Вчителька Ніна Рєзнікова на 4 сотках примудряється вирощувати овочі, ягоди та квіти

Добавить новость

Пятница, 16 Августа 2024 15:47  |  Просмотров: 1541

Вчителька Ніна Рєзнікова на 4 сотках примудряється вирощувати овочі, ягоди та квіти

ВІД КВІТІВ — ДО КІВІ

Ніна Миколаївна - вчителька української мови, літератури та історії.
- 28 років у школі, на одному місці. Здебільшого викладаю історію.

— А з чого почалося Ваше захо­плення екзотичними рослинами?
— Якось років 15-16 тому в мене був дуже важкий день. Приїхавши піс­ля однієї неприємної розмови додому, я пішла в старий батьківський сад, щоб заспокоїтись, і непомітно для себе по­чала пересаджувати квіти. Поступово відійшла і навіть розслабилась.

Так почалась історія мого саду, який постійно змінюється. Почина­ла я з фіалок, а зараз улюблені в ме­не - гортензії (їх повен двір), ще є ро­додендрони, азалії, троянди та бага­то інших. Я весь час кажу, що більше у свій двір жодних «новеньких» не пущу, а вони все «приходять і приходять», — усміхається Ніна Миколаївна.

— Потім стала вирощувати і ягоди. Колись ми з чоловіком замість карто­плі посадили полуницю і перший ка­пітал заробили на ній. Полуниці є кіль­ка сортів.

У саду в мене й раніше росли яблуні, груші, алича, сливи, абри­коси. а мені хотілося виростити щось незвичайне, і я, пам’ятаю, випадко­во купила тибетську малину «мяо- мяо». Вона запашна і має незвичай­ний смак. Тибетська малина добре росте в наших умовах, але, щоб її ви­рощувати, цю ягоду треба «приборка­ти», бо її коріння розростається на ве­лику відстань.

Згодом я посадила чорну мали­ну, лохину, журавлину й ожину, про яку мріяла давно, бо це ягода з мо­го дитинства. Колись ми їздили в се­ло до моєї бабусі, там ходили в ліс по ожину, і вона була така смачна! Я зна­йшла і посадила кілька сортів. Зви­чайно, їхні смаки не такі, як у моєму дитинстві, зате вони більш витончені. Наприклад, в одного із сортів ягоди з яскраво вираженою ноткою меду, в ін­шого — зі смаком стиглого граната (із цієї ожини дуже смачне вино), удвох сортів відчуваю присмак кока-коли.





Іще в мене є така цікава ягода — жимолость. Про неї я читала, що во­на невибаглива, росте будь-де, але, як виявилося, ця рослина сама оби­рає собі місце, де їй краще. Тільки останніх три роки, як моя жимолость після кількох пересаджувань нарешті знайшла своє і дає хороший урожай.

Також третій рік у мене росте ін­жир. Уже плодоносить — цього літа я пригостила свою родину свіжим, не та­ким, як у магазині. До речі, інжир дає два врожаї за літо.

Уперше зав’язався гранат. Надію­ся, щось із нього буде.

Бувають у мене і невдачі. Напри­клад, ківі росте, але не плодоносить. Хурма весь час мерзне. Але я продовжую читати, експериментувати. Саджанці ку­пую у відомих українських розсадниках, найчастіше через Інтернет.

КОРИСТЬ ВІД ЯГІД

— На мою думку, вітаміни треба вжи­вати не синтетичні в таблетках, а природні — з ягід. І я відчуваю позитивний ефект від іх вживання на собі. Вивчаю, яка користь від тих чи інших ягід, які в них вітаміни, мі­кроелементи. Чорна малина полівітамін­на, містить вітамінів більше, ніж звичайна. Інжир запобігає росту ракових клітин. Ло­хина очищає весь організм, оновлює йо­го, добре впливає на кров. Цю ягоду мо­лодості треба їсти і дітям, і дорослим хоча б по жмені на день.

