З Азербайджану повернулась вдовою та сином-інвалідом

Добавить новость

Вторник, 1 Декабря 2009 16:51  |  Просмотров: 4428

http://vid.cn.ua

З Азербайджану повернулась вдовою та сином-інвалідом

Багато хто з нас відчував на собі, що таке опинитись у непростих життєвих ситуаціях. Але якщо зізнатися щиро, далеко не завжди ми усвідомлюємо, що негаразди, що відбуваються з нами, насправді, ще не межа усім випробовуванням. І добре, коли у критичний час знаходяться небайдужі люди, які не тільки протягнуть руку допомоги, а зроблять усе можливе, а іноді й неможливе… Особливо такої допомоги потребують найбільш незахищені верстви населення, зокрема багатодітні сім’ї. Про одну з таких ми вам сьогодні розповімо.

Чи могла знати тридцятирічна Тетяна Косова, виїжджаючи з чоловіком та чотирма дітьми до Азербайджану, що повернеться до рідного міста вже вдовою з сином—інвалідом? До від’їзду жінка працювала на Чернігівській кондитерській фабриці, а чоловік — облицювальником у Славутичі. Багатодітна родина проживала в однокімнатній квартирі разом з матір’ю і двома братами Тетяни. Як і багато чернігівців у смутні 90—ті, обидва втратили роботу. Працевлаштування, як і квартира, Косовим «не світили», особливо це виявилося великою проблемою для багатодітної жінки, та ще й з маленькою дитиною. Довідавшись про ситуацію, мати чоловіка, яка проживала в Баку, запросила до себе. Дійсно, попри усі труднощі, роботу вони собі все ж там знайшли: Тетяна найнялася прибирати квартири, а чоловік пішов на будівництво. Квартира матері також була однокімнатна, але до житлових умов цій жінці було не звикати. Трагічна смерть годувальника та інвалідність сина внаслідок аварії зовсім позбавила сенсу подальше перебування в чужій країні. «Мене там нічого не чекало, ні стажу, ні пенсії, навіть паспорт радянського взірця без прописки не змогла б поміняти», — згадує жінка своє становище, що впродовж 6 років було нелегальним.

Після повернення

Піднімаємось на 3—й поверх. Кімната гуртожитку в 19 м кв., обстановка проста, але охайна. На нас чекає Тетяна Анатоліївна з дітьми: 17—річним Артемом, 15—річним Романом і 10—річним Максимом (16—річний Сашко повернеться у травні по закінченні школи в Баку). Працює зараз жінка на «Хімволокно» озеленювачем ділянки по упорядкуванню території підприємства. Це тепер є робота і є де жити. А коли у 2005 році сім’я повернулася в рідний Чернігів, їх становище було більш ніж невтішним: ані житла, ані роботи. Деякий час жили вчотирьох з двома братами в тій самій однокімнатній квартирі (мати на той час померла). Брат збирався одружуватися, і, зрозуміла річ, натякав, що час вже кудись переселятися. Ось це «кудись» виявилося завданням «не по плечу» безпорадній жінці. На прохання виконкому відгукнулось лише керівництво ВАТ «Чернігівське Хімволокно», яке надало і кімнату в гуртожитку, і роботу, а опіку над сім’єю взяв на себе Благодійний фонд «Рідний дім». Зі слів Тетяни, благородну місію фонд і соціальний відділ підприємства і досі виконує: допомагає продуктами харчування, одягом, медикаментами…
Звичайно, її зарплатні ледь вистачає на оплату житла. Пільги багатодітним сім’ям (діятимуть від 1 січня 2010 року), зазначені в змінах до Закону «Про охорону дитинства», для Тетяни Анатоліївни та інших таких сімей будуть дуже доречні: адже пенсії, що вона отримує (через втрату годувальника та по інвалідності дитини) й пільг щодо придбання ліків дитині, вочевидь, недостатньо…

Лада Седнівець, тижневик «Чернігівські відомості» №48 (976)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: