Товсті і веселі

Добавить новость

Вторник, 16 Февраля 2021 12:39  |  Просмотров: 3603

Нема повних людей, є малий одяг.

«Хорошої людини має бути багато», «повненькі — добрі, а худі — злі», «злість душить, від радості розпирає». Так воно і є?

1. «Народився богатирем»


Медбрат Павло Єрмоленко на роботі

37-річного Павла Єрмоленка медбрата наркологічного кабінету Городнянської райлікарні, знають не тільки в містечку, а по всьому колишньому Городнянському району. Кажуть, наш «Війні Пух». Великий добряку. Зріст 173 сантиметри, важить під 170 кілограмів.

— Я не знаю, що таке бути худим, — плескає себе Павло Олегович. — Я син кремезного баті і худенької мами. Як вона і народила мене богатиря в 5 кілограмів 700 грамів!

— Повнота по життю вам допомагає чи заважає?

— У школі, звичайно, були різні підколки, жарти, але не дуже образливі, — примружуючи очі, пригадує. — Просто все залежить від людини. Я себе налаштовую на позитив, і це при тому, що у нас в компанії друзів ми всі такі — Юрка Хіба з військкомату, Сашко Лишко — обидва під два метри зросту і під 180 кілограмів вагою.

— Плюси і мінуси бути пухкеньким.

— Мінус — це здоров’я. Зайва вага заважає бути здоровим. А плюси — мене люблять діти. І не тільки. Поки не був одружений (у шлюбі дев’ять років), мені було легше «склеїти» дівчину, ніж моїм худим товаришам. Я ж нетиповий, незвичний.

Колись, як був я молодим, мій товариш відправив мене забрати з дому його дівчину. А там суворий батько. Каже їй: «Нехай заходить, я йому розкажу, як дівчат водить». Я заходжу. Він: «Іди, дочко, гулять». Через роки з ним говорили, пригадував: «Думаю, зараз дрищ прийде, я його за вухо і дочка — дома. А тут заходить такий, що в двері не поміщається. Ні, думаю, цього за вухо не вхопиш!»

— Дружину собі під стать шукали?

— Вона в мене, як тростинка, — показує мізинець Павло Єрмоленко. — І донька Віра, худе таке, не в батька пішла.

— Останні роки проблема одягу, слава Богу, зникла. В секонд-хенді можна знайти одяг будь-якого розміру і якості не гіршої, ніж на базарі. І ринок насичується великорозмірними речами. Та й на замовлення можна пошити. А от у 90-ті знайти одяг для кремезних було набагато складніше, — пригадує Павло Єрмоленко.

— Худнути не пробували?

— Років зо два назад було. Гречка, правильне харчування. З тиждень гавкать хотілось від голоду. У голові одна думка: їсти-їсти. Злющий ходив, роздратований. Місяців три витримав. А потім — Великдень і пішло-поїхало. За три місяці прекрасно очистився кишківник. І все. По вазі ніяких зрушень не помітив.

— Їсте багато?

— Проблема не в кількості, а в тому, що неправильно. Ранком я не снідаю: прокинувся, встав і пішов. В обід, у кращому випадку, «Мівіни» запарю. А з п'ятої вечора починається дикий жор! І до дев'ятої вечора тільки дверима холодильника «ляп-ляп». За чотири години наїдаєшся так, що дихати важко, хекаєш сидиш або лежиш. Тоді до першої ночі в інтернеті. О першій ще один підхід: а що там у нас в холодильничку? Оце вся моя проблема з харчуванням. Плюс — сидяча робота. І ми всі дорослі розуміємо: сильніший провокатор для зайвої ваги — алкоголь. Якщо хоча б раз на тиждень попадає алкоголь, плюсуємо кілограми. А життя таке, що не рідше разу на тиждень і попадаєм. Родини, хрестини, день народження кума, врешті-решт, треба «обнулитися». Застілля раз на тиждень точно попадає. На наступний день скажено їсти хочеться! А після обіду як погано! Треба день лежати, як «ісусик», лапки догори.

2. «Підправилась — хороший привід змінити гардероб»


Голова Тупичівської ОТГ Лариса Шовкова

53-річна Лариса Шовкова, голова Тупичівської громади нинішнього Чернігівського району, бідкається, що також підправилась за цей рік.

— Яких по громаді більше: худих чи повних?

— Середньої статури і повненьких, — задумується Лариса Миколаївна. — Сільська рада у більшості своїй огрядна. Ось я підправилась за цей рік, у фінвідділі у нас дівчата кругленькі, статні. А по громаді до десятка таких, яким усе погано, незалежно від ваги. Решта — в міру вгодованій і добрі, позитивні. Ми на вазі не зациклюємося. Головне, яка у людини душа і чи чиста совість. Є у нас у колективі жінки, котрі розвантажувальні дні влаштовують, салат із пекінської капусти їдять. Але то не дієта. Бо справжня дієта займає багато сил, часу і фінансів. Ми її собі дозволити за роботою не можемо.

— Яка причина того, що поправились?

— Певно, нервова робота. Робочий день триває по 16, а то і по 18 годин. У середу З лютого о пів на шосту запитують мене: «Додому?». «Ні, — кажу, — просто локацію для роботи змінюю». У четвер ледь встала, психологічно виснажена. Мільйон треба на погашення заборгованості по заробітній платі освітянам. Потрібно відновлювати ФАПи по громаді. Ведемо перемови щодо посади «поліцейський офіцер громади» (людина від поліції, якій поліція платить заробітну плату, дає машину, а працює він у громаді. Від нас — житло, заправити машину і т. п.). Хочемо організувати швацький цех, залучити до громади пасічників. А ще думаємо над створенням молодіжної ради. Є задумки по культурі провести конкурс-захід серед сільських пані, щоб показати, що наша жінка — це не лише хустка і картата спідниця. Жінки такі ж активні та цілеспрямовані, як і чоловіки: водять машину, вибудовують кар’єру. Наша громада — учасник програми «ДОБРЕ» (проєкт Агенції США з міжнародного розвитку). Є в нас програма підтримки для інсулінозалежних і онкохворих. Ініціатив багато. На все треба час.

Та й за два місяці у минулому році поховала обох батьків. Ну то й що, що мені 50 плюс. Все одно батьки були батьками. У квітні помер тато, а через сорок днів у мами стався інсульт. 12 днів реанімації. Я так за неї боролась. Але, на жаль, поховала. Я шукала свою провину. А тоді зрозуміла, що тато забрав маму до себе. Та, як доньці, важко пережити було. Не до того, як я виглядаю, було. Хоча жінка є жінка: і манікюр хочеться, і взуття на підборах із собою везу, щоб виглядати гарно, як на зустріч їду куди.

А ще їмо що попало і коли попало. Я схильна до повноти. Проблема є. Треба боротися.

Хочу схуднути, бо важко. Треба переходити на фрукти і овочі.

Лариса Миколаївна задумується. А за хвилину заплющує очі:

— Ой, які там овочі і фрукти! Треба і самій їсти, і чоловіка годувати.
Підправилась — хороший привід змінити гардероб!

3. Батал знайдуть, по супербатал — у Чернігів


Антоніна Дудко: «А білоруси ще крупніші»

У Городні на базарі усім клієнтам раді. Та одяг підібрати можуть не всім покупцям.

— Найбільша куртка 66-го розміру, брюки — на талію 130 сантиметрів, — перебирає очима асортимент свого товару одягу і взуття 62-річна Антоніна Дудко, торгує на городнянському базарі. — Бувають такі клієнти, що доводиться їм казати: «На вас нема розміру». Є норма, є батал (більше, ніж норма) по розмірах. А є ще супербатал. Якщо батал в Городні знайти ще можна, то за супребаталом треба їхати в спеціальні магазини у Чернігів. Є ж у людей талії і 150, навіть 170 сантиметрів в обхваті.

— Кого більше повненьких: жінок чи чоловіків?

— Мені здається, чоловіків. Чоловіки ж є не просто повні, а такі високі, здорові. Браві, одним словом. — То піднімає руки догори, то розводить їх у боки Антоніна Миколаївна. — Є і жінки крупні, але їх менше.

— Які розміри найпопулярніші?

— Зараз худих людей мало бачу, як і з малим розміром ноги. Всі такі хороші та дородні. Коли карантину не було і білоруси приїжджали, то розмірів на крупних ще більше треба було. Я їм казала: «Оце вас Лукашенко добре відгодував!».

Порада. Якщо надумали худнути, це не швидка справа. Треба не менше півроку. Обмеження в їжі, плюс фізична активність — і може вийти. Або ні.

Підготувала Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №6 (1813), 11 лютого 2021 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: