Прекрасне через об’єктив Вікторії Семенець

Четверг, 7 Марта 2024 15:21 | Просмотров: 979

Фотограф зупиняє мить, яка вже не повториться. Стане спогадом. Кожна світлина має настрій, зміст, естетику. Адже митець вкладає у своє творіння талант та душу. Ічнянка Вікторія Семенець показує гармонію оточуючого світу крізь призму свого художнього бачення, втіливши її у світлинах.

Зупинений на долю секунди вітер чи промінь сонця, погляд птаха, який збирається подрімати на гілці... Завтра це не повториться. Будуть інші кадри.

Вікторія Семенець - авторка багатьох робіт, їх навіть важко злічити: декілька тисяч. На різні теми, проте здебільшого про природу. Бо любить навколишню красу. Ними наповнює свою сторінку у фейсбуці, ділиться зі всіма неповторністю української природи, яку можна побачити на Ічнянщині та, зокрема, у самому місті. Вікторія переконана: такої краси, як у нас, більше нема ніде у світі.

Пані Вікторія своє життя пов’язала з бухгалтерією, проте має захоплення для душі - фотографія. Ічнянка зізнається, що з дитинства любила малювати, вміє гарно шити, вишивати. Проте колись потроху почала й пробувати знімкува- ти все, що їй подобалося.

- Мій знайомий поїхав в Естонію і телефоном надсилав світлини закордонних пейзажів, міста. У відповідь я також почала ділитися своїми фотороботами визначних пам’яток та природи нашої Ічнянщини. Він подивився декілька моїх знімків і сказав, що в мене чудово виходить. Що мені всерйоз потрібно займатися фотографією, - розповідає Вікторія Семенець про те, відколи захопилася цією справою. - Знайомий, до речі, у цьому добре розумівся, тому я й дослухалася до його поради. З того часу пройшло вже шість років.

Тож Вікторія й вирішила: буде фотографувати і всерйоз стала цим займатися. Тим більше, що ічнянка вже зрозуміла: фотосправа її заполонила та приносить неабияке задоволення. Повертаючись щодня додому, вона знімала все, що впадало в око: квіти, парк, рослини, небо, сонце.

Аби створювати якісні зображення - навіть купила професійний фотоапарат. І почала підходити до кожного знімка творчо. Вікторія має своє бачення, свій «почерк». Через фото показує, як вона відчуває світ і навіть фотоапарат постійно носить із собою: щоб будь-якої миті упіймати красивий кадр, куди б не поїхала.

А щоб краще розумітися на створенні фотографії, розширити свої знання, опанувати нові навички мистецтва зйомки та закріпити вже набуті, у Вікторії виникло було бажання вчитися та розвиватися. Й восени минулого року вона закінчила курси Київської школи фотографії.

Зараз ічнянка вже чітко бачить те, наскільки їй подобається фотомистецтво. Фотографія допомагає Вікторії дарувати радості іншим. А ще говорить, що у світлини є своя мова. Бо одним таким знімком можна іноді сказати більше, аніж словами.

Кожна з фото робіт Вікторії Семенець є унікальною, має частинку душі. На запитання чи легко знаходити вдалі кадри, ічнянка говорить, що, буває, над композицією довго не думає, деякі зі світлин робить миттєво. І виходять неймовірні фото.

- Найбільше мені подобається фотографувати пейзажі, небеса, схід або захід сонця, - розповідає Вікторія Семенець. - Йду на роботу чи гуляю з собакою Філем - фотографую ранок, а повертаюся додому - як вечір настає. Швидко налаштовую камеру, підбираю вдалий ракурс. Бо як тут втриматися? Це ж так красиво! Такі фото надзвичайно чуттєві, подекуди ностальгійні, а, загалом, чудові. Тому і багато прекрасного...

Для Вікторії природа - це взагалі особливе творіння, її приємно «ловити» фотооб’єктивом. Ічнянка навіть помітила: щораз виходять різні фото того самого сходу чи заходу сонця, бо воно неповторне і різне. Чи ж той міський став - він теж щодня різний.

Інколи Вікторія навіть засмучувалася, коли, наприклад, їхала автобусом, а за вікном минали неперевер- шені кадри...

- Пам’ятаю, їхала автівкою у Южне й бачу - такий пейзаж! Велике сонце повільно викочувалося із-за обрію, здавалося, що наче лежало на землі! Але я тоді не наважилася попросити водія, щоб зупинився, - пригадує Вікторія, - й до-
тепер жалкую, що не зробила той кадр.

Дещо з природи залишається тільки на фотографіях - як спомин. Ці світлини і є своєрідним застереженням: потрібно берегти й цінувати те, що маємо і що можемо безповоротно втратити.

- Ця краса, що оточує мене... нею важко не поділитися. І нею неможливо не захоплюватися. Скажімо у соняшниках, які ростуть на полі, також є щось особливе. У колосках пшениці чи жита - теж. І вони гідні уваги фотографа, - ділиться творча землячка, заради того, щоб це відзняти - йде пішки на край Ічні, аж до поля, бо результат того вартує.

Вікторія навіть помітила: під час війни природа змінила свої фарби, адже відчуває те, що переживає кожен українець. Це, каже фотохудожниця, помітно й на світлинах, які робила до та після повномасштабно- го вторгнення.
Серед робіт Вікторії - натюрморти, люди. А ще близьким до серця є український фольклор. Якщо знімає фотосесію - це робить безкоштовно, щоб людям принести приємність, зарядити їх впевненістю, емоційно перезавантажитися. У фотографії, каже, це можна вдало розкрити.
- Мені приносить задоволення те, що людина просто захотіла сфотографуватися. Й потрібно розуміти, наскільки важливо цінувати кожну мить життя. А фотографія допомагає її закарбувати, потім ці спогади оживити, - щиро зізнається моя співрозмовниця. - От у мене є знайомі ічнянці Діна Самойленко та Олександр Скочко. Вони люблять фотографуватися. Я це роблю із задоволенням та вдячна їм за безвідмовність.
Ічнянка переконана: неабияку роль відіграє підтримка близьких. Тому, вважає, що значимим для неї залишається той факт, що її захоплення розділяє сестра Наталія - вона однією з перших бачить творчі роботи. Розуміє, що для Вікторії фотосправа є важливою.

- Є ідея, яку бажаю втілити в життя - створювати світлини із нашими воїнами, - наостанок ділиться думками пані Вікторія, - тому із задоволенням знімкуватиму захисників з їхніми родинам, зроблю для них фотосесію. Нагадую: це безкоштовно. І їхні почуття хочу проявити через призму свого фотоапарата і своєї душі.

Джерело: газета “Трудова слава”, Світлана Череп