Вчитель – така ж чоловіча професія, як футболіст!

Добавить новость

Понедельник, 5 Октября 2009 14:17  |  Просмотров: 7330

Сергій Васильович Рожик

Хоча слово «вчитель» і чоловічого роду, та працюють у школах в основному жінки. І саме жіночий образ доброї і розуміючої (а часом суворої та вимогливої) вчительки асоціюється у кожного зі шкільними роками. Так вже історично склалося, що з 2251 шкільного педагога лише близько 280 — представники сильної статі. Та й ті, переважно, суто «чоловічих» предметів — праці, фізкультури, допризовної підготовки. Куди діваються близько 450 спеціалістів — юнаків, яких випускає тільки наш педуніверситет щороку, залишається тільки гадати.

Напередодні професійного свята ми «впіймали» представника того самого вимираючого племені — вчителя—чоловіка. І хоча він не настільки «екзотичний», щоб навчати, приміром, молодші класи, але вже майже 25 років не зраджує обраній професії вчителя—фізика, та й класним татом доводиться йому бувати. І Сергій Васильович Рожик, вчитель ліцею № 15, категорично не погоджується, що школа — для жінок!

— Наприкінці ХІХ століття більше 90% вчителів були чоловіки, сьогодні все з точністю до навпаки. Але це зовсім не означає, що це не чоловіча професія! Просто зарплатня часто не дозволяє чоловіку відчувати себе чоловіком. Це правда, але тут доводиться домовлятися з самим собою: я чесно роблю свою справу, і не моя провина в тому, що неадекватно оцінюються мої зусилля. Комусь домовитися не вдається, тому вони шукають щось інше. Педагогіка, насправді, така ж чоловіча професія, як і футболіст! — запевняє Сергій Васильович.
Суто жіночий колектив — це ой як не просто. Але Сергій Рожик мужньо витримує і відгороджується від стороннього впливу. За чверть століття у плітки не встрягав, та й продовжує дивитися улюблений спорт, а не «жіночі» мильні опери. І хоча професію свою обирав не з любові до дітей, та про вибір зовсім не жалкує.

— Якщо чесно, обирав не педагогіку, а астрономію! Я захопився цією наукою в останніх класах школи. А єдиний вуз у нашому місті, де навчали астрономії, щоправда разом із фізикою, був педагогічний інститут. П’ять років після випуску пропрацював за розподіленням у селі Козелецького району, а коли повернувся до міста, то вже не захотів міняти професію. Незважаючи навіть на те, що це був початок 90—х — складні роки. Я отримував від роботи більше задоволення, ніж грошей, відчував, що це моє. Є хвилинні розчарування, є «добові», але глобально не вважаю, що 24 роки в педагогіці — даремно прожитий час.
Кожен розуміє: школа не для слабких. Не так важко викладати свій предмет, як завоювати довіру учнів. Адже надзавдання для вчителя — виховати порядну особистість. Свої секрети педмайстерності Сергій Васильович від нас приховав!

— Секретів нема! Я просто люблю спілкуватися з людьми — вік не має значення: хоч піонер, хоч пенсіонер. Вчитель сам повинен залишатися людиною. Просто намагаєшся говорити з учнями — я їм щось розповідаю, вони мені. Інша справа, що в силу професії мені часто доводиться говорити одне й те ж. Терпіти не можу непунктуальності, хамства. Тут у мене спрацьовує третій закон Ньютона: кожна дія зустрічає рівну протидію. Бувають ситуації, коли по голівці погладити треба, а бувають, коли по столу кулаком стукнути. Але загалом, я, мабуть, більше ліберальний, ніж суворий вчитель.
Сергій Васильович — вчитель вищої категорії, вчитель—методист, відмінник навчання і переможець міського й обласного етапів конкурсу «Вчитель року». Але ці досягнення зовсім не вважає головними у своїй професії.

— Найбільше досягнення — це те, що я досі спілкуюся з випускниками 10-річної, 20-річної давності. Вони ще не забули моє ім’я, телефонують, приходять. Це найприємніше, якщо тебе ще не викинули з пам’яті. Оцінка колег і оцінка учнів — це не одне й те ж, хоча приємно і те, й інше.
Що ж, Сергіє Васильовичу, зі святом вас! Бажаємо терпіння, наснаги і вдячних учнів.

А що думають учні?

Найкраще про вчителя, звичайно, розкажуть його вихованці. З 11—Б класом Сергій Рожик працює вже п’ять років, тож про рідного педагога вони знають все! Почувши, про кого піде мова, клас задоволено загудів. А потім одноголосно вирішили: що тут казати? Він класний.

Євген:
— Він класний! Це дві людини в одній: і педагог хороший, і про жарти на уроках не забуває. У нього цікаво на уроці, не нудно.

Інна:
— Він не свариться за погану поведінку — висміює. Після цього вже продовжувати порушувати дисципліну не хочеться. А ще він дуже любить свою дошку і дуже ретельно її витирає — це цілий ритуал. Взагалі дуже педантичний: все у нього по місцях, почерк каліграфічний, формули рівненькі.

Ігор:
— Якось він так налаштовує на урок, готує до вивчення теми, попереджає про складності, що хочеться вчитися. А приклади наводить такі, що вже кожен може зрозуміти, незалежно від здібностей.

Єлизавета:
— Ви знаєте, через нього я полюбила фізику і тепер збираюся пов’язати з нею своє життя. Ну хто ще зміг би зробити так, щоб на сьомому уроці ФІЗИКИ, вирішуючи задачу, можна було б розслабитися? Та й в особистих ситуаціях до нього зверталася часто — поради він хороші дає. Таких вчителів у нас перерахувати на пальцях однієї руки можна!

Олеся Скоробагата, тижневик «Чернігівські відомості» №40 (968)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: