Сосничанин робить віники із сорго, а щітки із осоки

Добавить новость

Вторник, 30 Июля 2024 16:58  |  Просмотров: 1768

Не бачила, щоб хто ще виносив продава­ти на базар власно­руч зроблені віники А Володимир Карета ними торгує майже щоп’ятниці. Один ві­ник коштує, як і ми­нулого року, 80 гри­вень. Сезон не впли­ває на попит віни­ків, купують їх упро­довж року для приби­рання у будинку, під­мести у дворі - пило­сос їх не замінить. За гарним віником люди завжди повертають­ся, але не часто, це означає, що віник був якісно зроблений Торгує Володимир Леонідович порівня­но недавно, каже, 4 роки, як почав займа­тись. До цього він продавав лише щіт­ки для побілки із осо­ки. Це родинна спра­ва, чоловік уже у тре­тьому поколінні про­довжує її.



Плести віники Володимира навчив чоловік хрещеної, вже нині покійний. Він по­стійно їх в’язав, мав нехитрий заробіток і завжди був зайнятий, а це для старих лю­дей дуже важливо, вони звикли до робо­ти
Володимир каже, що його змусило ви­живання взятись за таку громіздку робо­ту. Спробував, заціка­вився і все вийшло.

- Плести віники - не важко, а ось ви­ростити сировину - це дуже важко, - розповідає чоловік. - Віники плету із сорго. Тільки сіємо сівалкою, а далі все вручну: полемо, прориваємо (сте­бло від стебла має бути на відстані 10 см), у кінці жовтня, на початку ли­стопада, коли стебло стало зрілим, його зрізаємо секатором. В’яжу у сно­пи, привожу додому і ставлю сушить.

Погода вже не літня, сушка слабень­ка. Потім чистимо від листя, від зер­на і знову сушимо. Зберігаємо на са­раї, постійно слідкуємо, щоб не напа­ли миші. А далі ціла технологія.
У кожного майстра вона своя.

Володимир дотримується порад хре­щеного, дещо взяв то в одного май­стра, то в іншого - у поміч інтернет.
Сорго Карети сіють на 10 сотках.

Малувато, але вже скільки подужають.

Як каже Володимир, на трьох ногах не побіжиш. Дружина Світлана Петрівна завжди підтримує чоловіка. Вона поле, прориває - завжди пара все робить разом.

За день чоловік може накрутити десяток віників. Оптових покупців не шукає, бо це мізер, якщо порівнювати з тим, скільки колись плів щіток.
- Тоді тисячами плів за сезон. А віників, може півтисячі сплів, - каже Володимир Леонідович.

Щітки він почав плести у 90-х. Саме закінчив бухгалтерський технікум. Зарплата у заготконторі, де він працював, була невелика. Тому і зацікавив­ся. Тоді його баба і батько плели щітки та здавали оптом. Вони вже давно ві­дійшли у вічність, а Володимир продовжує родинну справу, бо зарплата стра­хового агента у компанії «Оранта», де він нині працює, теж не дуже радує. Щоправда, технології дещо змінюються. Однак все вручну, лише вичісує гото­ву щітку верстатом.

- Так само, як і колись, заготовляємо осоку. Але вже їду на болото мотобло­ком, накошую осоки, сушу, потім у снопи і везу додому.
Ось така громіздка робота.

Вміє Володимир Карета плести і корзини, це теж батькова наука. Але на все часу не вистачає. Лози багато не заготовиш, бо вона швидко пересихає і тоді ламається.
- Ще батькові корзини служать нам, - каже чоловік.

А ще на городі треба працювати. Разом подружжя вирощує все: самі висіва­ють розсаду помідорів, бо господарю вони найбільше смакують.
Отакі майстри живуть у Сосниці!

Джерело: "Вісті Сосниччини", Олена Кузьменко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: