Є професія у світі – серце віддавати дітям!
3 жовтня ми відзначатимемо День працівників освіти, День учителя, як ми його звикли називати. І наші вітання тим, хто давав нам не просто знання, а й вчив бути людьми. Скільки б років нам не було, яких би висот у житті ми не досягнули - завжди з почуттям вдячності згадуємо рідну школу, своїх вчителів. Адже в кожному прожитому шкільному дні було щось неповторне, незабутнє, що залишає свій відбиток у душі.
Сергій Пономарчук, учитель Карильської школи разом зі своїми гуртківцями-туристами
У народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, художник - у своїх картинах, а учитель - у думках і справах учнів.
Про що Сергій Анатолійович мріяв у дитинстві і як до нього прийшов туризм.
Про історію і туризм може говорити безупинно
Для Сергія Анатолійовича Пономарчука, педагога з Карельського, стати вчителем історії - це була дитяча заповітна мрія. А ось туризм у його житті з'явився випадково.
Уже цієї неділі ми будемо вітати всіх, хто пов'язаний із освітянською нивою, адже 3 жовтня - День учителя. А нещодавно, 27 вересня, увесь світ відзначав День туризму.
Більшість із нас, хто знайомий із Сергієм Анатолійовичем Пономарчуком, знає його як головного туриста Коропщини. Проте є у педагога ще одна любов - історія, якої він учить своїх школярів. Сергій Пономарчук - відданий своїй справі, він горить своєю роботою, любить дітей і, щонайголовніше, учні люблять його.
- За фахом, який здобув у Ніжинському державному університеті, я вчитель історії та правознавства. І ось уже п'ятнадцять років працюю у рідній Карильській школі, викладаю історію, - говорить Сергій Пономарчук.
- Чому саме історію обрали?
- Знаєте, це ще дитяча мрія: я завжди хотів стати вчителем історії, - поспішив відповісти співрозмовник. - А зараз якнайкраще розумію, аби всі вчили історію так, як потрібно, можливо, було б трішки інакше в нашій державі. Патріотизм був би на іншому рівні. Та й взагалі кожен має знати історію, принаймні її ази. Бо ж як можна щось порівнювати, аналізувати, коли ти історії не знаєш.
- З історією все зрозуміло. А як і коли туризм з'явився у вашому житті? - знову зі своїми питаннями до Сергія Пономарчука.
- Випадково, взагалі, - відповів карильський педагог. - У 2009 відбувалися туристичні змагання на Лисій Горі. їздила туди і наша школа. Мене взяли, аби за дітьми дивився. Наступного року сказали: «Якщо є бажання, можеш везти дітей на змагання». Поїхали. Подивився-придивився, почав вникати в туристську справу. Тоді й гурток запропонували вести від центру дитячої та юнацької творчості, що діяв при Карильській школі. Ось так усе закрутилося-завертілося.
Сергія Пономарчука можна назвати фанатиком туризму, у хорошому смислі цього слова. Він це любить, й іскринки цієї любові роздає своїм учням. І не просто роздає, а й намагається і в них розпалити багаття туристського захоплення. У Карильській школі вже давно наповну виховують справжніх туристів. А ось у Рождественській школі Сергій Анатолійович лише торік взявся гурток вести. Цьогоріч же і Короп-ська школа підключилася - і тут карильський педагог гурток веде.
- Цікаво, діти самі до вас на гурток записуються чи все ж таки треба вмовляти?
- Ні, це бажання самих дітей. їм подобається цим займатися. Карильська школа вже має певний досвід у туристському напрямку. Рождественське та Короп теж мають непогані напрацювання. Дітям цікаво їздити на змагання, показувати свої знання і вміння, займати місця, одягати блокувальну індивідуально-страхувальну систему, долати перешкоди, - пояснює Сергій Пономарчук. - Правда, є й талановиті діти, але їх треба трохи підштовхнути. Але у будь-якому випадку учень сам має зробити свій вибір.
- Наскільки знаю, до вас на гурток ходять і хлопці, і дівчата.
- Так. Але чомусь краще виходить усе-таки у дівчат. Вони більше цікавляться туризмом. Можливо, це пов'язано з тим, що хлопці мають більше можливостей проявити себе, наприклад, на фізкультурі.
Чомусь мені завжди здавалося, що туристський спорт досить травматичний, та Сергій Анатолійович запевнив, що все безпечно. Діти ж під наглядом. За його практику серйозних травм не було, а ось синці - звична справа, особливо у початківців. Та й довіряє вчитель вихованцям своїм, бо ж упевнений, що будь-куди не полізуть.
Говорили із Сергієм Пономарчуком і про школу, і про важливість історії, і про туризм на Коропщині та його підтримку з боку влади. Адже, як розповів керівник гуртка, така ситуація не повсюди. У багатьох громадах заздрять, що у нас туризм має і фінансову підтримку.
- Приміром, цьогоріч у нашій громаді була прийнята Програма підтримки туризму, закуплено чимало спеціалізованого інвентарю, проведено кілька туристичних змагань, - розповідає Сергій Анатолійович. - До речі, цьогоріч у нас була створена ще й Коропська федерація спортивного туризму як підрозділ Чернігівської федерації. Тож, як бачите, маємо певні досягнення, але ж, звичайно, є й до чого прагнути. Та головне, що туризм дітям подобається, вони хочуть ним займатися, а це найголовніше, бо ж працюємо ми для дітей.
Джерело: Коропська газета "Нові Горізонти" №39 (9309) від 1 жовтня 2021, Ірина Боровська
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: Карельське, Пономарчук, вчитель