Роман Віленський - молодий, але дуже перспективний фотограф

Суббота, 26 Декабря 2009 21:08 | Просмотров: 3396

Роман Віленський - молодий але дуже перспективний фотограф

Щороку в Чернігові проводиться звітна фото-виставка народного фотоклуба "Чернігів" і Чернігівської обласної національної спілки фотохудожників України. Нещодавно її провели знову. В рамках конкурсу було визначено декілька переможців, одним з яких став Роман Віленський. Саме він зайняв перше місце в номінації "спортивний знімок” та третє - "портрет”.

Не дивлячись на досить молодий вік фотографа, Роман постійно бере участь у різного роду виставках, конкурсах. В його доробку більше 20 почесних місць. А минулого року одна з його робіт увійшла до міжнародного каталогу "С любовью к женщине". З цією дуже цікавою особистістю я й вирішила поспілкуватися.

– Роман, розкажи будь-ласка як довго та займаєшся фотографією?
– Більше трьох років я професійно знімаю. Після того, як я закінчив 11 класів хотів поступити до Технологічного університету, але не поступив. Тому вирішив присвятити своє життя фотографії і почав навчатися в Чернігівському ВПУ побутового обслуговування. Закінчивши його з червоним дипломом, отримав кваліфікацію фотографа. Далі навчався у вищій групі молодших спеціалістів за кваліфікацією фотохудожник.

– В якому стилі ти працюєш і що тобі подобається найбільше – портрети, натюрморти, чи щось інше?
–Я вважаю себе різнобічною людиною, люблю знімати портрети, тварин, пейзажі, робити фоторепортажі. Останнім часом полюбив робити нестандартні молодіжні знімки, находити якісь особливі рішення. Для мене головне, щоб те, що я знімаю було по-душі, і щоб на знімку була точка відліку, "головний герой". Якщо це квітка то, якою б вона не була, але вона повинна залишатися квіткою.

– Яка робота із твоїх доробок тобі подобається найбільше? Або яка є незвичайною?
– У мене була прабабуся, і коли їй виповнилося 90 років я зробив її портрет. А нещодавно, за півтора місяця до її смерті, зняв її ще раз. Вийшов жанровий портрет, дуже гарний. Зі зморшками на обличчі та сумом в очах. Цей портрет я відправив на конкурс "Україна, моя Україна" і за нього отримав золоту медаль. А після цього мене прийняли в Національний Союз фотохудожників України.

– Що для тебе означає фотографія? Це робота, хобі, чи стиль життя?
   – Для мене фотографія - це і хобі, і робота. Є таке висловлювання – „цифрове фото - як стиль життя”. В моєму випадку все фото - як стиль життя. Іноді йдеш по місту, бачиш якусь хмаринку і жалкуєш , що немає із собою фотоапарата...

– Що для тебе найтяжче знімати і що найлегше?
   – Найлегше – тварин. Я їх дуже люблю. А найтяжче, навіть не знаю чи портрети чи пейзажі... Адже в портреті необхідно підкреслити позитивні чи негативні риси обличчя. А в пейзажі важко тим, що з появою цифрових фотоапаратів з'явилася можливість робити тисячі, навіть мільйони знімків гарних пейзажів. А ось виділити одну частинку, яка не буде схоже на більшість інших – це важко.

– Які плани на майбутнє? Чи плануєш робити кар'єру?
– Звичайно, мені б дуже хотілося і далі займатися фотографією, але розширити свій світогляд. Хочеться спробувати свої сили в світових конкурсах. Зробити гарну кар'єру.