Антоніна Гавриленко: “Оболоння - столиця моєї душі”

Добавить новость

Пятница, 29 Октября 2021 16:23  |  Просмотров: 2817

Ця фраза, зронена із вуст Антоніни Дмитрівни Гавриленко, стала лєйтмотивом зустрічі в арт-просторі КЗ "Публічна бібліотека" в Коропі.



Похмурого дощового дня зібралися члени РТК “Первоцвіти Коропщини” на зустріч у рамках нового проєкту “Літературно-мистецькі неділі”, започаткованого нашим клубом.

Презентувала свою творчість Антоніна Гавриленко, членкиня клубу, людина широкої душі, багатогранна особистість, киянка за місцем проживання, душа якої навіки належить рідному Оболонню.

Кожна зустріч з Анто-ніною Дмитрівною, кожна година спілкування з нею — відкриття нових граней її таланту. Недільна зустріч є доказом цих слів. Зізнання в любові батькам, рідному краю, красуні Десні — основний мотив творчості Антоні-ни Гавриленко і головна тема її виступу.

Оболоння, яке любить усім своїм дочірнім серцем і багатою душею, оспіване нею у віршах та піснях.

Прекрасне ти
в вишневому квіту,
Прекрасне ти в вишневих заметілях!
В зажурі й радості
до тебе я лечу,
В зажурі й радості
душа до тебе лине...

В її поезії — любов до рідного села, до красуні Десни, на берегах якої Тоня зростала, до пташок, що розливають свої пісні в при-деснянських верболозах, до блакитних люстерок-озер, до людей. Цим почуттям жінка передусім завдячує своїм батькам, це ж тато і мама виховували змалечку любов до батьківщини, до всього сущого на землі. Батьківські заповіді зажди були життєвим дороговказом:

По правді жити гідно
і красиво
Учила мене мама
й тато вчив,
Любить людей
і труднощі долати
В дитинстві ще
дідусь мій заповів.
Красу творити
власними руками,
І власну думку
й совість берегти.
Що означає це,
я зрозуміла згодом,
Тому й були
життєві помилки.
Я заповідь батьків
щоденно пам’ятала
В найтяжчі дні,
хвилини та роки.
По правді жити гідно
та красиво
Учу давно дітей я
власних і чужих.

З такою теплотою, з такою непідробною щирістю звучали слова Антоніни Дмитрівни. Ми вперше почули, як виконує свої пісні авторка. Її голос, мелодія і слова спліталися в чудовій гармонії, діставали до самого серця, торкалися струн душі кожного.

Антоніна Дмитрівна — не тільки поетеса, композиторка. У неї багато захоплень. Ми познайомились із її вишивками, із ажурними серветками, в’язаними гачком. Але окремих слів заслуговують роботи в стилі карвінгу (художній різьбі по овочах та фруктах). Милувалися, дивувалися майстерній філігранності робіт.

Це ж скільки терпіння, часу потрібно, щоб овочі, фрукти відродились у ніжних довершених квітах чи перетворились у вази дивної краси.

Любов до людей, до батьківщини, почуття патріотизму в Антоніни Дмитрівни не показні. Усе у неї йде від серця, від душі. З перших днів Майдану Антоніна Дмитрівна зі своєї пенсії виховательки дитячого садка знаходила кошти на бутерброди, чай, які щоденно, декілька разів на день носила борцям за справедливість. У ті буремні дні, коли ми прикипали до екранів телевізорів, проста жінка дієво допомагала. Не задля слави чи отримання певних привілеїв, посади, а за покликом душі та серця. І зараз Антоніна Дмитрівна займається волонтерством, відвідує поранених у госпіталі. Але ніколи не афішує свої добрі справи. Про це дізнаємось зі слів інших.

Антоніна Дмитрівна - заступник голови Коропського осередку ТОВ «Чернігівське земляцтво у м. Києві». Щиро переймається справами земляцтва. Як члену земляцтва мені доводилося бувати на зібраннях. І я побачила, що левова частина організаційної роботи лягає на її тендітні плечі.

Велику сподвижницьку роботу здійснює Антоніна Дмитрівна і на теренах рідного села. Вона і натхненниця, і організатор при проведенні свят. У цьому році завдяки Антоніні Дмитрівні оболонці яскраво відсвяткували День села, смакували її “Картопляними витівками”.

Не можу не згадати про кулінарні здібності жінки. Кулінарія — це ще одне захоплення. Під час зустірчі частувала нас смаколиками, що приготували її невтомні руки: яблучною пастилою, смачненним пирогом. А сушені полуниці знову нагадали Рея Бредбері: “Це ж, як вино кульбабове у пляшках, - спіймане і закорковане літо, так і нам дощового вересневого дня пропонують посмакувати запашним літом у його розквіті!»

Спілкуватись із Антоніною Дмитрівною — це що напитись цілющої водиці із живильного джерела в спе-котний полудень. У цікавих розмовах, смакуванні поезій та пісень авторки, перегляді відеофільму про Оболоння та оболонців час промайнув непомітно.



Вийшла на поріг бібліотеки і не здивувалась, коли замість колючого дощу мені усміхнулося сонечко! І на душі теж залишилась частинка сонця і тепла, що подарувала кожному із нас Антоніна Дмитрівна Гавриленко!

Коропська районна газета «Нові горизонти» №38 (9308) від 24 вересня 2021, Любов Борисенко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: