Чернігівка Валентина Верьовкіна: «Скільки б не жив і не працював у чужій країні, однаково залишатимешся тільки мігрантом»

Воскресенье, 12 Марта 2023 15:51 | Просмотров: 6073

Валентина Верьовкіна народилася і виросла в Чернігові в родині військового. Після здобуття вищої освіти 10 років працювала в столиці в банківській сфері. З народженням дитини повернулася до рідного міста, де з часом хобі - розпис імбирного печива - перетворила на бізнес та відкрила кондитерський цех, що виробляв печиво і торти на замовлення.

Успішна підприємиця після повномасштабного вторгнення Росії в Україну спочатку залишалася в Чернігові. Але одного дня вибухова хвиля чергового прильоту в мікрорайон вулиці Захисників України вибила всі шибки в квартирі. Далі обстріли не припинялися, тож Валентина з донькою Лізою та ще дві подруги жінки вирішили виїжджати з Чернігова. Спочатку вони перебували у західній Україні, потім перейшли кордон Польщі. Деякий час мешкали в готелі в Катовіце. І там вже схвалили рішення про поїздку до Великобританії, адже донька подруги Валентини живе в Лондоні. Крім цього, всі жінки мали чинні туристичні візи до країни. Так Валентина Верьовкіна опинилася разом із донькою в Лондоні. Жінка поділилася своїми враженнями про життя українців у столиці туманного Альбіону.

Валентина Верьовкіна з донькою Лізою

Умови проживання

Коли чернігівки прилетіли до столиці Великобританії, там уже стартувала програма підтримки українців. Родини британців прихищали в себе українських біженців, отримуючи виплати від держави і стаючи «спонсорами» людей, які рятувалися від війни. Валентина і Ліза потрапили до родини поляків, які вже 20 років живуть у Британії. Подружжя оформило спонсорство над українками, допомогли з оформленням необхідних документів. Сьогодні Валентина має право на проживання у Великобританії до 3 років із правом працевлаштування.

Ліза з дітьми родини їхніх «спонсорів»

Виставка українських художників. Всі кошти від продажу пішли на купівлю авто для ЗСУ

«Програма підтримки українців у Британії якоюсь мірою унікальна, оскільки українці прирівняні до громадян країни в доступі до освіти, медицини, соціальних послуг», - ділиться Валентина Верьовкіна. Кілька місяців жінка з донькою мешкали в польській родині, яка виховує двох діте. Жінка говорить, що їм поталанило з господарями - ставлення було добрим, її донька товаришувала з дітьми господарів, вона допомагала з домашнім господарством, готувала їсти. Хоча не всім українським біженцям пощастило, адже є історії, коли господарі рекомендували українцям перебувати в своїй кімнаті, а на кухню дозволяли виходити в певні години. Водночас деякі традиції видаються дивними для українців, наприклад, дітей у багатьох британських родинах вкладають спати о 19-й годині. Це робиться насамперед для того, аби батьки мали час для себе.

Програма «Home from Ukraine» у Великобританії спочатку була розрахована на пів року, саме стільки українці могли жити в родинах. Потім мають аби винайняти житло самостійно, або отримати соціальне житло. Останнього критично не вистачає, так стверджують у місцевій владі - «канселі» (за нашою аналогією - районна рада в місті). Якщо біженцю виходить самостійно знайти житло для проживання, то влада відшкодує значну частину суми оренди. Валентина зауважує, що орендувати квартиру чи кімнату в Лондоні досить дорого (стартує оренда житла від 1700-2000 фунтів, курс фунта - майже 44 гривні). І краще це робити офіційно, бо, приміром, при влаштуванні дитини до школи служби перевіряють реєстрацію за місцем проживання. Якщо людина орендує житло, то має бути договір. Крім цього, враховуються права дітей - дитина після 5 років повинна мати окрему кімнату.

Після кількох місяців у Лондоні Валентина хвилювалася про їхнє подальше проживання у Британії, була налаштована звертатися до місцевої ради. Але все вирішилося завдяки випадку: її чернігівська подруга пішла волонтерити і випадково познайомилася з українкою, яка заміжня в Лондоні за ленд-лордом. Її чоловік володіє значною кількістю нерухомості, яку здає в оренду. Він виділив один із будинків українкам. Більшість лондонців мешкають у таунхаусах - невеликих будинках на 2 чи 3 поверхи. Але, за їхніми оцінками, це як квартира. З опаленням лондонці традиційно економлять. Та й загалом, обігріти будинок «Вікторіанської епохи» не так і просто.

Валентина Вельовкіна та чернігівка Наталія Коваленко на ярмарку хендмейду

Валентина розповідає, що коли потрапили до свого майбутнього помешкання, то враження були не найкращі. Але потім взялися до справи - навели лад, косметично підремонтували і переселилися. «Зараз ми живемо в хороших умовах», - говорить жінка. Вони зі ще одною українкою орендують будинок на двох за 3000 фунтів стерлінгів, 70% суми відшкодовує місцева влада.

Можливості працевлаштування

Одного разу господиня-полька повідомила Валентині, що сусіднє кафе шукає персонал. Коли вони пішли, то виявилося, що працівник уже не потрібен, але власниця кафе зацікавилася українкою і попросила її прийти та продемонструвати свою професійну майстерність. «Це було літо, якраз відзначали 75 років перебування на престолі Єлизавети ІІ і я виготовила печиво у вигляді корон.

Власниці кафе моя робота сподобалася, і так навіть без знання мови я знайшла роботу», - розповідає чернігівка. За її спостереженнями, хороших і відповідальних працівників, як скрізь, у Лондоні цінують. Адже частина місцевих мешканців працюють всього 20 годин на тиждень, а ще отримують соціальні виплати і мають достатній рівень для життя, не занадто віддаючи свої сили та час роботі.

Зараз Валентина працює на власницю кафе. Ця жінка - теж мігрантка, родом з Аргентини, приїхала до Лондона з маленькими дітьми 18 років тому. За цей час вона створила власну справу. До речі, у Великобританії кондитери можуть працювати вдома, для цього потрібно отримати ліцензію, пройти перевірку й готувати вдома та продавати солодощі. Це форма самозайнятості, і для кондитерів це зручно, вважає чернігівка. Якщо обсяг доходу не перевищує 12 тис. фунтів на рік, то податки не сплачуються. Власниця кафе ще орендує приміщення на території колишньої пожежної станції - там у неї обладнаний виробничий цех.

Попереду - керівниця Велентини - Кароліна і її співробітниці

У жовтні минулого року Валентина Верьовкіна змогла реалізувати проєкт, що став справжнім професійним викликом для неї. У власниці бізнесу з’явився клієнт, для якого потрібно упродовж місяця виготовити 23 тис. наборів печива (по 6 штук). «Потрібно було виготовити 143 тис. штук печива за відносно короткий час. Ми додатково найняли 10 співробітниць - це були українки, і з завданням упоралися, виготовивши необхідну кількість печива за 5 тижнів. Це був абсолютно новий досвід», - зауважує чернігівка. На її виробництві в Чернігові в сезон зимових свят працювали 5 співробітників, обсяг був 6 тис. одиниць печива за місяць - випікання, розпис та упаковка. У британському проєкті було тільки випікання печива, оформленням та упаковкою займався замовник.

Освіта

Діти в Британії, за словами Валентини, до школи йдуть у 4,5 років. Її 8-річну доньку торік, як приїхали до Лондона, взяли до другого класу. Зараз дівчинка навчається у третьому класі. На сайті департаменту освіти батьки можуть зареєструвати дитину в п’ять найближчих навчальних закладів із пріоритетом одного. Школа, де зараз навчається Ліза, розташована неподалік їхнього житла, що зручно. А загалом дорога дитини до школи громадським транспортом, за британськими нормами, не повинна перевищувати 30 хвилин.

Ставлення до дітей в країні має свої особливості - неповнолітніх до 14 років залишати самих не дозволяється. За спостереженнями Валентини, сусіди можуть бути дружелюбними, мило посміхатися, однак якщо виявлять факт порушення, то обов’язково звернуться до соціальних служб.

Як розповідає чернігівка, школа для українців безкоштовна, оскільки матір отримує соціальну допомогу від держави, харчування також безоплатне. За програмою «Home from Ukraine» дівчинці видали шкільну форму, портфель, канцприладдя. Також вона має додаткові заняття з англійської мови, безкоштовно відвідує гуртки. Її клас - інтернаціональний, навчаються діти з різних країн світу, а тому вчителі орієнтовані на адаптацію дитини в колективі навіть без знання мови.

«У школі - всі дуже дружелюбні. Вчителі батькам не говорять нічого поганого про дітей, а якщо це трапляється, то спочатку йтиме перелік заслуг, а потім - що було недобре, і далі - знову заспокоєння, що нічого страшного і все можна виправити», - говорить про освітній досвід у Лондоні Валентина Верьовкіна.

У школі проводять багато різних цікавих виховних заходів - діти відвідують обсерваторію, театри, знакові історичні місця. Для поїздок знаходять меценатів. Але перед поїздкою обов’язково вчителі з’ясовують у батьків, чи буде дитині комфортно, якщо, приміром, поїздка буде з ночівлею? Чи дозволите?

«В англійській школі особлива увага приділяється присутності на заняттях, а тому пропускати школу без поважних причин не можна. Присутність на заняттях щодня більше важлива, аніж навіть можливі прогалини в знаннях», - підкреслює чернігівка.

Медицина

За медичною допомогою, як зазначає Валентина Верьовкіна, за майже рік життя в Лондоні вони з донькою не зверталися. Але загально відомо, що потрапити до вузьких спеціалістів можна тільки за направленням сімейного лікаря. Крім цього, доведеться чекати в черзі, яка може бути тривалою. А за цей час стан здоров’я вже може й стабілізуватися. «Знайомі розповідали, що екстрена допомога у Великобританії - на дуже високому рівні. Якщо потрібна операція, то її зроблять, і це буде безкоштовно», - говорить чернігівка. Але на консультацію з якоюсь ніби простою проблемою доведеться чекати і кілька місяців.

Стоматологія, як у багатьох країнах Європи, дороговартісна. Консультація у приватного стоматолога стартує від 350 фунтів, до того ж варто врахувати, що білі пломби традиційно ставлять тільки на передні зуби, для інших, вважається, підійдуть сірі. Водночас існують нелегальні стоматкабінети, відкриті мігрантами, часом з України, під виглядом салонів манікюру-педикюру. Там пломба буде коштувати в межах 60-100 фунтів.

Транспорт

Лондон як столиця країни має складну і розгалужену транспорту систему. Вона включає метро (лондонське метро - тюб - найстаріше в світі), наземні потяги, автобуси тощо.

Місто поділене на шість зон і вартість проїзду буде відрізнятися від того, чи ви їдете в межах однієї зони, чи переїжджаєте до іншої.

Мінімальна вартість проїзду - 1,75 фунтів, якщо потрібно перетнути іншу зону, то ціна однієї поїздки може зрости до 5,25, а то й 7 фунтів.

Валентина розповідає, що були місяці, коли тільки на проїзд витрачала до 200 фунтів. «Автобуси в Лондоні - найдешевший вид транспорту, але їхати зазвичай доводиться довго. Є система, коли з одним квитком можна зробити кілька пересадок, але тільки упродовж години. Тому свою поїздку плануєш так, аби на цю годину припали всі пересадки, а «останнім» автобусом можеш їхати до пункту призначення і півтори години», - зазначає вона.

Також можна купувати проїзні квитки, щоб зекономити.

Традиції харчування

Валентина зауважує, що в маркетах Лондона можна знайти всі звичні для нас продукти. До того ж, там працюють польські і литовські магазини, де вибір всього традиційного для українців теж великий. Там можна знайти навіть продукти українського виробництва.

Ціни на продукти харчування в Лондоні, порівняно з нинішньою ситуацією на продовольчому ринку України, такі ж або навіть нижчі. Навіть з мінімальним доходом можна прохарчуватися.

«Прикметно, що в Британії немає сезонності на овочі і фрукти. Ви можете купити, наприклад, полуницю в будь-який місяць року, але влітку, звісно, вона буде смачніша», - зауважує жінка. Вартість полуниці однакова у будь-який час - 5 фунтів. Також багато продається різної зелені.

У школі дітям на перекус дають яблука, морозиво, чим викликають захоплення у школярів. Ще у шкільному меню - піца, «fish and chips» (популярна у британців страва - смажена біла риба з картоплею фрі).

Ставлення до українців

Валентина Верьовкіна зі свого досвіду підкреслює, що ставлення до українців у Британії добре. І це пов’язано, як і з підтримкою України вищим керівництвом країни, так і ставленням громадян Великобританії, їхніми традиціями виховання і суспільної культури.

У Британії не прийнято щось неприємне говорити ввічі людині. А тому часом українці видаються місцевим дещо грубими і неввічливими, оскільки говорять напряму все, що думають.

«Якщо в кафе у вас спитають, чи було смачно, а ви відповісте, що не дуже або розкажете, що не сподобалося, то на вас образяться», - зауважує чернігівка. На її думку, говорити щось неприємне не прийнято у культурі спілкування британців. Також у країні не прийнято хизуватися своїми статками - більшість людей живуть скромно і просто, навіть якщо мають аристократичне походження.

Британія як країна є дуже строкатою за національним складом, тому українці тільки доповнили її. Водночас у Лондоні багато росіян, і якщо раніше британці не бачили різниці і розуміли Україну як частину Росії, то зараз розрізняють глобально.

Серед знайомих Валентини більшість жінок із дітьми хочуть повернутися в Україну, хоча працюють тут, вчать мову, соціалізуються, розширюють коло контактів.

«Тільки вдома можна почуватися так, як вдома. Ми тут переконалися, що туризм і міграція - абсолютно різні речі. Скільки б не жив і не працював у чужій країні, однаково залишатимешся тільки мігрантом, і щодня маєш доводити іншим своє право на життя тут», - наголошує чернігівка Валентина Верьовкіна.

Gorod.cn.ua