Краєзнавець з Великої Дочі відзначив ювілей

Добавить новость

Среда, 5 Января 2022 15:26  |  Просмотров: 5500

У молодості він писав вірші і грав на гітарі, а після аварії, яка назавжди змінила його життя і змусила все переосмислити, вирішив: треба залишити після себе якусь згадку.

- Я залишився інвалідом і з’явилося багато часу для роздумів, - каже великодочинець Вадим Іванюк. - Спочатку це були вірші про дружину, дітей, внуків, а тоді - спогади про дитинство, футбольну славу села, згодом - війна на сході держави...



Так одна за одною виходили у світ книги Вадима Івановича. Перша вийшла 2009 року під назвою «Збірка віршів від Левка Бідного». Далі - «У єдності сила народу», «Несила, Боже, вже мені», «Спогади про Великодочинський футбол, «Моя надія не вмирає», «Мисливські спогади Левка Бідного», книга про історію Великої Дочі «Під стук коліс», «У кожного свій шлях».

Зараз місцевий дослідник-краєзна-вець працює над книгою, в якій досліджує походження свого роду «Мій рід - Іванюк».

-Вже понад рік збираю інформацію, - каже він. - Планую написати книгу, яка складатиметься з двох частин. Допомагає мені Сергій Васюк, уродженець Шаповалівки, який зараз проживає в Плисках. Він надсилає по інтернету різні посилання й важливі документи. Зараз чекаю інформації з центрального державного історичного архіву, звідки повинні вислати 230 оцифрованих листів за 1754-58 роки, які мені треба перечитати й віднайти необхідні для мене відомості.

Також Вадим Іванюк дослідив походження і сприяв збереженню, за його словами, 400-літнього дуба, який залишився від колись великого, площею в п’ять тисяч гектарів, лісу, посадженим у Великій Дочі одним із предків великого роду дворян Савченків-Більських.

- Пам’ятаю, як у дитинстві ми бігали біля тих дубів, яких на той час було шестеро. До нашого часу зберігся тільки один. Кілька років тому ми його заміряли й за спеціальною формулою визначили його вік.

Днями Вадиму Іванюку виповнилося сімдесят років. Привітати його прибули староста села Олександр Музиченко та полковники, «афганці», волонтери із самого початку війни на сході України із Сум - Микола Кіченко та Володимир Щеглов.

Микола Кіченко - уродженець Великої Дочі й зв’язків із рідним селом не полишає. З побратимом Володимиром Щегловим, до того ж поетом і виконавцем своїх пісень, проводять уроки мужності у навчальних закладах, виїжджають із концертами на Донбас.

- Хочемо також пригадати нашого друга - покійного голову спілки «афганців» з Борзни, Валерія Молотова, з яким ми теж хотіли організувати патріотичний концерт у Борзні, але так і не встигли... - сказав Микола Кіченко. - Я представник Міжнародної благодійної організації «Волонтер фонд» зі звільнення військовополонених. Тож звернувся до Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів працівників силових структур України» про нагородження Вадима Івановича медаллю «За заслуги», а також від «афганців» маємо для нього відзнаку Президента - пам’ятну медаль «25 років виведення військ із Афганістану».

За ці сім років ми більше часу провели в зоні АТО. Крім того, проводимо роботу з патріотичного виховання. Вадим Іванович теж не стоїть осторонь, збирає історію.

Ми тісно співпрацюємо з усіма підрозділами на передовій, а особливо з підрозділом морської піхоти. Тож маємо для ювіляра від них Почесну грамоту «За особистий внесок міжнародного ветеранського руху, активну громадянську позицію у справі збереження, підтримання і пропаганди найкращих традицій захисників України та популяризацію військової служби».

Вадим Іванюк, розчулений увагою до себе, пообіцяв докласти максимум зусиль, щоб книга, над якою він зараз працює, побачила світ.

- Не зважаючи на свій біль і слабке здоров’я, я здаватися не звик, - каже він.

І пізно вночі, коли його часто мучить безсоння, тільки й чути, як стрибають майже невтомні пальці по клавіатурі...

Районна газета «Вісті Борзнянщини» №49 (9971) від 4 грудня 2021, Людмила Шульжик

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: