу державу, має в своєму гардеробі якусь певну річ (наприклад, метелик для костюма, як у пана Олега - Авт.) з уособленням національних мотивів, я вважаю, -це і є візитна картка українця.

- Які країни ви вже відвідали?
- Японію, Америку, Шотландію, Ізраїль, Туреччину. Минуло лише півроку, як я повернулася з Китаю. Вважаю досить вдалим способом розповідати про нашу країну через вишивку.

- Як китайці сприйняли нашу культуру?
- Я бачила в очах людей радість і зацікавленість. У Китаї я реалізувала проект під назвою «Світ власними руками», до якого приєдналося 192 країни-учасниці. Спільні зусилля представників (кожен з них виконав по декілька стібочків - Авт.) створили оригінальну карту світу, а наприкінці жовтня вона була передана до музею міста Шанхай.

- Пані Тетяно, розкажіть про Вашу оригінальну техніку вишивання ікон...
- Біблейська тематика представлена святими, німби яких виконані ниточкою, що світиться у темряві. Себто, - це розробка моєї власної ідеї, або втілення авторського задуму. П'ять років назад в Японії, під час перебування на виставці, майстриня подарувала мені нитки, які світяться в темряві. До того часу я навіть і не знала про їх існування.

- Напевно, щоб створювати такі ікони, людину має щось надихати?
- Для мене ікони завжди були джерелом натхнення, але внутрішньо я відчувала, що не готова взятися до їх. виконання. Взагалі, це досить цікава тема для обговорення. Спочатку мені подарували особливі нитки. Наступною подією стала цьогорічна виставка в Ізраїлі, в якій я брала участь. Там мені презентували тур по святим місцям. А по приїзді в Київ я вже свідомо отримала благословення у Флорівському жіночому монастирі. Відтоді я і працюю над створенням ікон. Втім, усі події за життя кожної особистості відбуваються суто канонічно (автентично). Я дуже раджу всім, хто створює ікони, або має такі наміри, отримати благословення.

Творча родина

- Як ви «прийшли» до вишивання краваток?
- У творчості я завжди раджусь зі своєю родиною - сином та чоловіком. Без їхньої підтримки я б не досягла такого успіху. Щиро вдячна своїм чоловікам за допомогу, - вони часто готують вечерю й запрошують мене до столу, а також прибирають в оселі.
Першу краватку я вишила для сина, бодай головним ініціатором ідеї виступив чоловік. Син вдягнув її до університету, а по поверненні додому сказав: «Мамо, супер! В тебе будуть замовлення!». Саме тоді я зрозуміла, що краватки з українським традиційним орнаментом актуальні й матимуть попит. Син навчається в Національному медичному університеті імені Богомольця, і для студентів, які обмежені в коштах, я розроблюю дизайн виробу, де вишивки менше, і, відповідно ціна для студентів стає привабливою.

- Син долучений до справи?
- Звісно, він вміє вишивати. Але захоплюється створенням радіокерованих літаків. На своїх «крилатих» моделях він вишиває своїми руками певні позначки. Але якщо треба бути долученим до справи, то він неодмінно це робить. Наприклад, був включений у процес під час перебування зі мною в Китаї. Одже, презентує Україну, коли це потрібно. І мій чоловік також є творчою людиною - він створює копії моделей літаків.

- Досить дивно бачити на картинах посуд, розкажіть про це...
- Я - жінка і дуже люблю посуд, особливо розписаний у техніці «гжель». Мотиви російської кераміки мені припали до душі ще й тому, що мій батько - росіянин. Взагалі, культура цього народу для мене дуже приємна.

«Гжель» - це техніка художнього розпису в блакитних тонах, які мають на людину розслаблюючий та заспокійливий вплив.
У Києві пані Тетяна створила перший міжнародний музей вишивки, де іноземці мають можливість ознайомитися з українською культурою, а українці - з культурою інших країн. З усіх куточків світу, де щастить побувати майстині, вона обов'язково привозить експонати. Погодьтеся, далеко не кожен громадянин нашої держави має можливість побачити вишивку інших народів.

Шануй українське!

- Я бачу речі на всі випадки життя, обрамлені в українську культуру...
- Так. Я прагну знайти поширення своїй творчості не тільки через традиційний український рушничок (який зазвичай зберігається в шафі), але й речі, що використовуються у побуті. Це вітальні листівки, картини, ікони, ляльки, краватки, - головне, щоб ці речі «мали життя», а не перетворювалися на мотлох.
Я люблю декорувати (мається на увазі оздоблення інтер'єру). З'являються цікаві речі, які через поєднання технік та елементів підсилюють нашу культуру (наприклад, декорний вінок з красними ягідками, які дуже нагадують калину - Авт.).

- Я помітила, що у своїй творчості Ви застосовуєте елементи Трипільської культури...
- Це прадавня культура українського народу, яка сягає своїм корінням у V- IV століття до нашої ери. Мені дуже подобається кольорова гама сюжетної лінії Трипільської кераміки й самі орнаменти. Коли вдягаєш, приміром, краватку або іншу річ з таким візерунком - вона автоматично стає оберегом, тому що у багатьох елементах є символ нескінченника (а щодо краваток - є колекції як з трипільськими мотивами так і традиційними українськими).


Майстриня презентує свою вишиту листівку

Тетяна Леонова, тижневик «Чернігівщина» №52 (275)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.