36-річна Катерина Ручая робить у Чернігові унікальні масажі

Добавить новость

Вторник, 30 Июля 2024 19:25  |  Просмотров: 2832

Переселенка із прикордон­ної Семенівки з унікальним прізвищем. Масажистка з ме­дичним дипломом, яка обрала цей фах через дитячу травму, пов’язану саме з масажем. Ма­ма трьох дітей, яка за 10 місяців схудла на 43 (І) кілограми... 36-річна Катерина Ручая ці­кава в усіх своїх іпостасях. Роз­повідаємо про неї до її профе­сійного свята — Дня медично­го працівника, який із минулого літа відзначається в Україні що­річно 27 липня.

УНІКАЛЬНЕ ПРІЗВИЩЕ

За даними генеалогічного то­вариства «Рідні», яке займається дослідженням родоводу в Україні, «прізвище Ручая налічує 5 носі­їв. Місця компактного проживання людей із прізвищем Ручая — Семенівка».

— Походження свого прізвища я не досліджувала, але моніторила і знаю, що воно рідкісне, — гово­рить Катерина. — При зверненні в якісь інстанції у документах час­то плутають: пишуть то «Руча», то «Ручна», то ще якось. Я дізналась, що є ще люди з такими прізвища­ми, як у мене з батьками. Але в них прізвища не відмінюються на від­міну від нашого. Тобто про мене і маму можна сказати «хто — Ручая, кого — Ручої, кому — Ручій», а про моїх тата і молодшого сина Дави­да — «Ручий, Ручого, Ручому».

Зараз Катя з Давидом, стар­шим сином Олегом і найменшень­кою Веронікою перебралася із Семенівки в Чернігів. Мусила ви­везти дітей подалі від бойових дій, бо в їхній райцентр нерідко «прилі­тає». І дуже чутно, коли ворог об­стрілює довколишні села. Там ли­шилися її рідний дім, рідні люди й улюблені клієнти, які роками ходи­ли до Каті на масаж.

— Це був додатковий заробіток і допомога людям. Знаходили ме­не через «сарафанне радіо». Я при­ймала у себе вдома, інколи виїж­джала до клієнтів. Основна ж моя робота була медсестрою: із лікарем сімейної медицини, у приймально­му відділенні, кабінеті ЕКГ, відділен­ні переливання крові, хірургії.

У 2013 році так склалося, що я переїхала в Чернігів. Прожила тут до 2019-го, встигла попрацювати медсестрою в Обласному госпіта­лі ветеранів війни. Потім захворі­ла моя бабуся, і я мала повертати­ся в Семенівку — за нею доглядати. Мені запропонували роботу мед­сестрою в дитсадку. Там я працю­вала до повномасштабного втор­гнення...

МАСАЖИСТ ІЗ МЕДИЧНОЮ ОСВІТОЮ

Бабуся Олена Олександрів­на, татова мама — це знакова лю­дина в Катиному житті. Вона пра­цювала лікарем-педіатром. Ме­диком (фтизіатром) був і дідусь, Олександр Дмитрович. Катина мама, Анжеліка Василівна, пра­цює молодшою медичною сестрою в реанімації Семенівської райлікарні. А ось тато до медицини сто­сунку не має, Дмитро Олексан­дрович — електрик.
Катя розповідає, чому вона об­рала саме медичний фах:


— Коли мені було 6 років, ми з бабу­сею поїхали відпочивати в санаторій у Єв­паторію. Там вона повела мене на сеанс масажу. Я запам’ятала його на все життя і ще досі не даю, щоб торкалися до моєї спини. Настільки мені тоді було боляче!.. Після того «масажу» (саме так — у лапках) я не виходила з кімнати до самого кінця нашого відпочинку. І бабусі сказала: «Ви­росту — буду медсестрою і масажистом, щоб не робити людям боляче».

Бабуся ж і стала першою Катиною клі­єнткою.

— Я мала десь 12 років, коли вона прийшла з роботи з високим тиском і по­просила: «Зроби мені масаж». Говорила, на які точки натискати, а я виконувала. І після мого масажу в неї тиск із 200 упав до 140. Після того я періодично робила їй масаж. Виходить, навчалася на бабусі.

А після школи, 2004 року, вступила до Новгород-Сіверського медичного коледжу на спеціальність «медична се­стра». Також там у мене була окрема спе­ціалізація «масаж» (батьки за це плати­ли). До нас приїжджали викладачі з Киє­ва. Тож я не сертифікований, а саме ди­пломований масажист.

Дитяча мрія могла б не здійснитися, ба більше — Катя могла взагалі залиши­тися без робочої правої руки.

— Перший місяць чи два в Новгороді-Сіверському я мешкала на квартирі з ха­зяйкою. У неї був величезний собака (ні породи, ні клички я не пам’ятаю — такий стрес перенесла). Пес чомусь незлюбив мене з перших днів. Якось я прийшла з пар, принесла хазяйці хліба (вона попро­сила купити). Тільки-но поклала буханку на стіл — собака як накинеться на мене!.. Порвав на мені куртку і прокусив праву руку. Ось шрам, — показує Катя. — Хазяй­ка крикнула «Фу!» — і собака мене обли­шив. Видно, зробив свою справу, яку дав­но намітив, і заспокоївся.

Я, закривавлена, побігла на пошту - подзвонити мамі (мобільного тоді в мене ще не було). Небайдужі люди з пошти відвели мене в лікарню, там руку зашили. На ній була розірвана фасція (сполучна тканина, що обво­лікає м’язи та органи люд­ського тіла. — Авт.). Меди­ки діяли так професіональ­но, що я цією рукою і далі все роблю, у тому числі свій омріяний масаж.
— Як же Ви після тако­го жили з нападником по­ряд? Хазяйка пса хоч ви­бачилася?
- Відшкодувала порвану куртку. А мама перевела мене в гуртожиток. Там уже мені було дуже добре.

МАСАЖ ЯК ОСНОВНА РОБОТА

— Коли в серпні 2023 року я з дітьми переїхала в Чернігів, спо­чатку і не думала займатися маса­жем як основною діяльністю. По­ходила по лікарнях, але десь не влаштовував графік роботи, десь — заробітна плата. А мені ж треба утримувати трьох дітей. Поступово почали звертатися люди, які зна­ли мене як масажиста. Розповіда­ли про мене знайомим, писали від­гуки про мій масаж у соцмережах...

Згодом Катю запросили на ро­боту в медичний центр «Тесла». Цікаво, що там її першим клієнтом був... японець.

— Я не знаю, як і чому він опи­нився в Чернігові. До мене прий­шов із защемленням лицьово­го нерва. Уже відходив курс масажів. Спілкувалися ми з ним че­рез онлайн-перекладач: він у телефоні говорив і показував пе­реклад, і я йому відповідала так само.
Скільки всього клієн­тів було в неї за роки робо­ти, Катя не рахувала. Каже, що дуже багато. Саме зараз трапився найважчий за всю практику випадок, але роз­казувати про нього не має права — зберігає медичну таємницю.

— Які масажі у Вашому арсеналі? І які найбільш затребувані?
— Роблю лікувальний, класичний, антицелюлітний, ручний та банковий, дитячий (віл 3 місяців) плюс ЛФК, масаж обличчя (плюс маска) і зони декольте, кінезіотейпування всіх частин тіла (накладення спеціальних еластичних пластирів (тейпів) на шкіру в ділян­ці з травмою, запаленням тощо. - Авт.). медові та кавові обгортання. Улітку найпопулярніші - антицелюлітний і масаж обличчя. При­ходять із защемленням у спині піс­ля стрибків у воду з трампліна. Во­сени — з болями у спині після горо­дів. Зараз звертається багато вій­ськових. Їхні спини дуже стражда­ють, зокрема й від носіння важкої зброї та амуніції.

МІНУС 43 КГ

Катя розповідає, що недавно синова вчителька її не впізнала. Це тому, що вона схудла майже напо­ловину.
— Із самого дитинства я була всякою: і худенькою, і пухкенькою. Навіть лежала в чорнобильському діагностичному центрі з ожирінням З-го ступеня — у 13-14 років був гор­мональний збій і я розповніла.

До переїзду в Чернігів два ро­ки моя вага трималась 107 кг при зрості 170 см. Може, я б і далі нічого не змінювала, але в нашій орендова­ній квартирі є велике дзеркало і я щодня бачу себе в повний зріст. Ще тоді, мину­лорічного серпня, роздивилася, як це не­гарно. До того ж тут у мене багато клієнтів щодня, тому працювати стало важко. Ма­саж за масажем, з ранку до вечора на но­гах, вони дуже набрякали. Ось я й виріши­ла: час позбуватися зайвої ваги.

Оскільки працювала в дитсадку, де що­дня складала меню, то знаю калораж про­дуктів. Сама розрахувала, скільки для мого організму потрібно білків, жирів, вуглево­дів на добу. Склала меню для себе. Обрала інтервальне харчування — раз на добу: об 11.00 або о 13.00. І почала пити багато во­ди — до 3 літрів за день.





Катерина до та після схуднення

Перших два-три тижні було дуже важко!

Але щоразу, коли хотілося зірватися, вди­вилася на гарну дорогу сукню «в обтяжку, яку собі купила тут, у Чернігові. І вже у квітні наділа її на день народження Ніки.

За 10 місяців я скинула 43 кіло! Ко­ли буваю в Семенівці, то на вулицях мене не зразу впізнають навіть колишні колеги. Якось у мами знайома спитала: «Що то за родичка до тебе приїхала?»

Такою я собі подобаюсь. До цього остан­ня моя фотографія в купальнику була 20 ро­ків тому, а тепер їх багато, залюбки фотогра­фуюся.
Харчуватися інтервально продовжую. Але вже не так строго себе обмежую. Мо­жу і морозива з’їсти, і сиропу в каву додати.

Катя ділиться своїми досягненнями у фейсбуці, аби власним прикладом мотиву­вати інших дівчат.

— У мене багато хто запитує, як мені вдалося схуднути, просять також розроби­ти їм меню. І я це роблю із задоволенням від того, що допомагаю дівчатам ставати ще гарнішими не лише масажем.

Джерело: газета “Гарт”, Аліна Ковальова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: