Оксана Дубінська творить картини з пір'я та вермішелі

Головний лікар Седнівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини 37-річна Оксана Дубінська щодня об'їжджає чотири села за викликами. А ще вона прикрашає лікарню. У кабінеті Оксани Миколаївни висять картини з пір'я та вермішелі. У саморобних вазочках квіти з пір'я.

— Мені з дитинства подобалося щось оригінальне вигадувати. Самій втілювати задумки у життя. У мене мама швачка, і я змалечку вчилася шити і плести. Перші брюки пошила десь у сьомому класі. Здалися такими гарними. Кинулася вдягати — щось погано налазять. З'ясувалося, що я «крісла» не викроїла. Згодом навчилася шити і сукні, і костюми. Та у швачки не пішла, бо мріяла стати лікарем. І стала. Працювала у Нехаївській дільничній лікарні Коропського району. Там і почала прикрашати лікарню. Аплікації зі шматочків тканини, натюрморти, власноруч виготовлені картини порозвішувала, де тільки могла. Вийшло затишно і красиво.

Коли мене призначили у Седнів, приїхала і вжахнулася. Розруха. Старенькі, ще 90-х років, занавіски. Краси і затишку так захотілося! Бюджетне фінансування невелике. Де взяти гроші на ремонт лікарні? Зібрала колектив, порадилися і взялися до роботи. Металолом здавали. В старому лікарняному саду збирали яблука. Кропива по коліна, а ми збираємо, треба ж якусь копієчку заробити! Після того три дні і три ночі чухалися. На седнівські свята пиріжки пекли і продавали. Зрештою, відремонтували лікарню. Пам'ятаю, клеїли шпалери в палаті денного стаціонару. Як уявила, що хворий лежить під крапельницею і дивиться на білу стелю і одноманітні стіни, захотілося чимось розвеселити. От вирізала із шпалери пальму, слонів, зробили аплікацію на всю стіну. Поставили всюди квіти.

— А картини з пір'я?
— У коридорі і в палатах їх не вішали, бо там треба регулярно робити вологе прибирання. Отож розмістила їх у себе в кабінеті.

— Де ж пір'я берете?
— Санітарка Галина Бабич приносить. У мене хазяйства немає, а в неї гуси, качки, кури...

Зазвичай роблю щось із пір'я вдома. Мудрую години до третьої ночі. Це так заспокоює, аби ви знали. А потім з пилососом за кожною пір'їною ганяюся. Чоловік каже: «Я і голову б не морочив». Оце ще додому не встигла віднести, — Оксана Миколаївна відчиняє шухляду робочого стола і дістає згорток газети, а в ньому пір'я. — Основу для квіток і картин збираю на вулицях. Іду, бачу якусь гілочку красиву — і в сумку. Навибираю гарних і обмотую стебельця м'яким пушком. Підбираю пір'їночку до пір'їночки. Складаю у квіточку. Зв'язую тонюсіньким мідним дротиком. Прикріплюю до гілочки. Фарбую. Накупила різнокольорових балончиків. Найбільше люблю світло-коричневий і сріблястий колір. Побризкала, прикріпила блискітки — і готово. Вазочка — обрізана пляшка-півторачка. Фарбую її теж. Щоб квітки її не повалили, заповнюю квасолею. А оця вазочка — баночка з-під пудри. Все, що під руку втрапить. Якщо є рамка, вставляю у неї композиції з пір'я, і виходить картина. Люблю сріблястий колір. У скрутні 90-і весільну сукню власноруч із сріблястої парчі пошила. І донині вона служить. — Оксана Дубінська дістає з кабінетної шафи сукню. Тепер її молоденькі медсестри вдягають під Новий рік — Снігуроньками наряджаються.

Кілька місяців тому Оксана Дубінська побачила картини з вермішелі. Спробувала — вийшло.
— Беру картонку, силікатний клей, купую тонесеньку вермішель — і до роботи. Понаклеювала, підсохло, збризнула фарбою золотавою. На роботу виготовила їжачка, квіти. Відвідувачі мого кабінету навіть не здогадуються, що то картини з вермішелі, — розповідає головлікар.

— Свої роботи продаєте, даруєте?
— Здебільшого дарую близьким і друзям. Робота лікаря забирає багато часу. А ще сім'я (чоловік, син і донька). Та копи випадає вільна хвилина, ділюся своїми секретами з донькою Галини Бабич Олею. Вона здібна учениця.

Дивилася я на роботи Оксани Дубинської і щиро заздрила. Це ж стільки у людини доброї енергії та ентузіазму! Щаслива!..


"Ось вермішельний їжачок", - показує майстриня

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №46 (1280)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.