Людям із хворобами шлунково-киш­кового тракту зазвичай не можна ягід, а ось іргу - навіть треба їсти з лікувальною метою. Вона більший абсорбент, ніж ло­хина. Не містить кислот. Плюс ірга деко­ративна, красива в будь-яку пору року, бо має гарні і листя, і квіти, і ягоди. Я помі­тила, що дизайнери-ландшаф тники вико­ристовують її для прикрашання подвір'їв. Вважаю, що ірга та лохина мають бути в кожному дворі.

— Як Ви зберігаєте свої ягоди?
- Лохину і журавлину заморожую. Піс­ля розморожування ягідки — ніби щойно зірвані з куща. Буває, в мене їх замовля­ють для прикрашання тортів. З ожини та яблук роблю варення і пастилу (її мої рід­ні люблять найбільше). Вона не псується, зберігається довго. А ще ягоди сушу.

— Ягід вистачає лише собі чи й на продаж?
— Полуницю я і продаю, і роз­даю. Мені подобається радувати людей. Лохини майже не продаю — бережу для родини. Гроші від продажу ожини передаю хлоп­цям і дівчатам, які роблять дрони. Тішуся, що, працюючи на землі, можу не лише заспокоюватися, а й допомагати донатами. Адже за­раз найголовніше — відстояти на­шу державу.

ПРИРОДНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО, АБО «ГОРОД ЛІНИВОЇ ГОСПОДИНІ»

— Взагалі-то любов до садів­ництва мені, мабуть, передалася з генами. Коли в 1954 році відмі­нили податок на фруктові дерева, мій тато (йому тоді було років 20) посадив сад. Із нього в мене за­лишилися дві яблуні і груша. Уяв­ляєте, їм уже по 70 літ, а вони й досі плодоносять! Я їх бережу. Ще посадила там черешні, кві­ти, жимолость. А в іншому місці, де в батьків був город, я зробила вже свій сад, де «оселила» ожину і решту ягід.

Присадибна ж ділянка в мене ду­же мала — 4 сотки. Я поділила її на частинки кожна 1 на 5 метрів (вміща­ється 3 рядки картоплі), 80 см між­ряддя, його можна вкрити соломою, щоб не ліз бур’ян. Усе росте компак­тно і дуже продуктивно, урожай гар­ний. Саджаю 5 відер картоплі, а ви­бираю 54 (найменше було 36 відер)! На таких грядках вирощую для себе і дітей картоплю, бурячок, інші овочі.

Займаюся природним земле­робством, багато про це читала. Го­род у мене не ореться, не скопуєть­ся (лише тоді, коли вибирається кар­топля, і ще можна підрихлити раз на кілька років). Усе робиться сапою — знімається лише верхня кірка. У тому числі й через це там практично не­має бур’яну, нічого не обробляю хі­мікатами і майже не сапую — у мене «город лінивої господині». Вибрала картоплю — засіяла гірчицею. Вона удобрює і розпушує фунт, захищає його від хвороб і шкідників.

У нас така земля, що нам гріх на ній не саджати, не вирощувати. На нашій землі росте все! Я, як історик, досліджувала історію рідного краю і знайшла записи одного генера­ла, який їздив Полтавщиною і Чер­нігівщиною, у тому числі й Прилуччиною. І він із захопленням опису­вав, яка тут земля, що на ній ростуть абрикоси, шовковиця, на відміну від росії.

А оскільки змінюється клімат, то в нас можна вирощувати вже й те, що раніше не росло. Цього року че­рез раннє тепло все дуже швидко зацвіло та відцвілося і всі ягоди достигають на три тижні раніше.

Раніше Ніна Миколаївна час від ча­су розповідала у фейсбуці про свої яго­ди, процес їх вирощування. Зараз, каже, для цього не той час. Хоч, буває, її просять щось опублікувати, щоб помилуватися І відволіктися від невтішних новин.
— У в мене й учні, які цікавляться яго­дами і приходять в сад подивитися на них, я обов’язково всіх пригощаю. Найбільше дітям подобається тибетська малина. Во­ни дуже багато розпитують, і мені є що їм розказати.

Джерело: газета “Гарт”, Аліна Ковальова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: