Мобильная версия сайтаГалина Федорівна тче ексклюзивні доріжки
«Півсвіту плаче, півсвіту скаче». Мудро старі люди підмітили. Зустрілись мені одного дня дві жінки в Рибинську. Одна посміхалася, інша - сльози втирала…
Не відала, що тут, у глибинці, є така бадьора і вміла майстриня. Натрапила я на неї в Рибинській школі. Серед гарно оформлених стендів у коридорі на стіні привернув увагу той, де написано «Золоті руки Галини Федорівни Іваненко». На ньому - кілька фото. На кожному - вона. То біля ткацького верстата, то зі своїми виробами. І теплі рядки про сільську трудівницю. Мовляв, люди знайти собі роботу не можуть чи не хочуть, а в неї голова не болить - часу не вистачає, щоб цю роботу переробити. «Треба б заглянути у її хату!» - подумалось. Ніби вгадала, що я хочу зробити, вчителька, яка йшла коридором:
- Обов'язково про неї треба написати! Я в Галини Федорівни квартирую.
Тепер упізнала: «Це ж Світлана Іванівна Мірошникова з Корюківки. Викладала все життя математику. На пенсії вже дорога моя однокласниця. А втім, квартирує в Рибинську…».
- Не переживай! - сказала Світлана. - Вчителька тут у довготривалій відпустці з догляду за дитиною. Математику викладати нікому. Попросили мене, я погодилася. Добра людина на квартиру взяла. До Рибинська щодня добиратися важко. Зайди до моєї Федорівни. Дім її через дорогу. А я - на урок…
Перейшла дорогу, постукала у двері. Тільки переступила поріг й не змогла стримати захоплення: на підлозі і в першій, і в другій кімнатах доріжки очі вбирають. То рядками ткані, то з візерунками. У наших селах таких не доводилося бачити.
- Хіба в мене тільки такі? У кожній хаті, мабуть. Півсела вміє ткати. Старі ткацькі верстати не повикидали! Правда, тепер тчуть одиниці, - розповідає Галина Федорівна. Вона вдома не сама. Завітала подруга Наталія Пилипівна Кравець:
- Галя тче, а я допомагаю порізати, намотати. Це теж треба вміти! Коли абияк поріжеш, то горобці заплутаються, а верстат не візьме, - вступає в розмову говірка жінка.
Виявляється, ткацьких верстатів у Галини Федорівни аж два. Один - покійної свекрухи, царство їй небесне! Інший - родича Петра Іваненка.
- Попросила в Петра, бо наш, як почну ткати, чомусь сунеться, а цей -непорушний! Ходімте, він у моїй майстерні! - запросила господиня.
Майстерня - холодна кімната від веранди вбік.
- Це в мене літній варіант, - пояснює Галина Федорівна. - Тут зручно, коли тепло надворі. Нитки всі тут, клубки із заготовками…
На зиму верстат ткаля забиратиме в хату. Тіснувато тоді робиться!.. Та не звикати!
Такі самоткані доріжки з'явилися в селі вперше тоді, коли став головою їхнього колгоспу Юрій Гарагуля. Мати його приїздила дітей няньчити, вміла гарно ткати. У рибинському ткацтві ніби революція відбулася. Забажалося й Галині Іваненко навчитися. Колись у своєї матері секрети ткацтва переймала, та з приїздом Гарагулей - в односельчанки Ольги Семенівни Бабинець. «Учителька» сама до неї приходила й показувала, що й до чого.
- Уже більше двадцяти літ відтоді минуло. Де тільки немає моїх самотканих доріжок. У Москву поїхали, в Білорусь, у Херсон, у Київ, у Чернігів. Приїжджають родичі або земляки, хіба відмовиш? - у голосі Галини Федорівни задоволення від того, що зробила й віддала.
Раніше ткати часу не було. Все життя на фермі. То дояркою, то телятницею. Синів ростила. Чоловік хороший був, та помер. Кожен день його згадує. Добрий був, домашню роботу на чоловічу й жіночу не ділив. Жалів її дуже Олексій Гордійович. Інші п'ють, б'ються, лінуються. А у них вдома завжди мир і спокій, дружна робота.
- За доярство в мене орден є, а от за ткацтво - немає, - жартує Галина Іванівна.
Їй сини кажуть: «Відпочивайте вже, мамо! Не томіться біля клубків і ткання. Де там! Поки людина живе, доти й має працювати.
Не нахвалиться мати синами. Колю вона називає «московським» сином, бо в Москві живе. Петра - «щорським». Він у Щорсі мешкає. І садити приїздять, і копати. Все зроблять, тоді спокійно їдуть додому, у свої міста. Але без неньки і Рибинська не можуть.
- Якби я була нещаслива мати, хіба б мої руки отаке диво весело ткали?!
Весна в її хаті завжди. Хто не вірить - може перевірити…
Тижневик «Деснянська правда» №23 (27962)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
